Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.02.2018 року у справі №554/8466/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2021 року

Київ

справа №554/8466/17

адміністративне провадження №К/9901/20567/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В. М.,

суддів - Желєзного І. В., Чиркіна С. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (далі - управління ПФУ) на постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 24 листопада 2017 року у складі судді Савченко А. Г. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року у складі колегії суддів: Кононенко З. О. (головуючий), суддів: Калиновського В. А., Калитки О. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до управління ПФУ про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. У жовтні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом у якому просив:

1.1 - визнати протиправними дії управління ПФУ щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1;

1.2 - скасувати рішення Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 23 серпня 2017 року за № 62, як незаконне;

1.3 - зобов'язати управління ПФУ здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 у розмірі 90% від заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, починаючи з 1 вересня 2017 року, відповідно до довідки Апеляційного суду Полтавської області № 06-29/330/20/2017 від 17 серпня 2017 року, без обмеження максимального розміру довічного утримання.

2. Октябрський районний суд м. Полтави постановою від 24 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року, позов задовольнив.

2.1 Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що допомога на оздоровлення, яка виплачувалася позивачу та з якої фактично був нарахований та сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховується в заробіток (дохід) для обчислення її щомісячного довічного грошового утримання.

3. Судами попередніх інстанцій встановлено що:

3.1 З березня 1976 року ОСОБА_1 працював на посаді судді, з якої був звільнений 24 листопада 2015 року з посади судді Апеляційного суду Полтавської області у відставку. З цього часу отримує щомісячне довічне грошове утримання та перебуває на обліку в управлінні ПФУ.

3.2 21 серпня 2017 року він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, у якому просив включити до заробітку для його обчислення матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу 17600 грн, що в розрахунку помісячно складає 1466,67 грн, надавши при цьому для здійснення перерахунку довідку Апеляційного суду Полтавської області про заробітну плату №06-29/330/20/2017 від 17 серпня 2017 року.

3.3 Рішенням управління ПФУ від 23 серпня 2017 року №62 йому відмовлено у проведенні перерахунку, у зв'язку з відсутністю правових підстав.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

4. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати зазначені рішення судів та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

4.1 На обґрунтування касаційної скарги зазначив, що законодавством, чинним на час призначення щомісячного грошового утримання позивачу, так і чинним на час звернення до управління ПФУ з відповідною заявою про здійснення перерахунку, до складу суддівської винагороди не входить матеріальна допомога на оздоровлення.

5. Позивач подав відзив на касаційну скаргу. Уважає, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

6. Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

7. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

8. Конституційний Суд України у Рішенні від 8 червня 2016 року №4-рп/2016 зазначив, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя (абзац десятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Гарантуючи незалежність суддів, держава зобов'язується її забезпечити, зокрема, через матеріальний і соціальний захист, що включає гарантію виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

9. У рішенні від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 Конституційний Суд України охарактеризував щомісячне довічне грошове утримання як особливу форму соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання суддів, у тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді; щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага; особливістю щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування (абзаци п'ятий, шостий, сьомий пункту 7 мотивувальної частини).

10. Відповідно до ~law6~ (чинної, на момент подання позивачем заяви про звільнення з посади судді у відставку) та ~law7~ та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

11. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

12. Згідно з нормами ~law8~ та ~law9~ суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу.

13. ~law10~ (у редакції, чинній на момент виходу позивача у відставку) визначено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90% заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

14. Отже, спеціальним законом, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого не входить матеріальна допомога на оздоровлення.

15. За такого правового регулювання, колегія суддів дійшла висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, з якої обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, а тому суди попередніх інстанцій необґрунтовано дійшли висновку, що відповідач, безпідставно відмовив позивачу у здійсненні такого перерахунку.

16. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 19 червня, 9 листопада 2018 року, 13 листопада 2019 року, 10 вересня 2020 року (справи №592/7834/17, №730/567/17,621/1837/17,537/2849/17, відповідно) і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.

17. Посилання судів попередніх інстанцій, в обґрунтування судових рішень, на пункт 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13 січня 2004 року №5 є безпідставним, оскільки спеціальним законом, а саме Законом України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що суддівська винагорода не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, ніж Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

18. Крім того, безпідставними є посилання на норми статті 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та статті 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки застосування вказаних норм можливе у разі призначення пенсії, а не щомісячного довічного грошового утримання, яке визначено Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

19. Також безпідставним є застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду України, викладених в постановах від 20 лютого 2012 року та 6 листопада 2013 року (у справах №21-430а11,21-350а13, відповідно) проте, що матеріальна допомога на оздоровлення входить до системи оплати праці, є складовою заробітної плати, з неї нараховується та сплачується страховий внесок або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому її розмір враховується в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії та щомісячного грошового утримання, оскільки предметом позову у зазначених справах є перерахунок пенсії державних службовців, призначених на підставі статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII "Про державну службу", а в даному випадку предметом позову є перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, при цьому спеціальним законом визначено склад суддівської винагороди, який застосовується при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

20. За таких обставин, суди попередніх інстанцій безпідставно задовольнили позов.

21. Відповідно до частини 1 статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

22. Ураховуючи, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно встановив обставини справи, проте неправильно застосував норми матеріального права, колегія суддів вважає необхідним скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області задовольнити.

Постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 24 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року, скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_1 у задоволенні позову до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач В. М. Шарапа

Судді: І. В. Желєзний С. М. Чиркін