Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2019 року

Київ

справа №821/537/16

адміністративне провадження №К/9901/14896/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду в складі судді Кузьменко Н.А. від 09.06.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Ступакової І.Г., Бітова А.І., Лук`янчук О.В. від 16.08.2016 у справі № 821/537/16 за позовом Заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області, Реєстраційної служби Голопристанського районного управління юстиції Херсонської області третя особа : ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

УСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області, Реєстраційної служби Голопристанського районного управління юстиції Херсонської області про скасування державної реєстрації поданої ОСОБА_1 декларації про готовність об`єкта до експлуатації (реконструкція підпірної стіни, огорожі, мостіння, сходових маршів по АДРЕСА_1 ), вчиненої Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області 10 березня 2015 року за №ХС141150620149; скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Голопристанського районного управління юстиції від 18 березня 2015 року за №20072051 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на частину підпірної стінки, огорожу, мостіння, сходові марші, що розташовані по АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1 .

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року, адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Голопристанського районного управління юстиції від 18 березня 2015 року за №20072051 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - частину підпірної стінки, огорожі, мостіння, сходових маршів, що розташовані по АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі третя особа ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 у березні 2015 року не реєстрував права власності на підставі договору -купівлі продажу між ним та ОСОБА_2 , а зареєстрував право власності на реконструйовану будівлю на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, в свою чергу право власності на яку було зареєстровано у 2010 році. Також вказує, що рішенням державного реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Голопристанського районного управління юстиції 18 березня 2015 року за №20072051 зареєстровано право власності на підставі свідоцтва про право власності, вважає його правомірним та таким, що винесене у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Крім того зазначає, що судовому захисту підлягає порушене право, проте в позовній заяві не обґрунтовано жодним чином право на звернення до суду з відповідним позовом прокурора.

Заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету Новофедорівської сільської ради №108 від 23 липня 2008 року ПП ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проектної документації на будівництво набережної від бази відпочинку «Кристал» до бази відпочинку «Мрія» по вул. Морській в с. Залізний Порт, при умові, якщо даний об`єкт після його будівництва буде переданий на баланс сільської ради (гарантійний лист).

Рішенням Голопристанського районного суду від 05 травня 2009 року за ОСОБА_2 визнано право власності на підпірну стіну, огорожу з освітлювальною мережею, поперечну стінку, бордюр, мостіння, розташовані від бази відпочинку «Кристал» до бази відпочинку «Мрія» за адресою АДРЕСА_1 Морська, та зобов`язано Херсонське бюро технічної інвентаризації зареєструвати вказане нерухоме майно, яке було скасовано ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 29 липня 2010 року.

На підставі рішення Голопристанського районного суду від 05 травня 2009 року Херсонським державним бюро технічної інвентаризації 22 липня 2009 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на підпірну стіну, огорожу з освітлювальною мережею, поперечну стінку, бордюр, мостіння, що розташовані від бази відпочинку «Кристал» до бази відпочинку «Мрія» по вул. Морській в с. Залізний Порт.

30 червня 2010 року ОСОБА_2 з ОСОБА_1 укладено нотаріальний договір купівлі продажу частини підпірної стіни, огорожі з освітлювальною мережею, поперечної стінки, бордюру, мостіння, розташованих від бази відпочинку «Кристал» до бази відпочинку «Мрія» довжиною 29,5 метрів від 147,0 м до 177,0 м включно.

11 лютого 2015 року рішенням Голопристанського районного суду у цивільній справі №654/4618/14-ц задоволено позов прокурора Голопристанського району та визнано недійсним договір купівлі-продажу частини підпірної стіни, огорожі з освітлювальною мережею, поперечної стінки, бордюру мостіння, розташованих від бази відпочинку «Кристал» до бази відпочинку «Мрія» довжиною 29,5 метрів від 147,0 м до 177,0 м включно в АДРЕСА_1 , укладений 30 червня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу Херсонської області Маршаловою М.В. за реєстраційним номером 1844.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 06 травня 2015 року рішення Голопристанського районного суду від 11 лютого 2015 року залишено без змін.

10 березня 2015 УДАБІ в Херсонській області за №ХС 141150620149. зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації - реконструкція підпірної стіни, огорожі, мостіння, сходових маршів по АДРЕСА_1 ), подану ОСОБА_1 27 січня 2015 року.

На підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Голопристанського районного управління юстиції 18 березня 2015 року за №20072051 вчинено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на частину підпірної стінки, огорожі, мостіння, сходових маршів, що розташовані по АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1 .

18 березня 2015 року на підставі вказаного рішення у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Голопристанського районного управління юстиції внесено запис про реєстрацію права власності. ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно №35054656 від 18 березня 2015 року.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції, з яким і погодився апеляційний суд, виходив з того, що лише сам факт прийняття апеляційним судом Херсонської області рішення від 06 липня 2011 року, яким скасоване рішення Голопристанського районного суду від 04 грудня 2009 року про визнання за ОСОБА_2 права власності на об`єкт нерухомого майна, який у 2010 році був придбаний ОСОБА_1 , не може бути достатньою та безумовною підставою для скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, оскільки не доводить того факту, що до декларації були внесені якісь недостовірні відомості, у зв`язку з чим судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині скасування державної реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації (реконструкція підпірної стіни, огорожі, мостіння, сходових маршів по АДРЕСА_1 ) вчиненої Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області 10 березня 2015 року за №ХС 141150620149. Також, суд першої інстанції дійшов до висновку, що рішення суду, що набрало законної сили, може бути як підставою для реєстрації виникнення права власності на нерухоме майно, та і підставою для реєстрації припинення такого права, а тому враховуючи наявність рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 11 лютого 2015 року, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу від 30 червня 2010 року вимоги щодо скасування рішення від 18 березня 2015 року за №20072051 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - частину підпірної стінки, огорожі, мостіння, сходових маршів, що розташовані по АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Дослідивши спірні правовідносини колегія суддів зазначає, що даний позов суди розглядали в порядку адміністративного судочинства.

Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України, в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Спором адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Колегія суддів зазначає, що за правилами статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» завершальним етапом будівництва об`єкту містобудування є реєстрація права власності на такий об`єкт.

З моменту реєстрації права власності на новостворений об`єкт вичерпує свою дію декларація про готовність об`єкта експлуатації.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 804/1510/16 та від 02 жовтня 2018 року у справі № 465/1461/16-а.

З установлених судами фактичних обставин справи вбачається, що третьою особою ОСОБА_1 набуте право власності на нерухоме майно - підпірну стіну, огорожу, мостіння, сходові марші по АДРЕСА_1 , на підставі оскаржуваної декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

18 березня 2015 року на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Голопристанського районного управління юстиції 18 березня 2015 року за №20072051 вчинено державну реєстрацію права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором прав на нерухоме майно та видано ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на нерухоме майно №35054656 від 18 березня 2015 року.

Отже, у результаті та на підставі оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень у третьої особи виникло речове право на нерухоме майно, та в подальшому належним чином зареєстровано та отримане відповідне свідоцтво, тому цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України; у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч. 2 зазначеної статті).

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Таким чином, на підставі оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, яке, на думку позивача, прийнято внаслідок допущення Інспекцією протиправної бездіяльності, у третьої особи виникло речове право, правомірність набуття якого оспорюється позивачем, тому цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Ураховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі є обґрунтованим, оскільки ця справа має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 802/233/16-а, 814/104/17, 815/1568/16 від 22 серпня 2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Керуючись ст. ст. 349, 354, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року скасувати.

Провадження у справі № 821/537/16 за позовом Заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області, Реєстраційної служби Голопристанського районного управління юстиції Херсонської області третя особа: ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії закрити.

Роз`яснити, що справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук