Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.01.2018 Київ К/9901/4482/18 808/3441/14 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 29 травня 2014 року (суддя Шара І.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року (судді: Чепурнов Д.В. (головуючий), Сафронова С.В., Поплавський В.Ю.) у справі № 808/3441/14 за поданням Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області до Приватного підприємства «Квартал плюс» про зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках,

В С Т А Н О В И В:

Бердянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - позивач, заявник, контролюючий орган) звернулась до суду з поданням про зупинення видаткових операцій на рахунках боржника - Приватного підприємства «Квартал плюс» (далі - відповідач, ПП «Квартал плюс»).

Вимоги подання обґрунтовано тим, що станом на 27.05.2014 ПП «Квартал плюс» має узгоджений податковий борг перед бюджетом у розмірі 62 609,59 грн, який виник у зв'язку з несплатою відповідачем самостійно узгоджених податкових зобов'язань та податкових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом. Заявник вживав заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме згідно з положеннями ст. 59 Податкового кодексу України складена та надіслана податкова вимога, також на адресу боржника направлявся лист, в якому повідомлялось про необхідність надати інформацію про визначення ліквідних активів для складання акту опису активів, на які буде розповсюджено право податкової застави. Проте, як зазначає заявник, боржник у встановлений термін не надав витребуваних документів, у зв'язку з чим контролюючий орган звернувся до суду з вимогою про зупинення видаткових операцій на рахунках ПП «Квартал плюс».

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 29 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року, провадження у справі було закрито у зв'язку з неможливістю розгляду подання в порядку непозовного провадження.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до частини четвертої ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд відмовляє у прийнятті подання у разі якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право, а оскільки між контролюючим органом та ПП «Квартал плюс» існує спір щодо суми податкового боргу, то відповідно вказане подання не може бути розглянуто в порядку ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 29 травня 2014 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року та прийняти нове рішення про задоволення подання в повному обсязі.

Касаційна скарга Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги п. 10 листа Вищого адміністративного суду України від 2 лютого 2011 року №149/11/13-11 «Про особливості провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби» відносно розмежування «наявності спору про право» та «заперечення обставин, що зумовили звернення податкового органу з відповідним поданням». Контролюючий орган вказує на те, що ПП «Квартал плюс» не надало жодного аргументу, щодо відсутності підстав для застосування такого заходу впливу як зупинення видаткових операцій на рахунках боржника, а подане заперечення не містить обставин, які б свідчили про наявність спору про право.

ПП «Квартал плюс» відзиву (заперечень) на касаційну скаргу не надало.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 3 частини першої ст. 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша), а провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя).

Статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, що діяв на момент прийняття рішень судів першої та апеляційної інстанцій) передбачено право звернення органів державної податкової служби до суду із поданням щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Згідно із п. 2 частини четвертої статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Приписи вказаної норми є імперативними та зобов'язують суд у разі встановлення факту наявності права про спір відмовляти у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи.

Проте, наявність спору про право в окремих випадках може бути виявлено також і після відкриття провадження у справі за відповідним поданням. В такому разі суд також повинен закрити провадження у справі, оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного провадження, яким є провадження за поданням податкового органу.

Як правильно зазначили суди попередніх інстанцій спір про право в контексті п. 2 частини четвертої статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. При цьому незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, визначених у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання. Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг; заперечувати наявність податкового боргу, у зв'язку з яким накладено адміністративний арешт, тощо.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи податковий борг ПП «Квартал плюс» в сумі 62 609,59 грн складається з податкових зобов'язань за податковою декларацією №9008087191 від 19.02.2014 за лютий 2014 року та податкових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням №0007190152 від 29.11.2013. Наявність вказаного боргу стало підставою для надіслання листа відповідачу №5558/10/08-22-25 від 17.04.2014 про надання документів для опису майна в податкову заставу, а в подальшому для звернення до суду з цим поданням.

Проте ПП «Квартал плюс» заперечив проти існування суми боргу, вказавши що за податковою декларацією №9008087191 від 19.02.2014 податкові зобов'язання ним сплачено, а податкове повідомлення-рішення №0007190152 від 29.11.2013 не є узгодженим, оскільки оскаржується в судовому порядку (адміністративна справа № 808/2359/13-а).

Таким чином, з огляду на те, що боржник заперечує наявність суми податкового боргу, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що правовідносини у даній справі містять спір про право, а тому справа не підлягає розгляду у порядку, встановленому ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, що зумовлює необхідність закриття провадження у цій справі.

Доводи контролюючого органу про не наведення ПП «Квартал плюс» аргументів щодо відсутності підстав для застосування такого заходу впливу як зупинення видаткових операцій на рахунках боржника та не наведення обставин які б свідчили про наявність спору про право спростовується встановленими вище обставинами справи.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, враховуючи ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, що діяв до 15 грудня 2017 року) колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 29 травня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення, а ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 29 травня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року у справі № 808/3441/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова