Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.01.2018 Київ К/9901/1239/18 К/9901/1241/18 826/5012/15 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому судовому у засіданні касаційні скарги ОСОБА_1 та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2015 (колегія у складі суддів: Скочок Т.О., Іщука І.О., Кармазіна О.А.) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2015 (колегія у складі суддів: Горяйнова А.М., Бистрик Г.М. Романчук О.М.) у справі № 826/5012/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України та Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась у березні 2015 року до суду з адміністративним позовом до відповідачів, в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просила:

визнати незаконними та необґрунтованими дії ДВС України, що проявилися в необґрунтованому та незаконному нарахуванні суми пені головним державним виконавцем ДВС України Медведєвим О.В. при триваючому порушенні і недотриманні державою Україна строків виплати присуджених рішенням Європейського суду з прав людини від 13.02.2014 по заяві № 59834/09 справа «Shchukin and others v. Ukraine» 2000 євро та 108 517,91 грн.;

визнати незаконними та необґрунтованими дії ДВС України, що проявилися в нарахуванні головним державним виконавцем ДВС України Медведєвим О.В. суми пені не у відповідності до пункту b) резолютивної частини рішенням Європейського суду з прав людини від 13.02.2014 по заяві № 59834/09 справа «Shchukin and others v. Ukraine»;

визнати протиправними та необґрунтованими дії ДВС України, що проявилися в безпідставному поділенні головним державним виконавцем ДВС України Медведєвим О.В. присуджених коштів рішенням Європейського суду з прав людини від 13.02.2014 по заяві № 59834/09 на число 365 при розрахунку суми пені за несвоєчасне виконання рішення суду;

визнати протиправною та скасувати вимогу ДВС України від 19.02.2015 № 14-726-2/16 за підписом головного державного виконавця ДВС України Медведєва О.В. щодо нарахування суми пені за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини від 13.02.2014 по заяві № 59834/09 справа «Shchukin and others v. Ukraine».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2015 вказаний адміністративний позов було задоволено частково: визнано протиправними дії ДВС України щодо передчасного розрахунку пені (в контексті рішення Європейського суду з прав людини від 13.02.2014 №59834/09 - простого відсотка (simple interest) без остаточного розрахунку належних ОСОБА_1 грошових коштів, визначених у рішенні Європейського суду з прав людини від 13.02.2014 № 59834/09.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2015 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2015 в частині відмови в задоволенні вимоги ОСОБА_1 про скасування вимоги державного виконавця від 19.02.2015 № 14-726-2/16 скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову в цій частині. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.2015 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивачка подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати такі рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та направити справу в цій частині в суд першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами не захищено в повному обсязі її права та інтереси, та незабезпечене належне виконання рішення суду.

Також не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій касаційну скаргу подав Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. У скарзі просив рішення судів попередніх інстанцій скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи та зазначає, що позивачу у повному обсязі було виплачено кошти та пеню, передбачені рішенням Європейського суду з прав людини від 13.02.2014 № 59834/09.

У свою чергу, позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу відповідача зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, просить залишити її без задоволення.

Аналізуючи доводи касаційних скарг відповідачів, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13.04.2011 та ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30.09.2013, що набрали законної сили, з Управління Пенсійного фонду України в м.Василькові та Васильківському районі Київської області було стягнуто на користь ОСОБА_1 108 517,91 грн. боргу по виплаті державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 13.02.2014 по заяві №59834/09 справа «Shchukin and others v. Ukraine» державу Україну було зобов'язано протягом трьох місяців виконати рішення національного суду, ухваленого на користь ОСОБА_1, та сплатити їй 2000 євро на відшкодування матеріальної та моральної шкоди і компенсацію судових витрат, а також будь-який податок, що може нараховуватися.

За умовами рішення зазначені суми мають бути конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу. Зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Також судами встановлено, що згідно платіжного доручення від 19.09.2014 № 5760 Міністерство юстиції України сплатило на рахунок ОСОБА_1, відкритий у ПАТ «КБ «ПриватБанк», кошти у розмірі 34 786,92 грн. (2000 євро, конвертовані у національну валюту за курсом на день здійснення платежу), а згідно платіжного доручення від 22.09.2014 - кошти у розмірі 108 517,91 грн., виплату яких було передбачено рішенням Європейського суду з прав людини від 13.02.2014 по заяві № 59834/09. Проте на розрахунковий рахунок позивача вказані кошти були зараховані у сумі 34 612,99 грн. та 107 975,32 грн. відповідно.

Різниця між сумою коштів, списаних з рахунку Державної казначейської служби України у м. Києві, та сумою коштів, зарахованих на розрахунковий рахунок позивача, була утримана банком як оплата банківських послуг, що підтверджується довідкою ПАТ «КБ «ПриватБанк» від 12.08.2015 №150812VAB8F59E0F78B., згідно якої при зарахуванні коштів на рахунок ОСОБА_1 була списана комісія у розмірі 0,5 % від суми платежу.

Перерахування зазначених коштів було здійснене після закінчення тримісячного строку, визначеного у рішенні Європейського суду з прав людини від 13.02.2014. У зв'язку з цим головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень ДВС України здійснив розрахунок пені за порушення строку виплати коштів за судовим рішенням та склав вимогу від 19.02.2015 № 14-726-2/16 про сплату відповідних коштів.

При здійсненні розрахунку пені головний державний виконавець виходив з того, що рішення Європейського суду з прав людини від 13.02.2014 по заяві № 59834/09 виконане у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції погодився із доводами позивача про те, що остаточний розрахунок із стягувачем не здійснений, а тому дії головного державного виконавця щодо нарахування пені є передчасними. Також суд виходив з того, що належним способом захисту порушеного права позивача є саме визнання протиправними відповідних дій відповідача. Відмовляючи в задоволенні іншої частини позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що вимога державного виконавця від 19.02.2015 № 14-726-2/16 не впливає на обсяг прав та обов'язків позивача. Також суд зазначив, що оскільки розрахунок пені було здійснено передчасно, то надання оцінки діям щодо правильності обчислення розміру пені є недоцільним.

Суд апеляційної інстанції, частково скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи в цій частині позовні вимоги, дійшов висновку наявність підстав до скасування вимоги державного виконавця від 19.02.2015 № 14-726-2/16. Разом з тим, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в іншій частині.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України, регулює Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Згідно п. «а» ч. 1 ст. 7 вказаного Закону протягом десяти днів від дня отримання повідомлення суду про набуття рішенням статусу остаточного Орган представництва надсилає стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів.

Таким чином, перерахування коштів, передбачених рішенням Європейського суду з прав людини, саме на банківський рахунок стягувача прямо передбачене Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Також положення ст. 8 вказаного Закону передбачають, що виплата відшкодування, передбаченого рішенням Європейського суду з прав людини, здійснюється шляхом списання на вказаний стягувачем банківський рахунок. Вирахування із суми, передбаченої відповідним судовим рішенням, витрат на оплату банківських послуг ні Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ні Рішенням Європейського суду з прав людини від 13.02.2014 по заяві №59834/09 не передбачено.

Механізм використання коштів, передбачених Мін'юстом у державному бюджеті за програмою «Платежі на виконання рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України» визначений у Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення платежів, пов'язаних з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2007 № 408 (далі - Порядок).

Відповідно до пп. 3 п. 2 Порядку бюджетні кошти спрямовуються, зокрема, на витрати, пов'язані з наданням банківських послуг у разі здійснення перерахування грошових сум на рахунок стягувача (його представника).

Зазначені норми права у свій сукупності вказують на те, що відповідачі зобов'язані були забезпечити зарахування на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 суми коштів, визначеної рішенням Європейського суду з прав людини від 13.02.2014 по заяві № 59834/09, у повному обсязі, а також здійснити оплату витрат, пов'язаних з наданням банківських послуг, за рахунок бюджетних коштів.

З огляду на те, що витрати, пов'язані з наданням банківських послуг, були вирахувані із суми платежу, а не оплачені за рахунок бюджетних коштів, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що рішення Європейського суду з прав людини від 13.02.2014 по заяві №59834/09 не було виконане у повному обсязі.

Як вбачається із вимоги державного виконавця від 19.02.2015 № 14-726-2/16 та встановлено судами, визначення розміру пені державний виконавець здійснював виходячи з того, що стягувачу було перераховано та нею отримано кошти у розмірі 34 786,92 грн. та 108 517,91 грн., а не 34 612,99 грн. та 107 975,32 грн. відповідно.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що державний виконавець передчасно здійснив розрахунок пені за несвоєчасну виплату коштів у розмірі 34 786,92 грн. та 108 517,91 грн. В даному випадку у головного державного виконавця були наявні підстави для розрахунку пені за порушення строків виплати коштів у розмірі 34 612,99 грн. та 107 975,32 грн.

Доводи касаційної скарги Департаменту ДВС Міністерства юстиції України зазначеного висновку судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не можуть бути підставами для їх скасування в цій частині.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що під час розрахунку пені головний державний виконавець допустив помилку не лише у сумі, за порушення строків сплати якої нараховується пеня, а й у застосуванні граничної позичкової ставки Європейського центрального банку.

Так, рішенням Європейського суду з прав людини від 13.02.2014 по заяві № 59834/09 було передбачено, що зі спливом тримісячного строку і до остаточного розрахунку на суми, визначені цим рішенням, нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Зазначене рішення Європейського суду з прав людини набуло статусу остаточного 13.02.2014, а строк його виконання настав 13.05.2014.

Згідно листа Національного банку України від 29.05.2015 № 30-00011/37081 у період з 13.05.2014 по дату виплати ОСОБА_1 вищевказаних коштів діяло три різних розміри граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, а саме: у період з 13 травня по 20 червня 2014 року - 0,75 %, з 11 червня по 09 вересня 2014 року - 0,4 %, з 10 вересня по 06 жовтня 2014 року - 0,3 %.

Натомість головним державним виконавцем під час розрахунку пені за весь період прострочення сплати коштів у розмірі 34 612,99 грн. та 107 975,32 грн. було застосовано лише одну граничну позичкову ставку Європейського центрального банку у розмірі 0,3 %. Зазначені порушення призвели до відображення у вимозі державного виконавця від 19.02.2015 № 14-726-2/16 неточної суми пені, яка підлягає стягненню на користь позивача.

З огляду на те, що вимога державного виконавця в даному випадку є єдиним документом, який фіксує розмір пені, яку боржник зобов'язаний сплатити стягувачу, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що вимога від 19.02.2015 № 14-726-2/16 безпосередньо впливає на права та інтереси ОСОБА_1 та підлягає скасуванню.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачка обґрунтувала зазначену вимогу іншими обставинами, ніж неправильне застосування граничної позичкової ставки Європейського центрального банку.

Проте судом апеляційної інстанції, з метою повного захисту права ОСОБА_1 на отримання пені у розмірі, який відповідає рішенню Європейського суду з прав людини від 13.02.2014 по заяві № 59834/09, правомірно задоволено вимогу позивача в цій частині з підстав, зазначених вище.

Суд касаційної інстанції також погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про безпідставність вимог позивача про визнання протиправними та необґрунтованими дій ДВС України, що проявилися в безпідставному поділенні головним державним виконавцем ДВС України Медведєвим О.В. присуджених коштів рішенням Європейського суду з прав людини від 13.02.2014 по заяві № 59834/09 на число 365 при розрахунку суми пені за несвоєчасне виконання рішення суду, адже застосування у формулі розрахунку пені показника « 365» зумовлене необхідністю визначення розміру пені за один день прострочення виконання зобов'язань по сплаті коштів. Фактична кількість днів, за які розраховується пеня, була врахована державним виконавцем, що підтверджується формулою розрахунку, зазначеною у вимозі від 19.02.2015 № 14-726-2/16.

Щодо вимог позивача про визнання незаконними та необґрунтованими дій ДВС України, що проявилися в нарахуванні головним державним виконавцем ДВС України Медведєвим О.В. суми пені не у відповідності до пункту b) резолютивної частини рішення Європейського суду з прав людини від 13.02.2014 по заяві № 59834/09, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для нарахування суми пені у євро, оскільки частина зазначених коштів (у розмірі 34 612,99 грн.) була виплачена позивачу саме у національній валюті і головний державний виконавець здійснював розрахунок пені за порушення строку сплати коштів саме у гривні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги позивача щодо неправомірного ділення присуджених коштів на число 365 при розрахунку суми пені за несвоєчасне виконання рішення суду, а також нарахування та визначення головним державним виконавцем ДВС України Медведєвим О.В. суми пені не у відповідності до пункту b) резолютивної частини рішення Європейського суду з прав людини від 13.02.2014 по заяві № 59834/09, є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 3 ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції не допущено таких, що призвели до неправильного вирішення спору, порушень вимог процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу відповідно до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2015 у справі № 826/5012/15 залишити без змін, а касаційні скарги ОСОБА_1 та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя І. Л. Желтобрюх

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець