Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.01.2018 Київ К/9901/9394/18 справа №804/14503/14 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Пасічник С.С., суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі судді Царікової О.В. від 03 листопала 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі суддів: Добродняк І.Ю., Бишевської Н.А., Семененка Я.В. від 15 червня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайріс» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дайріс» (далі - позивач/Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач/Інспекція), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0000161501 від 14 серпня 2014 року.

Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач зазначав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є передчасним та безпідставним, оскільки винесено на підставі неузгоджених грошових зобов'язань.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 листопала 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2015 року, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000161501 від 14 серпня 2014 року.

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що оскільки єдиною підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення був висновок Інспекції про те, що при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2014 року позивачем не враховано результатів попередньої документальної перевірки, за результатом якої 23 грудня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000631501, обставини незакінчення процедури судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення та, відповідно, неузгодження визначених ним грошових зобов'язань виключали правові підстави для його врахування позивачем при складанні податкової звітності за травень 2014 року.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, оскільки останніми не надано правової оцінки тому, що права та обов'язки як платника податків щодо сплати податкового зобов'язання, так і податкового органу щодо його примусового стягнення виникають лише після набрання законної сили судовим рішенням. Інших доводів, зокрема, стосовно мотивів, які покладені в основу рішень судів першої та апеляційної інстанцій, касаційна скарга не містить.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 серпня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Позивач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Справу згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 січня 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду Пасічник С.С. (суддя-доповідач), Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариством подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2014 року, в якій до складу податкового кредиту віднесено суму у розмірі 506130,00 грн., яка відображена у складі рядка 24 декларації.

Інспекцією проведено камеральну перевірку щодо декларування позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по податковій декларації з ПДВ за травень 2014 року, результати якої оформлені актом від 18 липня 2014 року №5095/151/33771165, в якому зазначено, що Товариством при заповненні показників декларації з податку на додану вартість за травень 2014 року не враховано результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Дайріс», які викладені в акті від 29 листопада 2013 року №2371/15-1/33771165, чим порушено підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, підпункт 4.6.6 пункту 4.6 статті 4 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року №1492, внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) на суму 506130,00 грн.

На підставі акта камеральної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000161501 від 14 серпня 2014 року, яким Товариству зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 506130,00 грн.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про невідповідність вимогам чинного законодавства оскарженого податкового повідомлення-рішення з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку (пункт 56.1. статті 56цього Кодексу).

За змістом положень пункту 56.3 статті 56 Податкового кодексу України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Згідно із пунктом 56.15 статті 56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Відповідно до положень пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, права та обов'язки платника податків щодо сплати податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом, виникають лише після закінчення процедури адміністративного та судового оскарження рішення контролюючого органу про нарахування такого грошового зобов'язання та його узгодження.

При цьому, податкове законодавство не містить заборони на декларування від'ємного значення та включення в повному обсязі такого від'ємного значення до податкового кредиту в наступному податковому періоді з підстав неврахування висновків податкового органу, які не набули статусу обов'язкових до закінчення процедури оскарження рішення контролюючого органу, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та не спростовується відповідачем у касаційній скарзі, Інспекцією була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з питань правильності нарахування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року, результати якої оформлені актом від 29 листопада 2013 року №2371/15-1/33771165.

В ході проведення вказаної перевірки та згідно висновків цього акта Інспекцією встановлено порушення позивачем пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України внаслідок завищення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, який після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) на суму 506130,00 грн.

23 грудня 2013 року на підставі акта перевірки від 29 листопада 2013 року №2371/15-1/33771165 відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0000631501 (форми «В4»), яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 506130,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство оскаржило податкове повідомлення - рішення від 23 грудня 2013 року №0000631501 в судовому порядку. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року у справі №804/1097/14 адміністративний позов Товариства задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 23 грудня 2013 року №0000631501. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року залишено без змін.

Зважаючи на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини того, що на час подання позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2014 року та проведення її камеральної перевірки процедура судового оскарження податкового повідомлення - рішення від 23 грудня 2013 року №0000631501, яке прийнято на підставі акта перевірки від 29 листопада 2013 року №2371/15-1/33771165, не була завершена та визначені ним грошові зобов'язання не набули статусу узгоджених, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтоване неврахування позивачем висновків вказаного акта перевірки та податкових зобов'язань, нарахованих податковим органом на його підставі, у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2014 року.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано скасували податкове повідомлення-рішення №0000161501 від 14 серпня 2014 року та прийняли рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 360 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 листопала 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.С. Пасічник

Судді: І.А. Васильєва

В.П. Юрченко