Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.01.2018 Київ К/9901/1356/18 804/16773/14 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 804/16773/14

за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Дніпропетровська про перерахунок довічного грошового утримання, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду прийняту 24 лютого 2015 року у складі колегії суддів: головуючого - Суховарова А.В., суддів: Головко О.В., Ясенової Т.І.,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська (далі - відповідач, Управління, УПФУ в Жовтневому районі) в виплаті йому щомісячного довічного грошового утримання без оподаткування та зобов'язати відповідача не застосовувати відносно нього змін до Податкового кодексу України, які набрали чинності з 1 липня 2014 року та виплачувати йому в подальшому щомісячне довічне грошового утримання без оподаткування будь-якої його частини.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 31 грудня 2010 року вийшов у відставку з посади судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська та отримує довічне грошове утримання.

До 01 січня 2011 року діяла стаття 43 Закону України «Про статус суддів», частиною четвертою якої передбачалось що судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.

Починаючи з 01 липня 2014 року УПФУ в Жовтневому районі відраховує податок з довічного грошового утримання, яке перевищує 10 000 гривень. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними, тому звернувся до суду з цим позовом.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 27 жовтня 2014 року, позов задовольнив.

Визнав протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 15 вересня 2014 року № М-162 про відмову у виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання без оподаткування.

Зобов'язав Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання без оподаткування будь-якої його частини, тобто не застосовувати відносно ОСОБА_1 змін до Податкового кодексу України, що набрали чинності з 1 липня 2014 року.

Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 24 лютого 2015 року, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року скасував та прийняв нову, якою в задоволенні позову відмовив.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просив скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументуючи вимоги касаційної скарги позивач просить врахувати те, що відповідно до частини четвертої статті 43 Закону України «Про статус суддів» в редакції від 15 грудня 1992 року, яка була чинною на час виходу позивача у відставку і по якій йому було призначено довічне грошове утримання, судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання. Крім того, відповідно до частини другої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 7 липня 2010 року, також передбачено отримання суддею у відставці неоподатковуваного довічного грошового утримання, і будь-які зміни в законодавстві в цій частині не вносились, зазначені обставини не були враховані судом апеляційної інстанції, а тому рішення суду першої інстанції скасовано помилково.

Представник відповідача надав заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначає, що оскільки положення Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України» не визнані неконституційними, виходячи з принципів статті 19 Конституції України, Управління виключно в межах чинного законодавства правомірно, починаючи з 1 липня 2014 року, нарахувало податок на довічне грошове утримання позивача, яке перевищує 10 000 гривень, вважає касаційну скаргу необгрунтованою та безпідставною, просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Касаційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - КАС України) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, виходив з правомірності дій Управління щодо утримання податку з щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки таке утримання позивача перевищує десять тисяч гривень на місяць.

Верховний Суд погоджується з таким висновком з урахуванням такого.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 працював головою суду та суддею Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська з квітня 1999 року по 31 грудня 2010 року.

Постановою Верховної Ради України від 2 грудня 2010 року № 2762-VI «Про звільнення суддів» позивач був звільнений з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.

З 25 червня 2010 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська і отримує щомісячне грошове утримання судді у відставці відповідно до закону України «Про судоустрій і статус суддів».

7 липня 2014 року Управління листом повідомило ОСОБА_1, що на виконання положень Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в України», у зв'язку з набранням чинності змін до Податкового кодексу України проведено оподаткування його грошового утримання з 1 липня 2014 року.

Законом України від 27 березня 2014 року № 1166-VIІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (далі - Закон № 1166-VIІ) Податковий кодекс України доповнений новим підпунктом 164.2.19 такого змісту: « 164.2.19. суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять тисяч гривень на місяць, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати».

Відповідно до Прикінцевих положень Закону 1166-VIІ указані зміни набрали чинності з 1 липня 2014 року.

Отже, з 1 липня 2014 року підпункт 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визначає, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять тисяч гривень на місяць, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Положення Закону № 1166-VIІ, якими були внесені зміни до статті 164 Податкового кодексу України нечинними у встановленому законом порядку не визнавалися, а рішення про визнання їх такими, що не відповідають Конституції України, Конституційним Судом України не приймалося.

Аналізуючи встановлені судами обставини справи, враховуючи те, що щомісячне довічне грошове утримання позивача, перевищує десять тисяч гривень на місяць, частина перевищення є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб, а Управління набуває статусу податкового агента, колегія суддів, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції що дії відповідача щодо утримання податку є правомірними, тому позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 242, 341, 345, 349, 350, 355 - 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець