Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.08.2018 року у справі №820/4522/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 листопада 2018 року

Київ

справа №820/4522/17

адміністративне провадження №К/9901/55537/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-переробний завод «Рекаст»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2018 (головуючий суддя - Яковенко М.М., судді - Лях О.П., Бегунц А.О.)

у справі № 820/4522/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-переробний завод «Рекаст»

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-переробний завод «Рекаст» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області), в якому просило, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.08.2017.

Позов мотивовано тим, що ГУ ДФС у Харківській області безпідставно дійшло висновку про те, що господарські правовідносини Товариства з його контрагентом не мали реального характеру, а висновки відповідача з цього приводу спростовуються наданими під час перевірки документами. Відтак, у відповідача не було пістав вважати, що позивачем неправильно визначено його податкові зобов'язання з податку на додану вартість та приймати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2017 (суддя Заічко О.В.) адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 31.08.2017 № 0001961411 та № 0001971411.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2018 задоволено апеляційну скаргу ГУ ДФС у Харківській області, скасовано постанову суду першої інстанції та відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції. При цьому скаржник зазначив, що суд дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи. Крім того, Товариство послалося на порушення судом вимог Кодексу адміністративного судочинства України при прийнятті апеляційної скарги.

У своєму відзиві на касаційну скаргу ГУ ДФС у Харківській області вважає постанову суду апеляційної інстанції законною та обґрунтованою, а касаційну скаргу просить залишити без задоволення.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.06.2017 складено акт від 16.08.2017.

В акті перевірки викладено висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), яке полягає у заниженні податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за жовтень 2015 року у сумі 443 409 грн., на підставі чого завищено суму від'ємного значення, що зараховано до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за жовтень 2015 року у сумі 403 591 грн.

На цій підставі відповідачем 31.08.2017 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0001961411, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 665 113,50 грн. (443 409 грн. - за податковим зобов'язанням та 221 704,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями);

- № 0001971411, яким встановлено завищення позивачем від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 403 591 грн.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач мотивує тим, що укладений між Товариством та ТОВ «ТК «Біві-Ант» господарський договір реально не виконувався, відтак не давав позивачу підстав для формування податкової звітності з урахуванням цієї операції.

Спірні правовідносини регламентувались положеннями ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.

Питання, пов'язані з обчисленням податку на додану вартість, обчислення об'єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14, 44, 198, 201 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

У зв'язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що документи бухгалтерського обліку позивача відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують фактичне виконання укладеного 30.03.2015 між Товариством та ТОВ «ТК «Біві-Ант» договору поставки.

Натомість суд апеляційної інстанції, здійснивши системний аналіз матеріалів справи та наданих сторонами доказів, оцінивши факти, встановлені під час розслідування кримінальних проваджень та зміст вироків Червонозаводського районного суду м.Харкова від 18.07.2016 у справі №646/6316/16-к і Київського районного суду м.Харкова від 16.08.2016 у справі №640/7331/16-к, дійшов правильного висновку про те, що податковим органом належними та достовірними доказами підтверджено обґрунтованість викладених в акті перевірки від 16.08.2017 висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Так, надані Товариством первинні документи бухгалтерського обліку не підтверджують фактичне виконання укладеного договору поставки та отримання позивачем від ТОВ «ТК «Біві-Ант» обумовленого договором товару в обсягах та при обставинах, наведених у наданих документах бухгалтерської звітності. Відтак, вказані документи не дають підстав для врахування наслідків цих взаємовідносин під час визначення позивачем його податкових зобов'язань.

При цьому судом апеляційної інстанції дано належну оцінку наданим ГУ ДФС у Харківській області доказам щодо того, що ТОВ «ТК «Біві-Ант» не тільки об'єктивно не мало матеріально-технічної та кадрової бази для забезпечення виконання умов договору щодо поставки на адресу Товариства 440 тон світлих рослинних олій зі свого складу, а й взагалі не мало у своєму розпорядженні такого товару; що за адресою, зазначеною у наданих позивачем документах, зокрема, у товарно-транспортних накладних, відсутні складські приміщення, придатні для зберігання товару в обсягах та з характеристиками, що наведені у договорі поставки; що позивач не надав доказів укладання будь-яких угод з особами, які нібито здійснювали доставку товару від ТОВ «ТК «Біві-Ант» до Товариства.

З огляду на це, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що документи бухгалтерської звітності позивача, попри їх формальну відповідність вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не дають підстав визнати помилковим висновок контролюючого органу про те, що угода щодо поставки товару між позивачем та Товариством фактично не виконувалась і що мало місце лише її документальне оформлення.

Щодо посилань скаржника на допущені під час апеляційного перегляду справи процесуальні порушення, зокрема, на відсутність підстав для прийняття апеляційної скарги ГУ ДФС у Харківській області та недостатнє мотивування рішення суду апеляційної інстанції про поновлення строку на апеляційне оскарження, тощо, то колегія суддів Касаційного адміністративного суду зазначає, що згідно з частиною 2 статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Оскільки внаслідок апеляційного перегляду справи усунуто помилки, допущені під час розгляду справи в суді першої інстанції та прийнято нове судове рішення, яке відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Касаційного адміністративного суду не вбачає підстав для скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду.

Таким чином, доводи касаційної скарги позивача не спростовують правильність доводів, якими мотивовано судове рішення, та зводяться до переоцінки доказів, яким було дано належну оцінку судом апеляційної інстанції, відтак не дають підстав вважати висновки суду апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-переробний завод «Рекаст» залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова