Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.01.2018 Київ К/9901/921/18 1570/5614/2012 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року (суддя Стефанов С.О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 року (головуючий суддя - Золотніков О.С., судді: Димерлій О.О., Скрипченко В.О.) у справі № 1570/5614/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автодор» до державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автодор» (далі - ТОВ «Автодор») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Іллічівську) від 05.06.2012 року №0000602200.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2013 року, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у м. Іллічівську оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог ДПІ у м. Іллічівську посилається на порушення судом норм процесуального права, зокрема, статей 7,11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у м. Іллічівську проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Автодор» щодо отриманих відомостей по взаємовідносинах з ТОВ «Імекс Юг» за період грудень 2011 року, про що складено акт від 18.05.2012 року № 832/22-0302/01/13888197.

За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаної в Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Юг» гранітної продукції, з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених господарських операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, ДПІ у м. Іллічівську посилалась на акт від 24.02.2012 року №581/23-5/36343992 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Імекс Юг» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період грудень 2011 року», в якому відображено висновок про безтоварність господарських операцій з огляду на відсутність в нього складських, виробничих приміщень, трудових ресурсів та транспортних засобів.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Іллічівську було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000602200 від 05.06.2012 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 117390,00 грн., у тому числі за основним платежем - 93912,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 23478,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що податковим органом в супереч ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці господарської операції з придбання у ТОВ «Імекс Юг» товару (гранітної продукції) за договором поставки від 01.12.2011 року №01-12, судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені ТОВ «Автодор» до матеріалів справи належним чином оформлені копії документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: договір, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, банківській виписки.

ДПІ у м. Іллічівську, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ «Автодор» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних поставок позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

В той же час, відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Більш того, з'ясовано, що придбання гранітної продукції безпосередньо пов'язано з основною статутною діяльністю позивача (будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд).

Використання отриманого позивачем від ТОВ «Імекс Юг» за вищевказаним договором поставки товару у власній господарській діяльності підтверджується наданими позивачем первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. Так, зокрема, на підтвердження оприбуткування придбаних товарів та відображення його у бухгалтерському обліку та розрахунків з контрагентами позивачем були надані копії матеріальних звітів по складу інертних матеріалів ТОВ «Автодор» за квітень - вересень 2012 року, акти списання необхідних матеріалів та прийняття під звіт, копії матеріальних звітів відповідального зберігача за період квітень-вересень 2012 року, копії звітів про витрати основних матеріалів у будівництві у співставленні з виробничими нормами по об'єкту дорожня ділянка за період квітень-вересень 2012 року, копії оборотно-сальдових відомостей по рахунку: 361 за період липень-грудень 2011 року та за 2012 рік та копії фінансової документації з контрагентами позивача.

На підтвердження подальшого використання придбаного товару від спірних операції у своїй господарській діяльності позивачем до суду було надано копії договорі купівлі-продажу, специфікацій до договорів, видаткових накладних, банківські виписки по рахунках, товарно-транспортні накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, копії договорів підряду, договорів на виконання робіт з додатками, а саме: довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, розрахунки прямих витрат та загальновиробничих витрат до актів, відомостями ресурсів до актів приймання, локальні кошториси, акти на закриття скритих робіт, дефектні акти, виробничі схеми, відомості ресурсів до актів приймання, звіти про витрати основних матеріалів у будівництві у співставленні з виробничими нормами та інші первинні документи

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про доведеність ТОВ «Автодор» реального характеру розглядуваних господарських операцій.

При цьому судові інстанції обґрунтовано не взяли до уваги посилання відповідача на наявну в нього податкову інформацію щодо контрагента позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження факту надання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальниками, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, посадовими особами ДПІ у м. Іллічівську під час здійснення контрольного заходу таких обставин не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд також не погоджується із висновками контролюючого органу про відсутність факту здійснення господарської операції з огляду на неточності призначення платежу у банківських виписках, оскільки формальні помилки та неточності в первинних документах не можуть свідчити про безтоварність укладених правочинів. Натомість оцінка здійсненим господарським операціям повинна даватись на підставі комплексного всебічного аналізу матеріалів справи та фактичних обставин, що і було належним чином здійснено судами першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами ч.2 ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Хохуляк

Судді Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна