Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.08.2018 року у справі №810/3002/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

31 липня 2018 року

справа №810/3002/14

адміністративне провадження №К/9901/4472/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року у складі судді Лисенко В.І. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року у складі колегії суддів Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є., Романчук О.М., у справі № 810/3002/14, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «В-Лог» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

У С Т А Н О В И В :

19 травня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «В-Лог» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення податкового органу від 24 грудня 2013 року №0011761502, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 10214426 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 5107214 грн., з мотивів безпідставності його прийняття.

07 серпня 2014 року постановою Київського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року позов Товариства задоволено, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу від 24 грудня 2014 року № 0011761502.

Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій висновувалися на відсутності правових підстав нарахування податку на додану вартість на залишкову вартість комплексу, як основного засобу внаслідок його продажу за ціною нижче його балансової вартості.

01 грудня 2014 року податковим органом подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме положення пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, статей 7, 8, 9, 10, 11, 69, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Касаційна скарга відповідача дублює частину акту перевірки щодо обставин справи, які не є спірними між сторонами та утримує в собі посилання податкового органу на неправильне тлумачення судами попередніх інстанцій положень пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України та пункту 17 Порядку Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної затверджених наказом Міністерства фінансів України №1379, в наслідок чого суди помилково не прийняли позицію податкового органу про заниження Товариством податку на додану вартість за липень 2013 року в розмірі 10214428 грн. 15 коп.

02 грудня 2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та витребувано справу №810/3002/14 з Київського окружного адміністративного суду.

27 жовтня 2015 року справа №810/3002/14 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

16 січня 2018 року справа № 810/3002/14 разом із матеріалами касаційної скарги К/9901/4472/2018 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЕДРПОУ за номером 34901857, перебуває на податковому обліку податкового органу з 22 березня 2007 року, є платником податку на додану вартість з 04 квітня 2007 року.

У листопаді-грудні 2013 року податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів за липень 2013 року, результати якої викладені в акті перевірки від 24 грудня 2013 року №355/10-06-15-02-09/34901857 (далі акт перевірки).

15 листопада 2013 року керівником податкового органу згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки прийняте податкового повідомлення рішення, яким за порушення позивачем положень пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 10214426 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 5107214 грн., при цьому правова застосування санкцій не визначена.

В основу податкового правопорушення податковим органом покладений висновок про заниження Товариством податку на додану вартість за липень 2013 року внаслідок продажу за договором купівлі-продажу від 15 липня 2013 року, укладеного між Товариством, як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ленд-Лог», як покупцем основного засобу (майнового комплексу) за ціною 50000000,00 грн. (включаючи ПДВ 8333333,33 грн.), при тому що балансова вартість цього майнового комплексу на момент продажу становила 92738807,42 грн.

За висновком податкового органу, при декларуванні сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, самостійно нарахованих позивачем за результатом наведеної господарської операції, Товариством допущено помилку, а саме всупереч положенням пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України віднесено до зобов'язань суму лише суму податку на додану вартість у складі отриманих від покупця коштів (8333333,33 грн.), а не суму податку на додану вартість у складі балансової вартості основного засобу, внаслідок чого податковий орган дійшов висновку про заниження позивачем податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на суму 10214428,15 грн. за липень 2013 року.

Оцінюючи спір суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що податковий орган невірно ототожнює порядок оподаткування податком на прибуток з порядком оподаткування податком на додану вартість та невірно тлумачить норми статті 188 Податкового кодексу, внаслідок чого має місце недоведеність податкового правопорушення покладеного в основу прийняття спірного податкового повідомлення рішення.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, Суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування (з податку на додану вартість) операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Аналіз викладеної норми свідчить про те, що при визначенні податкових зобов'язань з податку на додану вартість при реалізації товарів платники податків повинні керуватись насамперед ціною договору. При цьому, така ціна не повинна бути нижче рівня звичайних цін, визначених статтею 39 Податкового кодексу.

У матеріалах справи наявна копія звіту про оцінку майна (згаданого вище логістичного комплексу) станом на 15 квітня 2013 року, проведена на замовлення позивача. При складанні вказаного звіту кваліфіковані оцінювачі, зареєстровані в Державному реєстрі оцінювачів, на основі порівняльного методу дійшли висновку, що ринкова вартість об'єкта нерухомості складає 41416713,00 грн. (без податку на додану вартість).

З наведеного висновується, що при реалізації вищевказаного нерухомого майна позивач дотримався вимог статті 188 Податкового кодексу України щодо визначення бази оподаткування податком на додану вартість, адже вартість продажу об'єкта не являється нижчою за рівень звичайних цін на такий.

Неприйнятним є посилання податкового органу на ту обставину, що балансова вартість спірного об'єкта є вищою, аніж ринкова ціна його продажу, з огляду на те, що чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податків при реалізації майна за ціною, що нижче балансової вартості, відносити до податкових зобов'язань суму податку на додану вартість у складі частини балансової вартості, що переважає ціну продажу.

Щодо посилання податкового органу на приписи пункту 189.1 статті 189 та пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, Суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Положеннями пункту 198.5 статті 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-14.

Аналізуючи зміст наведених норм, Суд доходить висновку, що вони не стосуються питання визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість особою, що здійснює продаж основного засобу в процесі ведення господарської діяльності. Спеціальною нормою, яка регулює питання спірних правовідносин, є пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року у справі № 810/3002/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер