Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.01.2018 Київ К/9901/1811/17 804/2696/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства «Хайдельбергцемент Україна» на постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року (колегія у складі суддів: С.О. Конєва, В.В. Ільков, С.В. Прудник)та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року (колегія у складі суддів: Н.П. Баранник, Н.І. Малиш, А.А. Щербак)у справі № 804/2696/17 за позовомПриватного акціонерного товариства «Хайдельбергцемент Україна» доОфісу великих платників податків ДФС провизнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Хайдельбергцемент Україна» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило суд визнати протиправним і скасувати Рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 07 лютого 2017 року вих. №7252/10/28-10-46-14-08 (відповідно до п.п. 38.11 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України).

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення про відсутність у позивача підстав для застосування положень підпункту 38.11 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України через нездійснення зміни податкової адреси з тимчасово окупованої території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, на іншу територію України є протиправним, оскільки не взято до уваги, що позивач через свій структурний підрозділ - Амвросіївський завод, який розташований на окупованій території - смт. Новоамвросіївське, Амвросіївського району Донецької області до складу якого входить структурний підрозділ Єнакіївський завод розташований у м. Єнакієве Донецької області - проводив свою господарську діяльність на тимчасово окупованій території, всі первинні бухгалтерські документи залишилися на окупованій території.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року, відмовлено у задоволенні позову.

Відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, мотивував тим, що позивач за обставин захоплення його структурного підрозділу та ймовірності знищення первинних документів має право скористатися положеннями пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України і не потребує застосування інших будь-яких додаткових чи спеціальних правил запровадження мораторію на проведення перевірок, передбачених підпунктом 38.11 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України. Водночас у відповідача були відсутні законні підстави для застосування спеціальних правил, визначених підпунктом 38.11 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України за повідомленням позивача від 23 січня 2017 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також на незастосування до нього вимог підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України щодо можливості прийняти рішення на користь платника податків, якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про необґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Хайдельбергцемент Україна» зареєстрований юридичною особою за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, Жовтневий район, вулиця Барикадна, будинок 15А та у своєму складі має наступні структурні підрозділи:

- «Амвросіївський завод», який розташований за адресою: Донецька область, Амвросіївський район, смт.Новоамвросіївське, вул. 12 грудня, 14. Зміна податкової адреси названого структурного підрозділу з тимчасово окупованої території на іншу територію України не здійснювалась. До складу Амвросіївського заводу входить структурний підрозділ - «Єнакіївський завод», який знаходиться за адресою: Донецька область, м. Єнакієве, вул. Марата,1;

- «Криворізький завод», який розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Акціонерна,1;

- «Дніпродзержинський завод», який розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Петровського, 37.

29 квітня 2015 року, за заявою позивача, Першотравневим РВ ГУ МВС України у Донецькій області було розпочато досудове розслідування за кримінальним провадженням №12015050710000208 за статтею 341 Кримінального кодексу України по факту захоплення будівель Амвросіївської філії ПАТ «Хайдельбергцемент Україна» за адресою: Донецька область, Амвросіївський район, смт. Новоамвросіївське, вул. 12 грудня, 14.

23 січня 2017 року позивач направив до податкової інспекції повідомлення відповідно до підпункту 38.11 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України про неможливість пред'явити первинні документи, на підставі яких здійснювався облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань щодо господарської діяльності його структурного підрозділу «Амвросіївський завод» за періоди з 01 січня 2012 року по 23 січня 2017 року через те, що вони знаходяться на тимчасово окупованій території і позивач не має доступу на територію заводу внаслідок його захоплення.

07 лютого 2017 року Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби розглянув повідомлення позивача та за результатами його розгляду прийняв рішення вих.№7252/10/28-10-46-14-08 про відсутність у позивача підстав для застосування положень підпункту 38.11 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, оскільки станом на 01 грудня 2016 року позивач не здійснював зміну місцезнаходження (податкову адресу) з тимчасово окупованої території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, на іншу територію України.

Внаслідок оскарження прийнятого відповідачем спірного рішення в адміністративному порядку, його залишено без змін.

Підпунктом 38.11 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (редакція чинна 23 січня 2017 року, в період направлення повідомлення позивачем податковому органу ) передбачено, що тимчасово, до завершення проведення антитерористичної операції, до платника податків, які провадили господарську діяльність на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, і не можуть пред'явити первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, як виняток із положень пункту 44.3 та пункту 44.5 статті 44 цього Кодексу застосовуються спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Підстави неможливості пред'явлення первинних документів:

- первинні документи втрачені (знищені чи зіпсовані у зв'язку із проведенням антитерористичної операції);

- первинні документи знаходяться в районі населених пунктів, на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, які неможливо вивезти або вивезення яких з даної території пов'язане із ризиком для життя та здоров'я платника податків, або неможливе у зв'язку з іншими адміністративними перешкодами, встановленими органами влади.

У разі втрати та/або неможливості вивезення первинних документів платник податків за місцем свого обліку подає до контролюючого органу повідомлення у довільній формі, підписане керівником підприємства та головним бухгалтером, в якому вказуються обставини, які призвели до втрати та/або неможливості вивезення первинних документів, календарні періоди (день/місяць/рік), а також загальний перелік первинних документів (у разі можливості, із зазначенням реквізитів).

Дані та показники податкової звітності за періоди, які вказані у повідомленні, не можуть бути піддані сумніву лише на підставі відсутності первинних документів. Подане повідомлення є також підставою для збереження витрат (включаючи витрати у зв'язку з придбанням цінних паперів/корпоративних прав) та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток (включаючи від'ємний фінансовий результат за операціями з цінними паперами/корпоративними правами), та/або податкового кредиту з податку на додану вартість, та/або суми від'ємного значення податку на додану вартість минулих податкових (звітних) років, періодів без наявності договірних, розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Після подання до контролюючого органу повідомлення про неможливість вивезення первинних документів до завершення антитерористичної операції запроваджується мораторій на проведення будь-яких перевірок стосовно зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів.

Якщо після подання повідомлення про неможливість вивезення первинних документів платнику податків стане відомо про втрату цих документів, такий платник податків зобов'язаний подати до контролюючого органу нове повідомлення із зазначенням обставин такої втрати.

Платники податків, які подали повідомлення про втрату первинних документів відповідно до цього пункту, не можуть бути перевірені контролюючим органом стосовно зазначених у повідомленні періодів, у тому числі після завершення антитерористичної операції.

Втрата документів, що не пов'язана з проведенням антитерористичної операції, не надає право платнику податків застосовувати положення цього пункту.

Зазначені в цьому пункті положення застосовуються до платників податків, які станом на 1 грудня 2016 року здійснили зміну своєї податкової адреси з тимчасово окупованої території та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, на іншу територію України.

Вимоги наведеного припису дають підстави для беззаперечного висновку про те, що його вимоги поширюються на виключний перелік суб'єктів, регламентований ним, якими є - платники податків, які станом на 01 грудня 2016 року здійснили зміну своєї податкової адреси з тимчасово окупованої території та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, на іншу територію України.

Згідно пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу.

Податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

За таких обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у відповідача законних підстав для застосування до позивача спеціальних правил, визначених підпунктом 38.11 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, на підставі інформації про неможливість пред'явити первинні документи, викладеній у повідомленні від 23 січня 2017 року.

Не змінює правильності висновків судів подальше внесення змін Законом України №1989-VIII від 23 березня 2017 року до Податкового кодексу України, якими встановлено, що зазначені підпунктом 38.11 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України положення застосовуються до платників податків/податкових агентів, які станом на 1 квітня 2017 року здійснили зміну свого місцезнаходження (місця проживання) з тимчасово окупованої території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення на іншу територію України та сплачували податки до бюджету в період проведення антитерористичної операції згідно з цим Кодексом. Оскільки згідно копії витягу з ЄДРПОУ від 13 травня 2017 року місцезнаходженням Амвросіївської філії «ХАЙДЕЛЬБЕРГЦЕМЕНТ УКРАЇНА» є Донецька область, Амвросіївський район, смт.Новоамвросіївське, вул. 12 грудня, 14.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для відмови у задоволенні позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Хайдельбергцемент Україна» залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.П. Юрченко Судді І.А. Васильєва С.С. Пасічник