Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 року

м. Київ

справа №335/8654/20

провадження № К/9901/45515/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року (суддя Прасов О.О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року (головуючий суддя Головко О.В., судді Ясенова Т.І., Суховаров А.В.)

у справі №335/8654/20

за позовом ОСОБА_1

до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району

про стягнення суми індексу інфляції та трьох річних від простроченої суми боргу.

І. РУХ СПРАВИ

1. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя з позовом до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району, у якому просив: стягнути з Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району на користь ОСОБА_1 нараховані інфляційні втрати та три проценти річних за період з 01 серпня 2011 року по 25 червня 2020 року на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 20 липня 2011 року у справі №2а-5372/2011 у загальній сумі 8326,96 грн.

2. Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 17 грудня 2020 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

3. Постановою Запорізького апеляційного суду від 01 квітня 2021 рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 17 грудня 2020 року у цій справі скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району про індексацію грошового зобов`язання та сплату трьох процентів річних, закрито. Роз`яснено ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції Запорізького окружного адміністративного суду за територіальною підсудністю і позивач має право протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до апеляційного суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі, із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

4. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року, яке було залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

5. Позивач із вказаними судовими рішеннями не погодився, тому звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, натомість, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги повністю.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 липня 2011 року у справі № 2а-5372/2011 задоволено позов ОСОБА_1 . Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради щодо нарахування ОСОБА_1 щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2010 рік, передбаченої статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради донарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну одноразову допомогу на оздоровлення у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат згідно з статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2010 рік з врахуванням виплаченої суми.

7. Зазначене рішення набрало законної сили 01 серпня 2011 року.

8. Відповідно до Виписки по картковому рахунку на картковий рахунок ОСОБА_1 25 червня 2020 року було здійснено безготівкове зарахування коштів у сумі 4296,60 грн. на виконання постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 липня 2011 року у справі №2а-5372/2011.

9. У зв`язку з тривалим невиконанням рішення суду, ОСОБА_1 звернувся до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, керувався тим, що позивач не виступає у спірних правовідносинах кредитором по відношенню до Управління соціального захисту населення, що виключає можливість застосувати приписи статті 625 ЦК України.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

11. Заявник, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, зазначає, що суди попередніх інстанцій під час вирішення спору не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц.

12. ОСОБА_1 стверджує, що, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій помилково виходили із того, що зобов`язання, яке виникло у відповідача перед позивачем, не є грошовим з тих підстав, що у судових рішеннях не визначено конкретної суми, вираженої у грошових одиницях, яка підлягає стягненню. Так, не зазначення у судових рішеннях конкретної суми не свідчить про відсутність грошового зобов`язання. У таких категоріях справ (зобов`язання здійснити перерахунок нарахованої пенсії) суд не може визначити розмір грошового зобов`язання та зазначити його у резолютивній частині, оскільки зобов`язує здійснити перерахунок, тобто сума не визначена, проте грошове зобов`язання існує.

13. Скаржник наполягає на тому, що неможливість власника коштів домогтися як їх повернення, так і збереження від знецінення, безумовно, є порушенням його права на мирне володіння майном, що, відповідно, має наслідком недотримання вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 41 Конституції. Адже, за практикою Європейського суду з прав людини, право грошової вимоги є активом, який становить поняття «майно».

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

15. Спір виник щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання рішення суду про стягнення на користь позивача з Управління соціального захисту населення недоплаченої щорічну одноразову допомогу на оздоровлення у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат згідно зі статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2010 рік.

16. Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган; державні підприємство, установа, організація.

17. За приписами частин 1, 2 статті 3 вказаного Закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

18. Частиною 4 статті Закону № 4901-VI перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

19. Між тим, Закон № 4901-VI набрав чинності з 1 січня 2013 року, а обов`язок у відповідача виконати судове рішення з`явився ще у 2011 році.

20. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2023 року у справі №686/7081/21 вирішувала питання про те, чи застосовні приписи статті 625 ЦК України до правовідносин, які виникають унаслідок порушення державою обов`язку з виплати відшкодування шкоди у визначеному в чинному рішенні суду розмірі, а саме у разі несвоєчасного виконання такого рішення і дійшла таких висновків:

«37. За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Судове рішення про стягнення таких коштів є рішенням про примусове виконання обов`язку в натурі, тобто підтверджує грошове зобов`язання, зокрема те, що виникло у боржника у зв`язку із завданням ним шкоди потерпілому (кредитору).

38. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

39. У разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (частина перша статті 5 Закону № 4901-VI).

40. ЦК України, прийнятий 16 січня 2003 року, набрав чинності 1 січня 2004 року, тоді як Закон № 4901-VI був прийнятий 5 червня 2012 року та набрав чинності 1 січня 2013 року. Стаття 625 ЦК України діє у незмінній редакції з часу набрання чинності цим кодексом. Так само незмінним залишається припис частини першої статті 5 Закону № 4901-VI, який не встановлює інший, ніж у частині другій статті 625 ЦК України, розмір процентів.

41. Основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є ЦК України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проєкт закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проєкт закону про внесення змін до ЦК України. Поданий законопроєкт розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проєктом закону про внесення змін до ЦК України (частини перша та друга статті 4 ЦК України).

42. Оскільки парламент прийняв Закон № 4901-VI після ЦК України, то його приписи не мають суперечити приписам зазначеного кодексу. Прийняття законів, які регулюють однопредметні цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, можливе тільки з одночасним внесенням змін до цього кодексу (аналогічного підходу дотримав Конституційний Суд України у рішенні від 13 березня 2012 року № 5-рп/2012 (абзац сьомий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини)). Якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України…

43. Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Тому приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (зокрема деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір, делікт тощо). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачають договір або спеціальний закон, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

…

64. Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що у разі порушення державою-боржником строку виконання судового рішення про стягнення на користь стягувача-кредитора коштів із Державного бюджету України (прострочення виконання підтвердженого судовим рішенням грошового зобов`язання держави з відшкодування завданої нею шкоди) стаття 625 ЦК України та частина перша статті 5 Закону № 4901-VI встановлюють ефективний компенсаторний механізм захисту від такого порушення, дозволяючи кредитору стягнути з держави 3 % річних від вчасно несплаченої за чинним рішенням суду суми й інфляційні втрати за період прострочення виконання цього рішення.

65. Те, які саме приписи законодавства вважала застосовними до спірних правовідносин позивачка, і як вона їх тлумачила, не є визначальним для вирішення спору. Велика Палата Верховного Суду вкотре звертає увагу на те, що підставами позову є обставини, якими позивачка обґрунтувала її вимоги щодо захисту права, тоді як юридична кваліфікація цих обставин у позовній заяві та інших заявах по суті справи не обмежує суд у виборі норм права для вирішення спору. Незгода суду з наведеним позивачкою юридичним обґрунтуванням не є підставою для відмови у позові, оскільки суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи самостійно здійснює юридичну кваліфікацію спірних правовідносин».

21. Застосовуючи наведений підхід до обставин цієї справи, варто зауважити, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що стаття 625 ЦК України не може бути застосована до спірних правовідносин про несвоєчасне виконання судового рішення є помилковими.

22. З урахуванням тривалого невиконання відповідачем судового рішення, є обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району на користь ОСОБА_1 нарахованих інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 01 серпня 2011 року по 25 червня 2020 року на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 20 липня 2011 року у справі №2а-5372/2011 у загальній сумі 8326,96 грн.

23. Отже, висновки судів попередніх інстанцій про відмову у позові не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, а доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження.

24. У зв`язку з вищевикладеним, касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові рішення - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

25. Керуючись статтями 2 3 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі №335/8654/20 скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району про стягнення суми індексу інфляції та трьох річних від простроченої суми боргу задовольнити.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району (вул. Лермонтова, 14, м. Запоріжжя, індекс 69035, код ЄДРПОУ 37573822) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) нараховані інфляційні втрати та три проценти річних за період з 01 серпня 2011 року по 25 червня 2020 року на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 20 липня 2011 року у справі №2а-5372/2011 у загальній сумі 8326 (вісім тисяч триста двадцять шість) гривень 96 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб