Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.01.2018 Київ К/9901/48/17 506/384/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області на постанову Фрунзівського районного суду Одеської області у складі судді Меєчка О.М. від 02 жовтня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Кравченка К.В., Джабурія О.В., Вербицької Н.В. від 23 листопада 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», але рішенням Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області позивачу було відмовлено у призначенні такої пенсії через відсутність необхідного пільгового стажу.

Постановою Фрунзівського районного суду Одеської області від 02 жовтня 2017, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що дії відповідача щодо неврахування періоду пільгового стажу позивача, в який не проводилась атестація робочих місць є протиправними, оскільки обов'язок проведення атестації робочих місць, її своєчасність та якість покладена на керівників підприємств та не залежить від працівника і не впливає на зменшення шкідливості умов його праці, а тому позивача не можна позбавити його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Подільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Фрунзівського районного суду Одеської області від 02 жовтня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року та відмовити у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі скаржник зазначає про неможливість зарахування до пільгового стажу роботи період роботи позивача з 13 листопада 1992 року по 30 листопада 2009 року у зв'язку з відсутністю довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього рішення) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього рішення) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього рішення) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону судові рішення суду першої та апеляційної інстанції не відповідають, а викладені в касаційній скарзі мотиви скаржника є прийнятні з огляду на наступне.

Як встановлено судами, згідно з трудовою книжкою позивача серії БТ-І №4533168 від 23 листопада 1984 року, ОСОБА_2 з 13 листопада 1992 року був прийнятий Алєксєєвським шахтоуправлінням на посаду помічника машиніста на шахту «Довжанка», з повним підземним робочим днем та в подальшому 02 травня 1999 року був переведений в ТОВ «Шахта Довжанка» на посаду помічника машиніста на шахту «Довжанка» з повним підземним робочим днем, з якого його було звільнено 30 листопада 2009 року. Період роботи позивача з 02 травня 1999 року по 30 листопада 2009 року (за виключенням періоду перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати з 27 листопада 2000 року по 15 березня 2001 року) відповідачем зарахований позивачу як пільговий, і складає 9 років 14 днів. Стаж роботи у період з 13 листопад 1992 року по 01 травня 1999 року відповідач відмовляється зараховувати позивачу як пільговий, оскільки відсутні докази атестації робочого місця позивача за умовами його праці.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці (далі - Порядок) та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Міністерством праці України разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "а" статті 13 Закону є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Таким чином, відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Верховний Суд України у постановах від 10 березня 2015 року (справа № 21-51а15), від 10 вересня 2013 рок (справа № 21-183а13), від 02 грудня 2015 року (справа № 21-1329а15), від 12 квітня 2016 (справа № 21-6501а15), а також Верховний Суд у постанові від 23 січня 2018 року (справа № 732/2003/14) висловлювали правову позицію стосовно відсутності законних підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції з 13 листопада 1992 року по 01 травня 1999 року результати атестації робочих місць за умовами праці на підприємстві відсутні.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року (заяви № 23759/03 та №37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. пункт 54 рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» від 09 листопада 1999 року № 26449/95 (SPACEK Ltd. against the Czech Republic). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 28 травня 2002 року № 33202/96 (Beyeler v. Italy ).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів у цій справі підлягають скасуванню, а касаційна скарга задоволенню.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області задовольнити.

Постанову Фрунзівського районного суду Одеської області від 02 жовтня 2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І.Гриців

Н.В. Коваленко