Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.12.2019 року у справі №160/3496/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2020 року

м. Київ

справа №160/3496/19

адміністративне провадження №К/9901/34037/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Мартинюк Н. М.,

суддів: Жука А. В., Мельник-Томенко Ж. М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №160/3496/19

за позовом ОСОБА_1

до Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області

про визнання протиправною і скасування постанови,

за касаційною скаргою адвоката Верби Андрія Петровича в інтересах ОСОБА_1

на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року (прийняту у складі: головуючого судді Мельника В. В., суддів Сафронової С. В., Чепурнова Д. В. ).

УСТАНОВИЛ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправною і скасувати постанову старшого державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Мазур Анастасії Сергіївни від 11 квітня 2019 року про накладення штрафу у розмірі: 3400,00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 було повернуто позивачці, відповідно до пункту 3 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України").

Не погоджуючись із ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року скасовано, а справу за позовом ОСОБА_1 до Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною і скасування постанови направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У листопаді 2019 року до Третього апеляційного адміністративного суду надійшла заява представника позивачки - адвоката Верби Андрія Петровича про ухвалення додаткового судового рішення у справі №160/3496/19 про розподіл судових витрат.

В обґрунтування заяви скаржник зазначив про те, що при ухваленні судом апеляційної інстанції постанови від 8 липня 2019 року не було вирішено питання про розподіл судових витрат, зокрема судового збору, сплаченого позивачкою за подання апеляційної скарги на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року в адміністративній справі №160/3496/19 у розмірі: 1921,00 грн.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року у задоволенні заяви представника позивачки - адвоката Верби А. П. відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що вирішення питання розподілу судових витрат здійснюється під час прийняття рішення, яким завершується розгляд справи, а тому судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду про повернення позовної заяви у справі включається до складу витрат і належить до розподілу в кінцевому рішенні судом першої інстанції та/або за результатами апеляційного його розгляду.

Однак, постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2019 року за результатами перегляду ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року про повернення позовної заяві у цій справі, її скасування з направленням справи для продовження розгляду не є рішенням, ухваленням якого закінчується розгляд справи, а тому не має своїм наслідком розподіл судових витрат.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що представник позивачки пропустив строк, встановлений частиною 2 статті 252 КАС України, для подання заяви до Третього апеляційного адміністративного суду про ухвалення додаткового судового рішення у справі №160/3496/19.

У касаційній скарзі представник позивачки просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду і направити справу на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Зокрема, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо неможливості ухвалювати додаткове судове рішення з питань розподілу судових витрат, оскільки не вирішив спір по суті позовних вимог.

Відповідач не надав свій відзив на касаційну скаргу.

Ознайомившись із доводами скаржника, Верховний Суд вважає необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги з огляду на таке.

ІІ. МОТИВИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до КАС України, зокрема до Глави 2 "Касаційне провадження" Розділу ІІІ "Перегляд судових рішень".

Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX.

Оскільки касаційна скарга адвоката Верби Андрія Петровича в інтересах ОСОБА_1 у цій справі подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини 1 статті 2 КАС України (у редакції, чинній до 8 лютого 2020 року) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 252 КАС України однією з підстав для ухвалення додаткового рішення є не вирішення судом питання про судові витрати.

Отже, статтею 252 КАС України визначені загальні положення щодо ухвалення додаткового судового рішення у випадку не вирішення судом питання про судові витрати взагалі.

Також частинами 2 -5 статті 252 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору і витрат, пов'язаних із розглядом справи.

Частинами 1 , 6 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень Частинами 1 , 6 статті 139 КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, проаналізувавши наведені норми законодавства України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вирішення питання розподілу судових витрат здійснюється під час прийняття рішення, яким завершується розгляд справи, а тому судовий збір за подання апеляційної скарги не належить розподілу у разі ухвалення рішення судом апеляційної інстанції про направлення справи на продовження розгляду до суду першої інстанції.

А тому такий судовий збір включається до складу витрат і належить до розподілу в кінцевому рішенні судом першої інстанції та/або за результатами апеляційного його розгляду по суті позовних вимог.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2019 року про скасування ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року про повернення позовної заяві у цій справі, і направлення справи для продовження розгляду не є рішенням, ухваленням якого закінчується розгляд справи, а тому не має своїм наслідком розподіл судових витрат.

Водночас Верховний Суд звертає увагу на те, що рішення про задоволення позову ОСОБА_1 ухвалено Дніпропетровським окружним адміністративним судом 5 серпня 2019 року, у зв'язку з чим за загальним правилом відповідно до частини 1 статті 139 КАС України всі судові витрати стягуються Дніпропетровським окружним адміністративним судом як судом, який задовольнив позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

Як раніше зазначалося, згідно з пунктом 3 частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, Верховний Суд наголошує на тому, що позивачка або її представник не позбавлені можливості звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат (у тому числі про відшкодування судових витрат за подачу апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви) до суду, який ухвалив кінцеве рішення у справі, а саме до суду першої інстанції - Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на повно встановлених обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, з правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів зазначає, що доводи наведені у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку суду апеляційної інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на результат касаційного розгляду суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Верби Андрія Петровича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року залишити без змін.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена...................................................

Н. М. Мартинюк

А. В. Жук

Ж. М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду