Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 липня 2019 року

Київ

справа №820/1852/17

адміністративне провадження №К/9901/19993/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

Головуючого судді (судді-доповідача) - Бевзенка В.М.,

суддів: Данилевич Н.А., Уханенка С.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2017 (постановлена у складі судді Бідонька А.В.)

та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 (прийняту у складі колегії суддів Бартош Н.С., Ральченка І.М., Шевцової Н.В.)

у справі №820/1852/17

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області,

третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області,

про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суддівської винагороди,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області щодо не здійснення нарахування судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області ОСОБА_1 суддівської винагороди виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік»;

- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, код ЄДРПОУ 26281249, на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , суддівську винагороду за січень-березень 2017 року в сумі 61873,71 гривень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2017 по справі №820/1852/17 позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області щодо не здійснення нарахування судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області ОСОБА_1 суддівської винагороди виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік»; стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області в Харківській області, код ЄДРПОУ 26281249, на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , суддівську винагороду за січень-березень 2017 року в сумі 30595,86 грн. (тридцять тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять гривень 86 коп.). В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідача щодо не виплати суддівської винагороди відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виходячи з посадового окладу 10 мінімальних заробітних плат, визначених статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», частиною 3 статті 133 Закону №2453, за період січень-березень 2017 року є протиправними, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2017 по справі №820/1852/17 скасовано в частині стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, код ЄДРПОУ 26281249, на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , суддівської винагороди за січень-березень 2017 року в сумі 30595,86 грн. та прийнято в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , суддівську винагороду з розрахунку посадового окладу 32 000,00 грн. за січень-березень 2017 року, з урахуванням виплачених за цей період сум. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2017 справі № 820/1852/17 залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції частково, суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції в частині стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області на користь позивача суддівської винагороди за січень-березень 2017 року у розмірі 30595,86, оскільки суддівська винагорода із розрахунковою величиною мінімальної заробітної плати у розмірі 3200,00 грн. за січень-березень 2017 року позивачу не нараховувалася та відповідно не виплачувалася, а тому належним способом захисту прав позивача в даному випадку є зобов`язання відповідача з 01.01.2017 перерахувати та виплати позивачу суддівську винагороду з розрахунку посадового окладу 32000,00 грн. В іншій частині, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанцій було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Указом Президента України від 04.08.2003 №802/2003 позивач призначена строком на п`ять років на посаду судді Лозівського міського суду Харківської області. На підставі зазначеного Указу наказом начальника Територіального управління державної судової адміністрації у Харківській області від 26.08.2003 №35 позивача зараховано до штату Лозівського міського суду Харківської області на посаду судді з 26.08.2003. На підставі наказу начальника Територіального управління державної судової адміністрації у Харківській області від 29.03.2004 №02-5/14 позивача зараховано до штату Лозівського міськрайонного суду Харківської області з 27.03.2004 на підставі Указу Президента України №358/2004 від 23.03.2004 «Про переведення суддів місцевих загальних судів та призначення виконуючих обов`язки голів цих судів». Постановою Верховної Ради України від 04.06.2009 №1455-VІ позивача було обрано суддею безстроково.

Позивач отримала у січні - березні 2017 року суддівську винагороду, розраховану з розміру посадового окладу - 16000,00 грн.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 130 Конституції України передбачено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Згідно з частиною першої статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIIІ суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

За пунктом 22 розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIIІ право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до пункту 23 розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIIІ до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VІ.

Згідно з частиною третьою статті 133 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VІ посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

За змістом пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесених змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Судом першої інстанції встановлено, що позивача призначено на посаду судді до набрання чинності Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIIІ. Доказів проходження позивачем кваліфікаційного оцінювання судді до суду не надано.

Також, судами встановлено, що відповідач нараховував суддівську винагороду ОСОБА_1 виходячи з розрахунку з посадового окладу судді, яка не пройшла кваліфікаційного оцінювання, у розмірі 16 000 гривень.

Верховний Суд раніше вже висловлював правову позицію у справі, фактичні обставини якої є подібними до обставин цієї справи. Зокрема у справі № 820/1853/17 колегія суддів зазначила, що норма частини третьої статті 133 України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VІ є бланкетною, оскільки визначає лише кількість мінімальних заробітних плат для встановлення розміру посадового окладу судді, але не встановлює розміру мінімальної заробітної плати, який необхідний для цього. З огляду на це, необхідно звернутися до інших законів, які встановлюють розмір мінімальної заробітної плати. Такі норми доповнять частину третю статті 133 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VІ і утворюватимуть єдину спеціальну норму, якою буде визначено розмір посадового окладу судді.

Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення, як-от пункт 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесених змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, яким установлено, що мінімальна заробітна плата (3 200 грн.) після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Таким чином законодавець заборонив застосовувати новий розмір мінімальної заробітної плати (3200,00 грн.) як розрахункової величини для визначення посадових окладів, в тому числі суддів, і водночас передбачив, що «До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600 гривень».

На підставі наведеного колегія суддів висловила правовий висновок, за яким: законодавець встановив: по-перше, два види (розміри) мінімальної заробітної плати; по-друге, заборонив застосовувати для визначення розмірів посадових окладів розмір мінімальної заробітної плати 3 200 грн.; по-третє, чітко передбачив, що для визначення посадових окладів суддів застосовується розмір мінімальної заробітної плати 1 600 гривень.

Таким врегулюванням законодавець не порушив гарантій суддів щодо розміру суддівської винагороди, оскільки для визначення окладу судді застосовується розмір мінімальної заробітної плати, який не є меншим від того, що застосовувався раніше до такого врегулювання.

За таких обставин і правового врегулювання Верховний Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та дійшов висновку, що у цій справі у задоволенні позову слід відмовити за відсутністю підстав.

Статтею 351 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, враховуючи те, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, Верховний Суд на підставі статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України вважає, що судові рішення попередніх інстанцій у цій справі необхідно скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області - задовольнити.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 - скасувати.

3. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суддівської винагороди - відмовити.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М.Бевзенко

Судді Н.А.Данилевич

С.А.Уханенко