Історія справи

Постанова КАС ВП від 29.12.2021 року у справі №265/64/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 265/64/17

адміністративне провадження № К/9901/24605/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О. П.,

суддів - Берназюка Я. О., Кравчука В. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14.03.2017 (судді - Адамова Т. С. ) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 (судді - Сіваченко І. В., Міронова Г. М., Чебанов О. О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив:

визнати протиправною бездіяльність щодо неврахування при розрахунку його пенсії період роботи на Крайній Півночі з 15.04.1989 по 01.06.1996;

зобов'язати здійснити перерахунок його пенсії починаючи з 01.07.2016, включаючи період роботи в районах Крайньої Півночі з 15.04.1989 по 01.06.1996 на пільгових умовах, а саме - зарахувати один рік роботи у вказаний період часу у районі Крайньої Півночі за один рік та шість місяців;

зобов'язати відповідача здійснити перерахунок його пенсії з урахуванням заробітної плати за періоди роботи в районах крайньої Півночі з 20.05.1992 по
01.06.1996.

Просив поновити строк звернення до суду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку у Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області з 07.06.2011 та отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б " статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до копії трудової книжки позивач у період з 15.04.1989 по 21.06.1989 працював у Артілі старателів "Амга" комендантом гуртожитку, з 22.06.1989 переведений гідромоніторником, 02.08.1991 переведений теслярем, 14.05.1992 звільнений у зв'язку з переведенням до Старательської артілі "Об'єднання",
20.05.1992 прийнятий до артілі оздоблювальником, а 01.06.1996 звільнений з підприємства у зв'язку зі скороченням чисельності штатів. (а. с. 5-7)

Відповідно до довідки Старательської артіль "Об'єднання" №11 Республіки Саха (Якутія) Російської Федерації позивач дійсно працював на цьому підприємстві з
20.05.1992 по 01.06.1996. Підприємство є правонаступником ВАТ "Алданзолото". (а. с. 31)

Згідно довідки ТОВ "Нірунган" від 14.07.2010 №278 позивач працював в Артілі старателів "Амга" з 15.04.1989 по 21 06.1989 на посаді коменданта, з 22.06.1989 по 01.08.1991 - на посаді гідромоніторника з повним робочим днем на дільниці відкритих гірських робіт, на виробництві - гірські роботи - видобуток відкритим способом дорогоцінних та кольорових металів із пісків, та з 02.08.1991 по
14.05.1992 - в якості тесляра. (а. с. 32)

У довідці також зазначено, що Артіль старателів "Амга" розташована в Нерюнгрінському улусі Республіки Саха (Якутія), який входить до районі Крайньої Півночі.

Крім того, судами встановлено, що місто Алдан Якутської АССР відноситься до Переліку районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затверджений Радою Міністрів СРСР від 10.11.1967 №1029, в редакції Ради Міністрів СРСР від 03.01.1983 №12, на які розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 і від 26.09.1967 про пільги для осіб, які працюють у цих районах і місцевостях.

З листа відповідача від 31.10.2016 №30354/02 та розрахунку пенсії позивачу стало відомо про те, що період його роботи з 15.04.1989 по 01.06.1996 не зараховано йому, як пільговий стаж 1 рік за 1 рік 6 місяців (а. с. 8,9-10).

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідач протиправно не зарахував період роботи в районах Крайньої Півночі, оскільки відповідні дані підтверджується записами трудової книжки.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від
06.01.2017 позовні вимоги за період з 07.06.2011 по 30.06.2016 залишено без розгляду на підставі статей 99, 100 КАС України в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від
14.03.2017 позов задоволено частково.

Визнано неправомірними дії відповідача щодо не зарахування до пільгового розрахунку стажу роботи позивача період роботи з 15.04.1989 по 01.01.1991 в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах.

Зобов'язано відповідача провести позивачу перерахунок пенсії та зарахувати до стажу роботи період з 15.04.1989 по 01.01.1991 в районі Крайньої Півночі, на пільгових умовах, а саме - зарахувати один рік роботи у вказаний період часу у районі Крайньої Півночі за один рік та шість місяців, з урахуванням проведених виплат з 01.07.2016.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 постанову суду першої інстанції змінено.

В абзацах другому та третьому резолютивної частини постанови Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 14.03.2017 у справі №265/64/17 слова та цифри "з
15.04.1989 по 01.01.1991" замінити на "з 15.04.1989 по 21.09.1989 та з
25.04.1990 по 10.10.1990".

В іншій частині постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від
14.03.2017залишено без змін.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог частково щодо зарахування періоду роботи з 15.04.1989 по 01.01.1991 до пільгового стажу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на пільгове обчислення стажу в півтора разовому розмірі за період його роботи з 15.04.1989 по 01.01.1991, оскільки з трудової книжки та пільгових довідок вбачається та не викликає сумніву той факт, що позивач, працюючи в районі Крайньої Півночі, користувався пільгами, передбаченими Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

При цьому суд виходив з безпідставності посилань позивача на норми абз. 2 п. п. "б" п. 2.1 "Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затв. постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, та п. п. "д" п.5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" (в редакції Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі"), оскільки у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу, а тому у даному випадку застосуванню підлягають норми ~law7~, які передбачають альтернативний характер підтвердження пільгового стажу, а саме - або трудовою книжкою, або довідками, або трудовим договором.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог за період з 01.01.1991 по 01.06.1996, суд першої інстанції виходив з того, що ані в Тимчасовій угоді від 15.01.1993, ні в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Відсутнє пільгове обчислення такого стажу і у Законах України "Про пенсійне забезпечення" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому відсутні підстави для зарахування в пільговому обчисленні стажу роботи позивача в районах Крайньої Півночі з 01.01.1991 по
01.06.1996.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи в районах Крайньої Півночі з 20.05.1992 по 01.06.1996, суд першої інстанції виходив з того, що призначення пенсії позивачу відбувалося з урахуванням заробітних плат, отриманих ним у період роботи в районах Крайньої Півночі з 20.05.1992 по
01.06.1996.

Змінюючи постанову суду першої інстанції щодо визначення періоду зарахування в якості пільгового, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до довідки від 14.07.2010 №278, уточнюючої характер робіт чи умови праці, робота в котрих зараховується в стаж, дає право на дострокову трудову пенсію за віком на відповідних видах робіт, позивач з 22.09.1989 по 24.04.1990, з 11.10.1990 по
22.06.1991 та з 01.10.1991 по 14.05.1992 знаходився у відпустці без збереження заробітної плати, тобто, фактично не працював, не отримував за роботу заробітну плату та, відповідно, не користувався в цей період будь-якими пільгами, що не дає йому право на пільгове пенсійне забезпечення.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що з урахуванням вищезазначеної довідки № 278 позивач має право на пільгове обчислення стажу в півтора разовому розмірі за період його роботи з 15.04.1989 по 21.09.1989 та з 25.04.1990 по 10.10.1990.

З ухваленими у справі рішеннями не погодився відповідач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що запису у трудовій книжці про факт роботи в районах Крайньої Півночі для обчислення стажу з урахуванням кратності недостатньо. Таким чином, враховуючи, що трудова книжка позивача не містить дані про розповсюдження на позивача пільг, як для робітника Крайньої Півночі, а тому він не має права на пільгове обчислення стажу роботи за спірний період.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Вимоги за касаційною скаргою стосуються судових рішень лише в частині задоволення позовних вимог, позивачем судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржуються, а тому в силу приписів статті 341 КАС України касаційний перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів касаційної скарги.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV (далі-Закон №1058-IV), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV (далі-Закон №1058-IV, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV (далі-Закон №1058-IV.

Згідно ~law11~ для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

Відповідно до пункту 5 Розділу XV Прикінцеві положення ~law12~ період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Згідно статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Абзацом першим пункту 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

Відповідно до пункту "д" статті 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР "Про впорядкування для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" від 10.02.1960 працівникам, що переводяться, направляються, запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надати додаткові пільги - зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу надає право на отримання пенсії через старість і по інвалідності.

Згідно статті 3 Указу Президії Верховної Ради СРСР "Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" від 26.09.1967 №1908-VІІ скоротити тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР лютого 1960 року "Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", з п'яти до трьох років.

Абзацом 2 пункту 2 Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затв. постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок від 16.12.1967 №530/П-28, передбачено, що пільги, передбачені статтею 5 Указу від 10.02.1960 та статтею 3 Указу від 26.09.1967 надаються додатково працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі і в місця, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни (включаючи осіб, які прибули з власної ініціативи), при умові укладення ними трудових договорів, про роботу в цих районах, місцевостях на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Відповідно до статті 5 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Згідно частини першої, другої статті 6 цієї Угоди призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Відповідно до статті 1 Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення від 19.01.1993 громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років в районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): чоловіки - по досягненню 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, жінки - по досягненню 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років. Громадянам Сторін, що домовляються, які працювали як в районах Крайньої Півночі, так і в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, один рік роботи в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, зараховується за дев'ять місяців роботи в районах Крайньої Півночі. У випадках, коли законодавством однієї з Сторін, що домовляються, передбачені більш пільгові умови і норми пенсійного забезпечення громадян, які більш пільгові умови і норми пенсійного забезпечення громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, при призначенні пенсії по старості (за віком) на території даної держави застосовується чинне законодавство цієї Сторони.

Угоду про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів, укладену в рамках Співдружності Незалежних Держав і підписану від імені Уряду України у м. Москві 15 квітня 1994 року, ратифіковано Законом України від 11.07.1995 №290/ 95-ВР.

Згідно статті 4 цієї Угоди кожна зі Сторін визнає (без легалізації) дипломи, свідоцтва про утвір, що відповідають документи про присвоєння звання, розряду, кваліфікації й інші необхідні для здійснення трудової діяльності документи й завірений у встановленому на території Сторони виїзду порядку їх переклад на державну мову Сторони працевлаштування або російська мова. Виробничий стаж, включаючи стаж на пільгових підставах і за фахом, взаємно визнається Сторонами.

При остаточному виїзді трудящого-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавцем (наймачем) видається йому довідка або інший документ, що містить відомості про тривалість роботи й заробітній платі щомісячно.

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт роботи позивача у спірні періоди у місцевостях Крайньої Півночі на посадах, робота на яких зараховується в пільговому обчисленні, тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновків про часткове задоволення позовних вимог.

Крім того, надані позивачем архівні довідки містять інформацію про пільги щодо роботи в районах Крайньої Півночі, а тому доводи касаційної скарги щодо відсутності інформації про пільги, якими користувався позивач, колегія суддів вважає безпідставними.

Висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах уже висловлював Верховний Суд у справах №302/662/17-а, №263/13671/16-а, №352/1612/15а (2а/352/70/15), №348/2208/16-а, №265/6105/16-а і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від таких висновків.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області залишити без задоволення, а постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14.03.2017 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О. П. Стародуб

Я. О. Берназюк

В. М. Кравчук