Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.01.2018 року у справі №607/1869/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 листопада 2018 року

Київ

справа №607/1869/17

адміністративне провадження №К/9901/1374/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Тернопільської митниці ДФС

на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.06.2017 (суддя - Сливка Л.М.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017 (головуючий суддя - Кузьмич С.М., судді - Гулид Р.М., Улицький В.З.)

у справі № 607/1869/17

за позовом ОСОБА_2

до Тернопільської митниці ДФС

про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Тернопільської митниці ДФС (далі - Митниця), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Митниці, радника податкової та митної справи І рангу, Саварина А.Л. в справі про порушення митних правил №0026/403000000/17 від 20.01.2017, а провадження у справі закрити.

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області постановою від 19.06.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017, позов ОСОБА_2 задовольнив частково:

- визнав протиправною та скасував постанову заступника начальника Митниці, радника податкової та митної справи І рангу, Саварина А.Л. у справі про порушення митних правил № 0026/403000000/17 від 20.01.2017.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Не погодившись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просив скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.06.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2

При цьому в обґрунтування касаційної скарги Митниця зазначила, що митне оформлення транспортного засобу проведено відповідно до поданої декларантом митної декларації № 403000010/2015/000021 та необхідних документів, зокрема, контракту купівлі-продажу від 20.09.2014 № 01/01/2014 NL та інвойсу від 06.01.2015 № 0004, а висновки судів попередніх інстанцій щодо того, що в діях ОСОБА_2 немає умислу, оскільки останній не укладав договір купівлі-продажу від 20.09.2014 № 01/01/2014 NL, є помилковими, так як позивач, надаючи до митного оформлення транспортного засобу документи, усвідомлював про наявність в них неправдивих відомостей. Крім того, митним органом було надано пояснення митного брокера Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта Едванс» (далі - ТОВ «Віта Едванс»), з якого вбачається, що всю необхідну інформацію та документи йому надав керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокіл-Захід» (далі - ТОВ «Сокіл-Захід») ОСОБА_2 Обов'язок щодо надання до митного оформлення документів та відповідальність за внесення недостовірних відомостей до них покладається на декларанта.

Позивач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень), що кореспондується зі статтею 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2017), судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 20.09.2014 ТОВ «Сокіл-Захід», в особі директора Шумського М.Б., та компанія M.VOS VOF уклали договір №01/01/2014 NL, предметом якого є купівля-продаж нових та вживаних транспортних засобів, далі - товар (п. 1.1. договору). Сторони домовились, що Товар буде поставлятись на умовах DDU-Тернопіль, відповідно до Інкотермс 2010 (п. 3.1. договору). Датою відвантаження товару є дата рахунку (invoice). Продавець зобовязується забезпечити наявність всіх документів, необхідних для безперешкодного переміщення товару до кордону України (п. 3.2, п. 3.3 договору). Вартість товару визначається в рахунках (п. 4.2. договору).

10.10.2014 ТОВ «Віта-Едванс», як виконавець, що здійснює декларування на підставі ліцензії на право здійснення посередницької діяльності митного брокера, та ТОВ «Сокіл-Захід», в особі керівника Шумського М.Б., як замовник, уклали договір № 10/10/2014-2 про надання послуг по декларуванню та митному оформленню товарів. Згідно з умовами даного договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів замовника, що переміщуються через митний кордон України, та їх оформленню у Тернопільській митниці. Дії, пов'язані з декларуванням і митним оформленням товарів замовника, здійснювати самостійно від свого імені за рахунок і за дорученням замовника в порядку, передбаченому цим договором та чинним законодавством України (п.1.1 договору).

22.01.2015 ТОВ «Віта-Едванс», як представник декларанта ТОВ «Сокіл-Захід», подало до Митниці попереднє повідомлення ЕЕ № 403000010/2015/100006 про намір ввезти на митну територію України товар «сідельний тягач DAF XF95.480, 2006 року випуску, шасі НОМЕР_1». Перевізником зазначений ОСОБА_5

23.01.2015 через пункт пропуску «Мостиська» Львівської митниці ДФС ввезено на митну територію України в митному режимі імпорт вищевказаний товар. Водієм в пункті пропуску подано інвойс № 0004 від 06.01.2015, а також свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Завершуючи митне оформлення, 22.01.2015 ТОВ «Віта-Едванс» (ОСОБА_6), як представник декларанта ТОВ «Сокіл-Захід», подало Митниці митну декларацію №403000010/2015/000021, згідно з якою заявлено до митного оформлення в митному режимі імпорт товар «сідельний тягач DAF XF95.480, 2006 року випуску, шасі НОМЕР_1» фактурною вартістю 4'000 євро. У графі 46 цієї декларації заявлено митну вартість товару 95 601,84 грн.

Заявлена митна вартість (95 601,84 грн.) визначена на підставі висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 028 від 26.01.2015, про що свідчить: код МВВ 6, зазначений у графі 43 декларації; відмітка у графі 8 форми декларації митної вартості від 27.01.2015 та сам висновок.

Фактурна вартість випливає із рахунку-інвойсу (invoys) № 0004, виданого 06.01.2015 компанією VOS (Broekheuvelsestraat 2, 5524 JCHedel), на якому містяться штампи Львівської митниці ДФС «під митним контролем» (23, 27 лютого 2015 року).

26.09.2016 Митницею отримано листа від ДФС України від 21.09.2016, згідно з яким ДФС отримала від митної служби Республіки Чехія експортну митну декларацію №15СZ61000024MLYCR8 від 21.01.2015 та рахунок (faktura) №405040 від 21.01.2015. На підставі цих документів встановлено, що вартість вищевказаного сідельного тягача становить 10900 євро. Отримувачем транспортного засобу є ОСОБА_5, АДРЕСА_1.

Листом від 13.11.2015 № DIC_2015_36537 митний інформаційний центр Королівства Нідерланди інформував ДФС України, що контракт № 01/01/2014 від 20.09.2014 між ТОВ «Сокіл-Захід» та нідерландською компанією M.VOS VOF не укладався.

За таких обставин, 03.01.2017 стосовно позивача за його відсутності складено протокол про порушення митних правил за статтею 485 Митного кодексу України (далі - МК України).

20.01.2017 заступником начальника Тернопільської митниці ДФС Саварином А.Л. прийнято постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за статтею 485 МК України в справі про порушення митних правил №0026/403000000/17 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 93 477, 36 грн.

Підставою для прийняття цієї постанови, на думку відповідача, стало те, що директор ТОВ Сокіл-Захід» ОСОБА_2 заявив у митній декларації неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товару з метою зменшення розміру митних платежів та надав з цією ж метою органу доходів і зборів документи, а саме invoice №0004 від 06.01.2015, що містив недостовірні відомості, необхідні для визначення митної вартості товару, що призвело до ухилення від сплати митних платежів у сумі 31 159,12 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів суду апеляційної інстанції, виходив з того, що матеріали справи про порушення митних правил не містять умислу позивача на вчинення дій, передбачених диспозицією статті 485 МК України, оскільки договір із нідерландською компанією M.VOS VOF від 20.09.2014 укладався не позивачем, а іншим керівником ТОВ «Сокіл-Захід» Шумським М.Б. Попередня декларація та сама декларація подавались працівником ТОВ «Віта-Едванс» ОСОБА_6, однак його пояснень щодо того, хто йому надав інформацію для внесення її у декларації, матеріали справи про порушення митних правил не містять. Договір із ТОВ «Віта-Едванс» від 10.10.2014 укладався не позивачем, а іншим керівником ТОВ «Сокіл-Захід» - Шумським М.Б. Щодо проведення експертного автотоварознавчого дослідження з метою визначення дійсної ринкової вартості транспортного засобу, з якої й сплачені митні платежі, то це вказує на відсутність волі позивача на ухилення від сплати митних платежів у повному розмірі. Крім цього інвойс нідерландської компанії, договір із нідерландською компанією M.VOS VOF від 20.09.2014 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу подавались на пункті пропуску працівникам Митниці також не позивачем, а водієм. Пояснень від водія щодо того, хто надав йому вказані документи, працівниками Митниці не відібрано.

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів суду касаційної інстанції не погоджується, вважаючи їх передчасними, виходячи з наступного.

Стаття 458 МК України передбачає, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до статті 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Тобто, для притягнення до відповідальності, згідно зі статтею 485 МК України, у даному випадку необхідно довести факт заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.

За змістом статті 10 Кодексу про адміністративні правопорушення України адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Частиною першою статті 266 МК України визначені обов'язки декларанта та уповноваженої ним особи, серед яких, зокрема, здійснення декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом.

Судами попередніх інстанцій правильно зазначено, що для притягнення до відповідальності позивача за порушення, передбачене статтею 485 МК України, необхідно встановити наявність умислу позивача на вчинення відповідних дій.

При цьому, для встановлення суб'єктивної сторони вказаного виду порушення необхідно правильно та повно встановити фактичні обставини справи задля розуміння наявності чи відсутності умислу ОСОБА_2 до заявлення в митній декларації неправдивих відомостей.

Однак суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам та неповно встановили фактичні обставини справи, у зв'язку з чим дійшли передчасного висновку щодо відсутності в діях позивача, який діяв як декларант у розумінні вищенаведених норм МК України, ознак порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України.

Так, суди не дослідили належним чином лист митного інформаційного центру Королівства Нідерланди від 13.11.2015 № DIC_2015_36537 на предмет того, що транспортні засоби ТОВ «Сокіл-Захід» не продавалися; а також лист-відповідь Генеральної Митної Дирекції Чеської Республіки від 08.08.2016 № 13160/2016 900000-313 та додані до нього копію митної декларації №15CZ61000024MLYCR8 від 27.01.2015, фактуру чеської компанії «LOSL s.r.o» від 21.01.2015 № 405040, з яких вбачається, що насправді сідельний тягач DAF XF95.480, 2006 року випуску, шасі НОМЕР_1 був придбаний громадянином України ОСОБА_5 у чеської компанії «LOSL s.r.o» за 10 900 євро.

Крім того, судами попередніх інстанцій не надано оцінку наявним у матеріалах справи поясненням митного брокера ТОВ «Віта Едванс», в той час як відповідно до приписів частини 5 статті 266 МК України особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов'язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.

В оскаржуваних судових рішеннях зазначено, що контракт від 20.09.2014 №01/01/2014 NL підписано іншим директором ТОВ «Сокіл-Захід» Шумським М.Б., у зв'язку з чим та обставина, що згідно з відповіддю митного інформаційного центру Королівства Нідерланди даний договір не укладався, істотного значення для встановлення вини позивача у порушенні 485 МК України не має.

Між тим, суди не врахували, що для митного оформлення транспортного засобу, ввезеного за вказаним контрактом, документи подавалися ОСОБА_2, який діяв від імені ТОВ «Сокіл-Захід», через митного брокера.

Таким чином, судами попередніх інстанцій не встановлено взаємозв'язок між діями ОСОБА_2 щодо декларування відомостей за операціями, здійсненими за вказаним контрактом, та фактом підписання вказаного контракту іншим директором, позаяк з матеріалів справи не вбачається, що вказаний контракт був визнаний у встановленому законом порядку недійсним.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

При цьому, суд не позбавлений можливості витребувати докази за власною ініціативою на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановивши фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 242, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Тернопільської митниці ДФС задовольнити частково.

Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.06.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова