Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.12.2020 року у справі №160/2239/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року

м. Київ

справа №160/2239/20

адміністративне провадження №К/9901/34075/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В. М., суддів Єзерова А. А., Стародуба О. П.

розглянув у письмовому провадженні

касаційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 (суддя Кальник В. В. )

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11.11.2020 (колегія у складі суддів Білак С. В., Олефіренко Н. А., Шальєвої В. А.)

у справі № 160/2239/20

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України, Управління державної казначейської служби України

про визнання протиправним та скасування рішення.

І. РУХ СПРАВИ

1.25.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, Управління державної казначейської служби України, в якому просив:

- визнати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.11.2019 відносно позивача, затверджене т. в. о. міністра оборони України 25.11.2019 (протокол №160) протиправним, скасувати вказане рішення;

- зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення, яким призначити позивачу, одноразову грошову допомогу у розмірі 150 прожиткових мінімумів станом на час прийняття цього рішення;

- стягнути солідарно з відповідачів Міністерства оборони України та Управління Державної казначейської служби України на користь позивача 50 076 грн.

2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2020, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від
11.11.2020, позов задоволено частково:

- рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від
22.11.2019, затверджене т. в. о. міністра оборони України 25.11.2019 (протокол №160), визнано протиправним та скасовано;

- зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення, яким призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на час прийняття рішення;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3.11.12.2020 надійшла касаційна скарга Міністерства оборони України на зазначені судові рішення. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

4. Ухвалою Верховного Суду від 18.12.2020 відкрито касаційне провадження.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу вперше встановлено ІІІ групу інвалідності - 20.06.1994, безстроково встановлено ІІІ групу інвалідності - 02.06.2015.

6. Постановою Верховного Суду від 31.10.2019 по справі №0440/5806/18, зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву та подані документи ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності у відповідності з пунктом 6 частини 2 статті 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
25.12.2013 № 975.

7. На виконання вказаної постанови Верховного суду від 31.10.2019, відповідачем було повторно розглянуто заяву та подані документи ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності у відповідності з пунктом 6 частини 2 статті 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №
975.

8. Рішенням, оформленим протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначення і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.11.2019 №160, позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки на час встановлення первинної інвалідності в 1994 році не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги.

9. Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

10. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що 20.06.1994 йому вперше було встановлено ІІІ групу інвалідності, 02.06.2015 - безстроково ІІІ групу інвалідності. Зважаючи на те, що інвалідність настала внаслідок виконання обов'язків військової служби, позивач він право на виплату одноразової грошової допомоги, проте йому протиправно відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги. Також позивач вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди.

11. Державна казначейська служба України заперечувала проти задоволення позовних вимог, зазначаючи про те, що не може надати компетентних пояснень щодо спірних правовідносин, оскільки вони виникли з питань, що не відносяться до компетенції та повноважень відповідача. Також, зауважено, що не допускається стягнення моральної та матеріальної шкоди з Казначейства, оскільки це змінює встановлений законодавством порядок виплати відповідних коштів, адже відшкодування коштів здійснюється з Державного бюджету через органи казначейства. Окрім цього, відповідач вважає, що розрахований позивачем розмір моральної шкоди безпідставно завищено.

12. Міністерство оборони України заперечувало проти задоволення позовних вимог, зазначаючи про те, рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги є законним та обґрунтованим, та таким, що не підлягає скасуванню.

Окрім цього, зауважує, що Комісією не досліджувався весь перелік документів, який визначено п. 11 порядку №975 від 25.12.2013, і який повинен був надаватись позивачем для виплати одноразової грошової допомоги, а позивач не надав на розгляд Комісії документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травм або каліцтва).

Також, зазначає, що позивачем не доведений належними та допустимими доказами факт дії або бездіяльності Міністерства оборони України щодо спричинення позивачу моральної шкоди.

ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що в разі, якщо інвалідність особі була вперше встановлена до 01.01.2014, а зміна групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності відбулися після січня 2014 року, то обмеження строком до таких правовідносин не застосовуються.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

14. У касаційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права зазначає про те, що суди попередніх інстанцій вирішили спір без врахування висновків щодо застосування ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, викладених у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 740/5074/17, від 25.04.2019 у справі № 806/2192/18, від 10.04.2019 у справі № 822/220/18, від 21.08.2019 у справі № 806/2187/18.

15. Крім того, скаржник зазначає, що Комісією не досліджувався весь перелік документів, який визначено п. 11 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 і який повинен був надаватися заявником (позивачем) для виплати одноразової грошової допомоги, а позивач не надав на розгляд Комісії документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

16. Судами не перевірялись всі необхідні документи та їх наявність, тому зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу на час прийняття рішення є порушення Порядку. З урахуванням вищевикладеного, рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги є законним та обґрунтованим.

17. Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.

19. Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

20. Статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з Статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" мають право на її отримання.

21. Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги врегульований статтею 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

22. Вперше порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги запроваджений з 01 січня 2014 року шляхом доповнення Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" статтею 16-3 (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" від 04 липня 2012 року №5040-VI).

23. З метою реалізації норм статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок №975.

24. Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

25. На момент встановлення позивачу вперше ІІІ групи інвалідності у 1994 році законодавство не передбачало виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що мали місце в період проходження строкової військової служби.

26. Позивач зазначає, що право на отримання допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

27. За чинним законодавством таким правом, з огляду на ~law13~, наділяються військовослужбовці лише у разі зміни групи інвалідності протягом двох років з моменту вперше встановленої інвалідності або ступеня втрати працездатності.

28. Зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше.

29. Абзацем 2 ~law14~ прямо визначено, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

30. З часу первинного встановлення інвалідності (1994) до моменту встановлення безстроково ІІІ групи інвалідності, з чим позивач пов'язує виникнення у нього права на отримання одноразової грошової допомоги, минуло більше 20 років.

31. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15 липня 2020 року у справі №240/10153/19 відступив від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року (справа №295/3091/17), 21 червня 2018 року (справа №760/11440/17), 30 вересня 2019 року (справа №825/1380/18) та інших, де його застосовано, та дійшов такого висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII:

" (1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;

(2) передбачені ~law16~ обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01 січня 2014 року;

(3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01 січня 2014 року чи після)".

32. Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.

33. Отже, з огляду на вищезазначене, висновки судів першої та апеляційної інстанції, що позивач має право на отримання вказаної допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення групи інвалідності за наведеного вище правового регулювання та встановлених обставин у справі є помилковим, а відтак оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню.

34. Відповідно до ч.1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

35. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

36. Рішення ухвалено на користь суб'єкта владних повноважень, а тому перерозподіл судових витрат на підставі ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 341,345,351,356 України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

2. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року у справі №160/2239/20 скасувати.

3. Ухвалити нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Управління державної казначейської служби України про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Кравчук

Суддя А. А. Єзеров

Суддя О. П. Стародуб