Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.01.2018 Київ К/9901/2258/17 822/2672/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.10.2017 (суддя Блонський В.К.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 (головуючий суддя - Залімський І.Г., судді: Сушко О.О., Смілянець Е.С.) у справі № 822/2672/17 за позовом Головного управління ДФС у Хмельницькій області до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДФС у Хмельницькій області звернулось до адміністративного суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький про стягнення на користь Державного бюджету України податкового боргу в сумі 276249,03 грн., шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника, і стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить цьому платнику податків.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 10.10.2017 позов задовольнив.

Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05.12.2017 залишив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.10.2017 без змін.

Квартирно-експлуатаційним відділом м. Хмельницький оскаржено вказані судові рішення шляхом звернення 19.12.2017 з касаційною скаргою до Верховного Суду.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.10.2017, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме: статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII, а також норм процесуального права - статей 138, 163 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях).

Зокрема, відповідач зазначає, що він як установа Міністерства оборони України звільняється від сплати земельного податку до моменту закінчення особливого періоду в державі.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за відповідачем обліковується податковий борг із земельного податку в розмірі 276249,03 грн., який виник на підставі самостійно визначеної суми в розмірі 196087,47 грн. у декларації з плати за землю від 17.02.2017 № 9022828542, а також сум штрафу в загальному розмірі 80161,56 грн., застосованого згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 18.07.2017 № 0001361206 та від 18.07.2017 № 0001371206, які не скасовані в адміністративному або судовому порядку.

За правилами пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Згідно з пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Крім того, пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України).

Судами встановлено, що контролюючим органом сформовано та надіслано на адресу відповідача податкову вимогу від 09.03.2017 № 221-17 на суму 40176,97 грн., яку Квартирно-експлуатаційним відділом м. Хмельницький отримано 16.03.2017 відповідно до відмітки на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 11).

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

За правилами пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України).

Таким чином, враховуючи вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення з відповідача податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову та стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький спірної суми заборгованості.

Посилання скаржника на норми Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII як на підставу для звільнення від обов'язку перерахування земельного податку до бюджету суд не може визнати обґрунтованим, оскілки цей Закон, відповідно до преамбули, встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів, проте не є законодавчим актом з питань оподаткування.

Більш того, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII не передбачено жодних пільг щодо сплати податків.

У свою чергу, відповідно до вимог Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин у 2017 році), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, відповідач не звільнений від сплати земельного податку та не має пільг щодо його внесення до бюджету.

Доводи касаційної скарги про те, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький фінансується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України та відсутність у нього матеріальних ресурсів для сплати спірного податкового зобов'язання також не спростовують висновків судових інстанцій.

Так, судами з'ясовано, що відповідач зареєстрований як юридична особа та відповідно до статей 15, 16 Податкового кодексу України є платником податків, зборів та обов'язкових платежів, а відсутність або обмежене фінансування відповідно до податкового законодавства не є підставою для звільнення платника від обов'язку сплати узгоджених сум грошового зобов'язання.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.10.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 у справі № 822/2672/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.М. Шипуліна

Судді Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк