Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.11.2020 року у справі №826/1098/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 826/1098/17

адміністративне провадження № К/9901/40258/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Гончарової І. А.,

суддів: Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДФС у м.

Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2017 року (головуючий суддя - Літвінова А. В. )

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Єпель О. В., судді - Желтоблюх І. Л., Кобаль М. І.)

у справі 826/1098/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальність "Житлобудінвест"

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2011 року Товариство з обмеженою відповідальність "Житлобудінвест" (далі - позивач, платник, Товариство, ТОВ "Житлобудінвест") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про безпідставність висновків контролюючого органу про порушення Товариством приписів пунктів 2.8 та 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, та протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення контролюючого органу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року, адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у м. Києві від 24 жовтня 2016 року №0020511404.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили того, що доводи контролюючого органу про порушення Товариством вимог законодавства з регулювання обігу готівки спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Не погодившись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що під час проведення першої перевірки позивача посадовими особами контролюючого органу було встановлено, що касові ордери №63 від 07.07.2015 та №116 від 29.12.2015 не містять підписів одержувачів, а тому суми виданих за ними грошових котів вважаються такими, що залишилися у касі, що у свою чергу призвело до перевищення ліміту готівки у касі Товариства. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте відповідачем у відповідності до вимог законодавства та у спосіб, встановлений законом.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

26 жовтня 2017 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Товариство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, викладених у касаційній скарзі.

19 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції від 03.10.2017).

Підпунктом 4 пункту першого Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача направлено на адресу Товариства лист-вимогу від 19.07.2016 за № 5, в якому просило у строк до 19.07.2016 надати первинні документи для проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності Товариства за період з 01.01.2012 по
01.03.2016.

Зазначений запит отриманий позивачем 22.07.2016, тобто після сливу визначеного у ньому строку надання документів.

На підставі приписів підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 01.07.2016 № 4016 та ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Шапутько С.В. від 18.05.2016 №757/23417/16-к, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Житлобудінвест" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з
01.01.2012 по 01.03.2016, за результатами якої складено акт від 26.07.2016 № 122/26-15-14-07-02/32162782 (далі - Акт перевірки від 26.07.2016).

Не погодившись із висновками Акта перевірки від 26.07.2016, позивач подав заперечення, до яких додав належним чином завірені копії документів, що витребовувалися контролюючим органом, зокрема, копії видаткових касових ордерів на одержання готівки від 07.07.2015 № 63 та від 29.12.2015 № 116.

10.08.2016 відповідач прийняв рішення від 10.08.2016 за №17877/10/26-15-14-0702-15 про призначення повторної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 01.03.2016.

У подальшому, на підставі приписів пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, наказу від 06.09.2016 № 35645 та заперечень ТОВ "Житлобудінвест" від
03.08.2016 № 03-08-16/3 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій за період з 01.01.2012 по 01.03.2016, за результатами якої складено акт від 06.10.2016 № 164/26-15-14-07-02-32162782 (далі - Акт перевірки від
06.10.2016).

За результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог: пунктів 2.8,3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, а саме: перевищення ліміту залишку готівки в касі 07.07.2015 та 29.12.2015.

Такі висновки контролюючого органу обґрунтовані тим, що видача готівки з каси підприємства у зазначені дати в розмірі 250000,00 грн і 3256,50 грн відповідно, не підтверджена підписами одержувачів у видаткових касових ордерах від
07.07.2015 № 63 та від 29.12.2015 № 116.

На підставі Акта перевірки від 06.10.2016 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 24.10.2016 № 0020511404, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 506513,00 грн.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам справи, Суд виходить з наступного.

Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (далі - Положення №637).

Це Положення розроблено відповідно до статті 33 Закону України "Про Національний банк України", визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

За змістом пункту 2.8 Положення № 637, Підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка, що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Готівкова виручка (готівка) підприємств (підприємців), у тому числі готівка, одержана з банку, використовуються ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами).

Підприємства не повинні накопичувати готівкову виручку (готівку) у своїх касах понад установлений ліміт каси для здійснення потрібних витрат до настання строків цих виплат (пункту 2.9 Положення №637).

Відповідно до пункту 2.11 Положення № 637 видача готівкових коштів під звіт або на відрядження здійснюється відповідно до законодавства України. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо. Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника підприємства, то його підпис на видаткових касових ордерах не обов'язковий. (пункт 3.4 Положення №637).

Пунктом 3.5 Положення №637 також передбачено, що у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий.

Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Пунктом 7.24 Положення №637 встановлено, що у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, копіями видаткових касових ордерів від
07.07.2015 № 63 та від 29.12.2015 № 116, останні оформлені з дотриманням вимог законодавства та містять підписи одержувачів.

За таких обставин, висновки контролюючого органу про порушення платником законодавства з регулювання обігу готівки, зокрема, перевищення ліміту готівки у касі Товариства не підтвердилися під час розгляду справи та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Крім того, судом першої інстанції під час розгляду справи допитано у якості свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (отримувачі готівки згідно з касовими ордерами від
07.07.2015 № 63 та від 29.12.2015 № 116). Так, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначили, що касові ордери від 07.07.2015 № 63 та від 29.12.2015 № 116 підписані ними у день їх видачі.

Також, Окружним адміністративним судом м. Києва допитано у якості свідка ОСОБА_3, яка займає посаду касира у ТОВ "Житлобудінвест". ОСОБА_3 зазначила, що під час проведення першої перевірки, контролюючому органу надавалися оборотно-сальдові відомості, і лише під час проведення другої перевірки посадовим особам відповідача надавалися відповідні касові ордери. Також вказала, що видаткові ордери на Підприємстві підписуються одразу після видачі готівки, зберігаються в одному екземплярі і їх копії не надаються одержувачу готівки.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ч. 1 ст. 71 КАС України.

Згідно з ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіІ. А. Гончарова І. Я. Олендер Р. Ф. Ханова