Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2022 року

м. Київ

справа № 620/1178/19

адміністративне провадження № К/9901/30173/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 (головуючий суддя: Клопот С.Л.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019 (головуючий суддя: Шурко О.І., судді: Василенко Я.М., Степанюк А.Г.) у справі №620/1178/19 за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У квітні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - відповідач), в якому просив:

визнати протиправною відмову Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у призначені позивачу пенсії за віком на пільгових умовах;

зобов`язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до загального та пільгового стажу:

- період роботи з 28.05.1986 - 27.06.1986, на посаді учня електрослюсаря у ВО «Донбассантрацит»;

- період роботи з 24.09.1986 - 10.12.1986 на посаді електро-слюсаря на шахті ім. 50 річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції;

- період роботи з 11.03.1987 - 20.04.1987 на шахті ім. «Известия»,

- період служби в армії з 29.06.1987 - 12.05.1989;

- період роботи з 17.07.1989 - 20.03.1990 на посаді гірничого майстра на підземній роботі на шахті «Хрустальська» ВО «Донбассантрацит»

- період роботи на посаді водія 3-го класу на Краснолуцькому АТП-10911 з 19.04.1990 - 02.07.1990;

- період роботи на посаді водія 2-го класу на станції Швидкої допомоги з 30.10.1990 - 04.03.1991;

- період роботи на шахті «Известия» на підземні роботи з 26.02.2004 переведений 09.03.2004 на посаду електрослюсаря 5-го розряду на підземні роботи і звільнений 30.06.2014;

- період роботи у республіці Білорусь 05.12.2014 - 04.08.2016 (довідка і розрахунок заробітної плати додається), на посаді лісника Богушевського лісництва;

- період роботи з 04.11.2016 - 30.11.2017 на посаді водія ДП «Пассервіс»;

- період роботи з 05.01.2018 - 14.05.2018 на посаді водія ТОВ «Автотранс»;

- період роботи з 16.05.2018 - 30.11.2018 на посаді водія ТОВ «Автотранс»;

- період роботи з 30.01.2019 по сьогоднішній день на посаді водія автотранспортних засобів;

- період навчання у Краснолуцькому гірничому технікумі з вересня 1983 року по 24.06.1987.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.06.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 11.11.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

За результатами повторного автоматичного розподілу справи між суддями визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28.01.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.11.2018 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Розділу XIV-1 та пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Листом від 11.01.2019 відповідач відмовив у призначенні пільгової пенсії з підстав відсутності необхідного загального страхового стажу. Відповідач констатував, що загальний страховий стаж позивача складає 15 років 6 місяців 15 днів, з необхідних 22 років.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН

На обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що одночасно із заявою про призначення пенсії подав відповідачу всі необхідні та достатні документи в підтвердження наявності у нього відповідного загального та пільгового трудового стажу, необхідного для призначення пенсії. За таких обставин вважає протиправною відмову пенсійного органу у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, періоду навчання і несення військової служби, та відповідно у призначенні пенсії.

Відповідач позов не визнав. Стверджує, що при зверненні за призначенням пенсії позивачем не надано жодних документів на підтвердження спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем при зверненні за призначенням пенсії не надано належних документів для підтвердження спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, а згідно трудової книжки неможливо встановити періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу та характер виконуваної роботи: розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи. Одночасно суди констатували, що згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, спеціальний стаж позивача за період з 2004 року по 2014 рік - складає 10 років 4 місяців, що є недостатнім для призначення пенсії на пільгових умовах. Загальний страховий стаж позивача складає 15 років 6 місяців 15 днів.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник стверджує, що подав усі необхідні документи для підтвердження трудового стажу, в т.ч., на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. Зазначає, що стаж роботи підтверджується записами у трудовій книжці. Одночасно скаржник наголосив, що є внутрішньо переміщеною особою, а його рідне місто (Красний Луч, Луганська область) відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р, віднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а тому немає можливості надати інші документи, які підтвердять його трудовий спеціальний і загальний стаж. Окрім того скаржник просив врахувати ту обставину, що судами попередніх інстанцій не надавалася оцінка наявності або відсутності підстав для зарахування до спеціального стажу роботи періоду його навчання, проходження військової служби, а також роботи в Республіці Білорусь (з 05.12.2014 по 04.08.2016). На переконання скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні цієї справи фактично підтримали позицію пенсійного органу без з`ясування обставин у справі та дослідження доказів.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.

Закон №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно із пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Статтею 114 цього Закону визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу, зокрема, з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Згідно із частиною другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Положеннями статті 62 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В силу вимог абзацу першого пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно із пунктом 20 цього Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

Отже, зміст наведених норм дає підстави стверджувати, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи.

У цій справі позивач стверджує, що відповідачем не було зараховано йому до спеціального стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії періоду роботи на посадах, що дають право на призначення пільгової пенсії, а також до загального стажу періоду роботи на інших посадах, в т.ч., часу роботи в Республіці Білорусь, проходження військової служби і навчання у Краснолуцькому гірничому технікумі з вересня 1983 року по 24.06.1987. Стверджує, що трудова книжка містить належні та достовірні записи про період трудової діяльності позивача.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанцій, виходив з того, що позивачем при зверненні за призначенням пенсії не надано належних документів для підтвердження спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, а згідно трудової книжки неможливо встановити періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу та характер виконуваної роботи: розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи.

Колегія суддів зазначає, що зазначений висновок судів попередніх інстанцій повністю дублює позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву (а.с. 38 - 39).

Надаючи правову оцінку в контексті спірних правовідносин, колегія суддів зазначає про таке.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною третьою цієї норми визначено, що одним із основних принципів адміністративного судочинства є офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

За вимогами частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень пункту 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (№63566/00) та пункту 13 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Петриченко проти України» (№2586/07), суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

При цьому, відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Верховний Суд наголошує, що за критеріями обґрунтованості судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або недоведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Водночас судові рішення у цій справі не відповідають критеріям законності та обґрунтованості, оскільки не місять правової оцінки відносин, що склалися між позивачем та відповідачем.

Так, суди попередніх інстанцій зазначаючи про невідповідність записів трудової книжки вимогам законодавства не зазначили, який конкретно період роботи позивача некоректно відображений у трудовій книжці, із зазначенням порядкового номера такого запису, у зв`язку із чим не може бути врахований у загальний чи спеціальний стаж роботи, що дає право на призначення пенсії.

Також рішення судів попередніх інстанцій не містять правової оцінки вимогам позивача про необхідність врахування у його трудовий стаж, що дає право на призначення пенсії, часу роботи на посаді лісника Богушевського лісництва у Республіці Білорусь (з 05.12.2014 по 04.08.2016), періоду навчання у Краснолуцькому гірничому технікумі з вересня 1983 року по 24.06.1987 та проходження військової служби.

Крім того, встановлюючи, що загальний страховий стаж позивача складає 15 років 6 місяців 15 днів, з якого спеціальний стаж - 10 років 4 місяців, суди попередніх інстанцій не з`ясували, які конкретно періоди роботи позивача були враховані при обчисленні стажу.

Водночас з`ясування цього питання має безпосереднє значення для правильного вирішення справи по суті, оскільки як вбачається із додаткових пояснень відповідача (а.с.44), трудовий (загальний і спеціальний) стаж позивача було обчислено із врахуванням частини періоду роботи, який є предметом цього спору, зокрема: з 28.05.1986 - 27.06.1986 на посаді учня електрослюсаря у ВО «Донбассантрацит»; з 11.03.1987 - 20.04.1987 на шахті ім. «Известия»; з 29.06.1987 - 12.05.1989 проходження військової служби; з 17.07.1989 - 20.03.1990 на посаді гірничого майстра на підземній роботі на шахті «Хрустальська» ВО «Донбассантрацит»; з 19.04.1990 - 02.07.1990 на посаді водія 3-го класу на Краснолуцькому АТП-10911; з 30.10.1990 по 04.03.1991 на посаді водія в центральній Краснолуцькій лікарні; з 26.02.2004 по 29.02.2004 (4 дні) на посаді учня слюсаря підземного на шахті ім. «Известия»; з 01.03.2004 по 30.06.2004 (10 років 4 місяці) на посаді учня слюсаря підземного та електрослюсаря підземного (з 09.03.2004) на ВП «Шахті імені Ізвестій» ДП «Донбасантрацит»; з 01.11.2016 по 29.11.2016 (29 днів), з 01.11.2016 по 01.12.2016 по 24.11.2017 (11 місяців 24 дні), з 01.01.2018 по 22.01.2018 (22 дні), з 01.02.2018 по 28.02.2018 (1 місяць) та з 01.04.2018 по 14.05.2018 (1 місяць 14 днів) на посаді водія в ДП «Пассервіс»; з 16.05.2018 по 30.09.2018 (4 місяці) на посаді водія в ТОВ «Автотранс».

Зазначене у сукупності свідчить про неповне з`ясування судами попередніх інстанцій обставин у справі щодо предмету доказування.

У той же час, з врахуванням положень статті 341 КАС України, такі недоліки судового розгляду не можуть бути усунені в межах касаційного провадження.

Відтак, оскільки фактичні обставини справи в обсязі, достатньому для ухвалення законного судового рішення, не встановлено, а суд касаційної інстанції не має повноважень встановлювати факти, які не були встановлені судом першої та апеляційної інстанцій, відповідно до вимог статті 353 КАС України судові рішення у цій справі підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019 у справі №620/1178/19 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

В. М. Бевзенко

В. М. Шарапа