Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.02.2018 року у справі №804/16549/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 березня 2018 року

Київ

справа №804/16549/15

адміністративне провадження №К/9901/11260/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Одеської митниці ДФС

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017 (головуючий суддя - Ясенова Т.І., судді - Суховаров А.В., Головко О.В.)

у справі 804/16549/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «АТК Україна»

до Одеської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -

в с т а н о в и в:

28 грудня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «АТК Україна» (далі - ТОВ «ТД «АТК Україна») звернулося до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС (далі - Митниця) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12.11.2015 № 500060006/2015/00111 та рішення про коригування митної вартості товарів від 12.11.2015 № 500060006/2015/000072/2.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що при поданні митної декларації надало всі необхідні документи, які підтверджують заявлену митну вартість імпортованого товару за ціною договору (контракту), натомість у відповідача, згідно з приписами статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), були відсутні законні підстави для витребування додаткових документів і, як наслідок, коригування митної вартості за резервним методом. Разом з тим, позивач також вказав, що використана митним органом інформація по ввезеному на митну територію України товару, оформленого за митною декларацією №100260001/2015/146707, не може вважатися спорідненою та найбільш еквівалентною за своєю митною вартістю ціні імпортованого позивачем товару в розумінні МК України та приписів ГАТТ, що в свою чергу свідчить про протиправність прийнятих Митницею картки відмови та рішення про коригування митної вартості.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 27.09.2016 відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Митниця при прийнятті оскаржуваних картки відмови та рішення про коригування митної вартості діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки у відповідача обґрунтовано виникли сумніви щодо правильності визначення митної вартості товару за ціною договору з огляду на виявлені розбіжності в поданих декларантом документах.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 23.11.2017 постанову суду першої інстанції скасував та задовольнив позов ТОВ «ТД «АТК Україна»:

- визнав протиправними та скасував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12.11.2015 № 500060006/2015/00111 та рішення про коригування митної вартості товарів від 12.11.2015 № 500060006/2015/000072/2;

- присудив на користь ТОВ «ТД «АТК Україна» за рахунок бюджетних асигнувань Митниці судові витрати у розмірі 5115,60 грн.

В обґрунтування такого рішення суд апеляційної інстанції зазначив, що в поданих позивачем для митного оформлення товару документах відсутні розбіжності, на які посилається Митниця, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару. Крім того вказав, що відповідач неправомірно скоригував митну вартість за митною декларацією №100260001/2015/146707 від 14.09.2015, оскільки товар, ввезений позивачем, та товар, оформлений за вказаною митною декларацією, мають різні характеристики: відрізняється сфера застосування та хімічний склад основної речовини, ввезені на різних умовах поставки, з різних країн та з різним обсягом поставки.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Митниця звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

При цьому в касаційній скарзі відповідач зазначив, що в поданих позивачем для митного оформлення товару документах містилися розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, тому картка відмови та рішення про коригування митної вартості прийняті правомірно.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити касаційну скаргу Митниці без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 23.07.2015 між WOCHEM INDUSTRY CO., LTD, Китай (продавець) та ТОВ «ТД «АТК Україна» (покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт № WOCHEMATK/15, за умовами якого ТОВ «ТД «АТК Україна» придбало товар: силікагель у кількості 22 000 кг. за ціною 655 дол. США/МТ (мішок по 25 кг) на умовах CIF порт Одеса, Україна, всього на загальну суму 14410 дол. США.

З метою митного оформлення імпортованого товару відповідно до зовнішньоекономічного контракту, позивач 10.11.2015 звернувся до Митниці з електронною митною декларацією №500060006/2015/010494, в якій визначено митну вартість товару за основним методом (за ціною договору) на рівні 0,665 дол. США/кг.

На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення позивач надав митному органу разом з декларацією наступні документи: зовнішньоекономічний контакт №WOCHEMATK/15 від 23.07.2015; інвойс №WМ15082571 від 25.08.2015; морський транспортний документ №ZQMD037480 від 05.10.2015; міжнародна автомобільна накладна №2400 від 09.11.2015; коносамент ZQMD037480 від 07.09.2015; платіжні доручення від 31.07.2015 та від 26.10.2015; пакувальний лист б/н від 25.08.2015; рахунок-проформа №WM1507239S від 23.07.2015; навантажувальний документ №S0000147 від 04.11.2015; сертифікат про походження товару №15С3201С0985/0020R від 07.09.2015; сертифікат аналізів б/н від 25.08.2015; страховий поліс №ANAJA9924215 від 06.09.2015; копія митної декларації країни відправлення №581378468 від 05.09.2015.

Крім того на запит Митниці декларант додатково надав: прайс-лист виробника, дійсний до 30.11.2015; калькуляція вартості товару виробника від 23.07.2015; виписка з бухгалтерської документації № 111115/1- МК від 11.11.2015.

12.11.2015 Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №500060006/2015/000072/2 та визначила митну вартість за резервним методом на рівні 0,93 дол. США за 1 кг., а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060006/2015/00111.

Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів, підставою для його прийняття стало виявлення розбіжностей у поданих позивачем документах, а саме: 1) у копії митної декларації країни відправлення №581378468 від 05.09.2015 є посилання на коносамент №ZQMD037480 від 07.09.2015, який видано пізніше, ніж митна декларація; 2) калькуляція виробника містить інформацію про вартість страхування (22 дол. США), але у страховому полісі вказана сума 500 дол. США.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вищезазначені розбіжності, виявлені Митницею, спростовуються матеріалами справи, а усі складові митної вартості товарів документально підтверджені, у зв'язку з чим підстави для коригування митної вартості відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина 2 статті 52 МК України).

Частиною другою статті 53 МК України визначено перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Так, направляючи запит про надання додаткових документів, Митниця посилалася на те, що у копії митної декларації країни відправлення №581378468 від 05.09.2015 є посилання на коносамент №ZQMD037480 від 07.09.2015, який видано пізніше, ніж митна декларація, що, на думку відповідача, виключало можливість перевірки числового значення заявленої митної вартості, могло свідчити про неавтентичність поданих до митного оформлення документів та про можливу підміну документів з метою заниження заявленої митної вартості товарів.

Однак суд касаційної інстанції вважає такі доводи безпідставними та необґрунтованими, оскільки як вбачається з експортної декларації та коносаменту, товар, його вага та кількість, номер контейнеру співпадає, тобто оцінюваний товар можливо ідентифікувати, а підстави для сумніву у достовірності числових значень складових митної вартості товару у даному випадку відсутні.

Щодо наявності розбіжностей у додатково наданих документах, зокрема калькуляції виробника, де вартість страхування визначена 22 дол. США, та страхового полісу, де вартість страхування складає 500 дол. США, то суд апеляційної інстанції вірно встановив, що у страховому полісі взагалі не визначено страхову суму, а вказано, що страховий внесок визначається за домовленістю, натомість вказана у страховому полісі сума у розмірі 500 дол. США означає суму по боротьбі з викидами за кожний нещасний випадок.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивачем під час митного оформлення були надані усі необхідні документи, які не мали розбіжностей, ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню і підтверджували усі складові митної вартості імпортованого товару, натомість відповідач не довів правомірності коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.

Крім того, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зауважив, що використана відповідачем інформація по ввезеному на митну територію України товару, оформленого за митною декларацією №100260001/2015/146707 від 14.09.2015, не може вважатись спорідненою та найбільш еквівалентною за своєю митною вартістю ціні імпортованого ТОВ «ТД «АТК Україна» товару. Оскільки імпортований позивачем товар та товар, оформлений за вказаною митною декларацією, мають різні характеристики та ввезені на різних умовах поставки - СІF Одеса (до ціни товару включаються витрати на транспортування та страхування товару) та FCA Люблін (транспортні витрати не включаються до ціни до товару та додаються окремо при визначенні митної вартості), тому не є подібними (аналогічними) товарами.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (№К/9901/4472/17).

Відповідно до частини 3 статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права; у ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правових наслідків є правильними, натомість доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова