Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.07.2020 року у справі №415/6060/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року

м. Київ

справа №415/6060/17, адміністративне провадження №К/9901/15825/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О. П.,

судді - Рибачук А. І., Стрелець Т. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2020р. (судді - Гаврищук Т. Г., Блохін А. А., Сіваченко І. В. ) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протизаконними дії відповідача в частині не донарахування та не доплати їй щорічної одноразової грошової допомоги до 5-го травня, як інваліду другої групи та зобов'язати відповідача зробити перерахунок та доплату їй щорічної одноразової грошової допомоги до 5-го травня, як інваліду другої групи за 2017 рік у сумі 7 396 грн.

Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 13.12.2017р. позов задоволено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019р. апеляційну скаргу задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову повністю.

Позивач звернулась до суду апеляційної інстанції з заявою про перегляд постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 року за виключними обставинами.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2020р. відмовлено в задоволенні заяви позивача про перегляд постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 р. у справі № 415/6060/17 за виключними обставинами.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні заяви позивача про перегляд рішення суду за виключними обставинами суд апеляційної інстанції виходив з того, що наявність Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018 (3393/18) не змінює правового регулювання спірних правовідносин на час їх виникнення та розгляду в судах першої, апеляційної інстанції, отже, не доводить факту допущення судом помилки при розгляді справи.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від
27.02.2020 року № 3-р/2020 у справі N 1-247/2018 (3393/18) встановлено, що окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Суд дійшов висновку, що станом на дату ухвалення постанови Першого апеляційного адміністративного суду, окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, не було визнано неконституційним та було чинним в редакції, застосованій судом апеляційної інстанції.

Крім того, суд дійшов висновку, що рішення не може вважатись невиконаним в контексті приписів пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України, оскільки рішення, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено, не передбачає примусового виконання.

З ухваленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції не погодилась позивач, подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції, задовольнити заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами та прийняти нове рішення про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що суд апеляційної інстанції скасував гарантоване право частиною 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та виплату їй одноразової грошової допомоги у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, що суперечить рішенню Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008р. та №3-р/2020 від 27.02.2020р.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Верховний Суд у постанові від 19.02.2021 (справа № 808/1628/18, розглянута у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду) сформував правовий висновок щодо практичного застосування положень зазначеної норми КАС України.

Так, Суд зазначив:

"..положення пункту 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України містять імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане.

Слід звернути увагу, що словосполучення "ще не виконане", яке вживається у пункті 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння, а також "розширеного тлумачення" про яке зазначено в ухвалі Верховного Суду від 14 травня 2020 року, якою справу №808/1628/18 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Вказана процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше ніжце передбачено процесуальним законодавством".

Наявність Рішення Конституційного Суду України № 1-р (II)/2019 від 25 квітня 2019 року по справі № 3-14/2019 (402/19,1737/19) не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, крім того, на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішення судом першої інстанції положення вказаної норми були чинними та підлягали застосуванню.''

Окремо Суд зазначив: "..не може вважатись невиконаним, в розумінні положень пункту 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду, що набрало законної сили та яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання".

Враховуючи, що саме об'єднана палата вирішує питання застосування норми права у разі наміру відступити від висновків суду у складі інших колегій суддів, а тому Суд не знаходить підстав для не врахування правового висновку об'єднаної палати у справі, що розглядається.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач у цій справі просить переглянути за виключними обставинами в порядку статті 361 КАС України судове рішення, яким йому у задоволенні позову відмовлено. З огляду на наведений вище правовий висновок підстави для задоволення заяви позивача в цьому випадку відсутні.

Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновком суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2020р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О. П. Стародуб

А. І. Рибачук

Т. Г. Стрелець