Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 січня 2019 року

м.Київ

справа №807/1543/16

адміністративне провадження №К/9901/21715/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року (судді: Іщук Л.П., Попко Я.С., Хобор Р.Б.) у справі №807/1543/16 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України, Центральної атестаційної комісії №1 апарату Національної поліції України, Національної поліції України про визнання протиправними та скасування рішення (висновку) атестаційної комісії і наказу в частині звільнення, поновлення на посаді,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України (далі - ДПН НПУ), Центральної атестаційної комісії №1 апарату Національної поліції України (далі - ЦАК №1 апарату НПУ), Національної поліції України (далі - НПУ), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо проведення атестації відносно нього та скасувати рішення ЦАК №1 апарату НПУ, оформлене протоколом ОП №15.00026138.0043638 від 25 серпня 2016 року в частині результатів атестування;

2) визнати протиправними та скасувати наказ ДПН НПУ від 26 жовтня 2016 року за № 155 о/с в частині звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність;

3) поновити на раніше займаній посаді.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення (висновок) ЦАК № 1 Апарату НПУ, оформлене протоколом ОП №15.00026138.0043638 від 25.08.2016 року, щодо невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді та звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність; визнано протиправним та скасовано наказ ДПН НПУ від 26 жовтня 2016 року № 155 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції за п. 5 (через службову невідповідність) ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» та поновлено його на посаді старшого оперуповноваженого оперативного-пошукового відділу у Закарпатській області управління з обслуговування Львівської, Івано - Франківської та Закарпатської областей Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України з 27 жовтня 2016 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернулася з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, та залишити в силі рішення суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що Законом України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) не передбачено проведення атестування поліцейських на розсуд керівника, а лише за наявності відповідних підстав згідно ч. 2 ст. 57 Закону №580-VIII. Вважає, що підстав для проведення його атестування не було, а тому звільнення є незаконним.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що з квітня 2004 року ОСОБА_1 проходив службу на різних посадах в органах внутрішніх справ.

7 листопада 2015 року НП України «По особовому складу» №58 о/с відповідно до пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону №580-VIII позивача без проведення конкурсу було призначено на посаду старшого оперуповноваженого, з присвоєнням спеціального звання «майор поліції».

20 листопада 2015 року Наказом НПУ №210 о/с «Про організацію проведення атестування поліцейських апарату Національної поліції України, головних управлінь Національної поліції в Київській області та м. Києві» вирішено провести відповідне атестування поліцейських.

В подальшому позивачем пройдено тестування та атестування, визначені «Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України №1465 від 17.11.2015 (далі - Інструкція).

12 жовтня 2016 року позивача було ознайомлено із висновком ЦАК № 1 Апарату НПУ, оформленим протоколом від 25.08.2016 року №15.00026138.0043638, відповідно до якого він займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Наказом ДПН НПУ від 26.10.2016 №155 о/с «По особовому складу» майора поліції, ОСОБА_1 старшого оперуповноваженого оперативно-розшукового відділу у Закарпатській області управління з обслуговування Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської областей, звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 5 (через службову невідповідність) частини 1 статті 77 Закону №580-VIII.

Вважаючи своє звільнення незаконним, а оскаржуваний наказ відповідача - таким, що винесений з порушенням процедури, встановленої законодавством, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що при проведенні атестування та винесенні оскаржуваного наказу відповідачами не було дотримано визначеної чинним законодавством процедури .

Натомість, суд апеляційної інстанції вказав на те, що висновок атестаційної комісії про невідповідність поліцейського ОСОБА_1 займаній посаді приймався на підставі глибокого і всебічного вивчення всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, у тому числі, результатів тестування за професійним тестом та тестом на загальні здібності та навички, а відтак, - дійшов висновку, що, звільняючи позивача з посади через службову невідповідність, відповідач діяв правомірно.

Верховний Суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо порушення процедури звільнення позивача, а рішення суду апеляційної інстанції вважає помилковим, виходячи з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом №580-VIII.

Порядок призначення на посади поліцейських працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, визначений у пункті 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII.

Так, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Отже, пунктом 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII не передбачено проведення атестування чи переатестування працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції.

Вимоги до кандидатів на службу в поліції визначені у статтях 49, 61 Закону №580-VIII. До таких вимог належать, зокрема: досягнення 18 років, наявність повної загальної середньої освіти, відповідність рівня фізичної підготовки вимогам, що затверджені Міністерством внутрішніх справ України.

Натомість, завданням атестування, згідно з частиною 1 статті 57 Закону №580-VIII, є оцінка ділових, професійних, особистих якостей поліцейського, його освітній та кваліфікаційний рівні, фізична підготовка на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Частиною другою статті 57 Закону №580-VIII визначений вичерпний перелік підстав для проведення атестування поліцейських, до яких належать: призначення на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Прийняття рішення про проведення атестування поліцейських з інших підстав, ніж зазначені у частині другій статті 57 Закону №580-VIII, суперечить частині другій статті 19 Конституції України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктом 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №580-VІІІ, шляхом видання наказу про призначення на посаду в органах поліції за його згодою.

Зазначений наказ не містить жодних застережень про тимчасовість призначення позивача на посаду старшого оперуповноваженого оперативно-розшукового відділу у Закарпатській області управління з обслуговування Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської областей.

На вказаній вище посаді позивач пропрацював менше одного року, питання про призначення його на вищу посаду, переведення на нижчу посаду або притягнення до відповідальності в межах дисциплінарної процедури відповідачем не вирішувалось.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що призначення атестації позивача одразу ж після прийняття його на роботу (службу в поліції) безвідносно до вирішення питань кар'єри (призначення позивача на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження є незаконним.

Стосовно висновків атестаційної комісії та посилань скаржника на невідповідність позивача займаній посаді, колегія суддів зазначає наступне.

Для висновку про службову невідповідність поліцейського повинні бути об'єктивно встановлені факти, що свідчать про неналежне виконання ним своїх службових обов'язків, систематичне порушення дисципліни, вчинення ганебних вчинків, злочинів, корупційних правопорушень, порушення присяги, критично низький рівень теоретичних знань чи професійних навичок, тощо.

Так, з протоколу засідання атестаційної комісії вбачається, що атестаційна комісія діяла з порушенням вимог статті 57 Закону України № 580-VIII та пункту 16 розділу IV Інструкції № 1465, а саме: не проводила глибокого і всебічного вивчення документів особової справи позивача, не аналізувала повноти виконання ним функціональних обов'язків (посадових інструкцій), показників службової діяльності, рівня теоретичних знань та професійних навичок, не враховувала наявність заохочень та дисциплінарних стягнень, тощо.

Також, під час атестації позивача члени атестаційної комісії досліджували лише стандартний пакет документів, перелічений у формі бланку (декларацію про доходи; послужний список; інформаційну довідку; висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 №1682-VII, інформацію з відкритих джерел).

При цьому, рішення (висновок) атестаційної комісії не містить висновків щодо обставин, передбачених пунктом 16 розділу ІV Інструкції, та факту невідповідності позивача вимогам, що пред'являються до нього як до особи, яка перебуває на відповідній посаді.

Так само протокол засідання атестаційної комісії та висновок (рішення) не містять жодних мотивів чи обґрунтувань, які покладено в основу твердження комісії про службову невідповідність позивача.

Негативна оцінка ділових, професійних, особистих рис поліцейського, його освітнього та кваліфікаційного рівнів, що надана атестаційною комісією, спростовуються самим фактом прийняття позивача на службу до поліції в порядку переатестування з присвоєнням спеціального звання.

Колегія суддів зауважує, що оскільки негативне рішення атестаційної комісії тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби через службову невідповідність, таке рішення, незалежно від форми його оформлення (протокол, окремий акт), повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.

Стосовно посилань скаржника на незадовільні результати тестування як на обставину, що свідчить про службову невідповідність позивача, колегія суддів зазначає, що згідно положень Інструкції № 1465 результати тестування обов'язково враховуються атестаційною комісією, однак вони не мають вирішального значення та мають оцінюватись разом з іншими матеріалами, що були подані до атестування.

Суд касаційної інстанції також зауважує, що відповідно до вимог законодавства передумовою винесення наказу про призначення особи на посаду поліцейського є вирішення питання щодо його відповідності вимогам, які передбачені Законом України №580-VІІІ.

Таким чином, саме під час вирішення питання про прийняття позивача на службу до поліції відповідач мав право провести конкурс, під час якого оцінити ділові, професійні, особисті якості, освітній та кваліфікаційній рівень, фізичну підготовку та прийняти рішення про прийняття його на роботу або відмову у прийняття на роботу. Однак, після зарахування на посаду, відповідач має право звільняти працівника лише у разі неналежного виконання ним своїх обов'язків (стаття 58 Закону № 580-VІІІ).

Отже, з'ясування відповідності особи вимогам до поліцейського, визначеним у статтях 49, 61 Закону №580-VIII повинно встановлюватися до прийняття такої особи на службу, а не після.

Зазначене вище обмеження введене законодавцем насамперед з метою захисту особи від незаконного звільнення, гарантованого статтею 43 Конституції України. У разі відмови у прийнятті на роботу особа не позбавлена можливості вжити заходів щодо усунення недоліків та/або перешкод з метою працевлаштування на бажаній посаді. В той же час звільнення особи з посади через службову невідповідність істотно порушує її права, оскільки така підстава звільнення дискредитує працівника та перешкоджає подальшому працевлаштуванню.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність звільнення позивача зі служби в поліції у запас Збройних Сил України та необхідності поновлення позивача на відповідній посаді.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції по своїй суті є правильним. У свою чергу, Львівський апеляційний адміністративний суд неправильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого помилково скасував рішення суду першої інстанції.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З урахуванням вищенаведеного постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року підлягає скасуванню, а постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року - залишенню в силі.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 352

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року скасувати.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець