Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.01.2018 м. Київ К/9901/5785/18 815/3918/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Бившевої Л.І. (головуючий суддя), Хохуляка В.В., Шипуліної Т.М., розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.11.2014 (суддя Мазур Н.С.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015 (судді Яковлев Ю.В., Вербицька Н.В., Коваль М.П.) у справі за позовом Одеського виробничого об'єднання "Електрик" Українського товариства глухих (далі - ОВО "Електрик" УТГ, позивач) до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ, відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2014 року ОВО "Електрик" УТГ звернулося до суду з позовом, з урахування зміни підстав позову, до ДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення форми "Р" від 16.05.2014 № 0001152205, яким об'єднанню збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 111 411,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 9791,00 грн.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 20.11.2014, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015, адміністративний позов ОВО "Електрик" УТГ задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 16.05.2014 № 0001152205.

Державна податкова інспекція у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.11.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права, про яких зазначено у акті перевірки, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводи скаржника про невідповідність судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій нормам процесуального права, обґрунтовані посиланням на неповного встановлення судами обставин у справі, зокрема, що суди не дослідили порушення, що були зафіксовані актом перевірки.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2018 у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 29.01.2018 прийняв касаційну скаргу ДПІ до провадження та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Позивач не реалізував процесуальне право щодо подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки об'єднання з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012 ДПІ склала акт від 03.02.2014 № 814/15-53-22-5/03972703. Згідно з висновком цього акту позивач порушив норми пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (втратив чинність з 01.04.2011 за винятком деяких статей у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі - Закон № 334/94-ВР) та підпункту 135.5.15 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток за ІУ квартал 2010 року, І-ІУ квартали 2011 року, І-ІУ квартали 2012 року на 294 255,00 грн. Порушення ОВО "Електрик" УТГ вказаних законодавчих норм податковий орган обґрунтовує тим, що у ході перевірки об'єднання, яке має право на пільгу з податку на прибуток як громадська організація інвалідів, не надало документи на підтвердження заборгованості (як дебіторська, так і кредиторська) за одним й тим самим контрагентом (індивідуальний підприємець ОСОБА_5 (нерезидент, Росія)), тому грошові кошти, що надійшли у касу від цього контрагента з призначенням платежу "за електротовари" у період з 01.10.2010 по 31.03.2011 у сумі 93 060,00 грн та у період з 01.01.2012 по 31.12.2012 у сумі 474 686,00 грн, є іншими доходами, які не підлягають звільненню від оподаткування податком на прибуток відповідно до статті 154 ПК України. При цьому перевіркою встановлено, що у межах договору від 12.01.2009 № 12-1 із підприємцем ОСОБА_5 позивач як продавець поставив електротовари, що підтверджено ВМД та здійсненими розрахунками між сторонами договору з відображенням цих операцій у податковому та бухгалтерському обліку. Також перевіркою встановлено, що об'єднання не включило до валових доходів поворотну фінансову допомогу, по які минув строк позовної давності, у сумі 662 166,60 грн (поворотна фінансова допомога, яка була отримана від засновника підприємства Українського товариства глухих протягом 2005-2007 рр.).

На підставі цього акту ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 17.02.2014 № 0000282205, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 294 255,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 55 502,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження ГУ Міндоходів в Одеській області рішенням від 25.04.2014 №1021/10/15-32-10-02-07 скасувало податкове повідомлення-рішення від 17.02.2014 № 0000282205 в частині збільшення грошового зобов'язання за основним платежем у сумі 182 844,00 грн та відповідно суми штрафних (фінансових) санкцій - 45 711,00 грн з тих підстав, що визначення платнику податків суми грошового зобов'язання з податку на прибуток було здійснено без урахування строків давності, встановлені у статті 102 ПК України, - 1095 днів. При цьому доводи скаржника щодо суті порушень визнані податковим органом як такі, що не спростовують встановлені у ході перевірки порушення.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що: відповідно до підпункту 7.12.1 пункту 7.12 статті 7 Закону № 334/94-ВР та пункту 154.1 статті 154 ПК України позивач звільнений від оподаткування, зокрема податком на прибуток, що підтверджено дозволами від 01.07.2010 та від 01.07.2011, від 01.07.2012 зі строком дії до 01.07.2011, до 01.07.2012 та до 01.07.2013 (а.с. 179-181); оприбутковані у касі об'єднання кошти були отримані позивачем у межах договору від 08.04.2008 із індивідуальним підприємцем ОСОБА_5, який передував договору від 12.01.2009 № 12-1 купівлі - продажу електроприладів із вказаним контрагентом, та за умовами якого грошові кошти, отримані за всіма договорами купівлі - продажу електротехнічних приладів із вказаним контрагентом понад суми, за які реалізовані товари у межах відповідних договорів, не належать до повернення та є безповоротною фінансовою допомогою об'єднання; на виконання умов договору від 12.01.2009 № 12-1 позивач здійснював поставку продукція власного виробництва підприємцю ОСОБА_5, будь-які докази того, що позивачем були укладені інші договори, за якими отримувався дохід, а також визначення в контексті норм податкового законодавства інших доходів, які отримувались позивачем, відповідач до суду не надав; кошти, які були отримані від підприємця ОСОБА_5, але з вини бухгалтера - касира не задекларовані, були відображені позивачем в уточнюючому розрахунку до декларації.

Відповідно до підпункту 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 Закону № 334/94-ВР до складу валового доходу не включаються кошти або майно, що надаються у вигляді безповоротної допомоги громадським організаціям інвалідів та підприємствам і організаціям, що визначені пунктом 7.12 статті 7 цього Закону.

Згідно з підпунктом 7.12.1 пункту 7.12 статті 7 Закону № 334/94-ВР звільняється від оподаткування прибуток підприємств та організацій, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх повною власністю, отриманий від продажу товарів (робіт, послуг), крім підакцизних товарів, послуг з поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи без передання права власності на такі товари, та прибутку, одержаного від грального бізнесу, де протягом попереднього звітного (податкового) періоду кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менше 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу).

Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності дозволу на право користування такою пільгою, який надається міжвідомчою Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

У разі порушення вимог цієї статті зазначені громадські організації інвалідів, їх підприємства та організації зобов'язані сплатити суми податку за відповідний період, проіндексовані з урахуванням рівня інфляції, а також штраф згідно із законом.

Підприємства та організації, на які поширюється дія цього підпункту, реєструються у відповідному органі податкової служби у порядку, передбаченому для платників цього податку.

Аналогічні положення щодо звільнення від оподаткування містять положення статей 136, 154 ПК України.

Відповідно до підпункту 136.1.17 статті 136 ПК України не враховуються для визначення об'єкта оподаткування кошти або майно, що надаються у вигляді допомоги громадським організаціям інвалідів, спілкам громадських організацій інвалідів та підприємствам і організаціям, що визначені пунктом 154.1 статті 154 цього Кодексу

Згідно з пунктом 154.1 цієї статті ПК України звільняється від оподаткування прибуток підприємств та організацій, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх повною власністю, отриманий від продажу (постачання) товарів, виконання робіт і надання послуг, крім підакцизних товарів, послуг із поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку здійснювати постачання товарів від імені та за дорученням іншої особи без передачі права власності на такі товари, де протягом попереднього звітного (податкового) періоду кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці.

Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності дозволу на право користування такою пільгою, який видається Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

У разі порушення вимог щодо цільового використання вивільнених від оподаткування коштів платник податку зобов'язаний збільшити податкові зобов'язання з цього податку за результатами податкового періоду, на який припадає таке порушення, а також сплатити пеню, нараховану відповідно до цього Кодексу.

Підприємства та організації, на які поширюється дія цього пункту, реєструються у відповідному органі державної податкової служби в порядку, передбаченому для платників цього податку.

Отже, застосувавши наведені норми податкового законодавства до встановлених обставин справи, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про незаконність податкового повідомлення - рішення, з приводу правомірності якого виник спір.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, підлягають відхиленню, оскільки обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги ДПІ наводить лише доводи, що були перевірені судами попередніх інстанцій у судовому процесі та обґрунтовано відхилені.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга ДПІ підлягає залишенню без задоволення, а постанова Одеського окружного адміністративного суду від 20.11.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015 - без змін.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.11.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна