Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.05.2018 року у справі №215/3246/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 вересня 2019 року

Київ

справа №215/3246/17

адміністративне провадження №К/9901/51369/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М. В.,

суддів: Губської О. А., Калашнікової О. В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 січня 2018 року (головуючий суддя - Демиденко Ю. Ю.)

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 (у складі головуючого судді - Білак С. В., суддів: Оліфіренко Н. А., Шальєвої В. А.)

у справі № 215/3246/17 (2-а/215/132/17)

за позовом ОСОБА_1

до Комунального закладу "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Дніпропетровської облдержадміністрації (далі-МСЕК), Управління охорони здоров'я виконавчого комітету Криворізької міської ради (далі - Управління)

про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди

УСТАНОВИЛ:

I. РУХ СПРАВИ

1. У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила зобов'язати вчинити певні дії, а саме, внести зміни до акту огляду МСЕК від 21 квітня 2010 року - встановити їй II групу інвалідності з визначенням 80% стійкої втрати професійної працездатності за наслідками отриманої виробничої травми та стягнути з Управління 750 000 гривень моральної шкоди, а також зобов'язати Управління надати їй благоустроєне житло за станом здоров'я.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 21 квітня 2010 року їй встановлено інвалідність другої групи, починаючи з 1 травня 2010 року за загальним захворюванням, про що складено довідку №013485, та встановлено 25% втрати професійної працездатності. Із відсотком втрати професійної працездатності вона не погоджується, оскільки вважає, що він повинен становити 80%.

3. Вказує, що неодноразово зверталася до МСЕК з приводу перегляду відсотку втрати професійної працездатності, оскільки внаслідок травми в неї значно погіршився стан здоров'я, від отриманого стресу виникло захворювання щитовидної залози, але при кожному наступному огляді МСЕК відсоток втрати професійної працездатності становив 25% та не змінювався.

4. Зауважила, що вона досі відчуває постійні болі в тих місцях, які були травмовані внаслідок виробничої травми, не може працевлаштуватися на іншу роботу та забезпечувати себе матеріально, тому вважає, що діями лікарської комісії, їй завдано значної моральної шкоди. Посилаючись на вказані обставини просить позов задовольнити.

5. Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 7 серпня 2017 року у відкритті провадження в частині стягнення з Управління на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 750000 гривень - відмовлено.

6. Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

7. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. З 14 квітня 1999 року по 30 травня 2005 рік, ОСОБА_1 працювала прибиральником виробничих приміщень адміністративно-побутового корпусу ДП "Автотранс" ВАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат".

9. Згідно з Актом №3 від 3 червня 2008 року, 9 жовтня 2003 року з позивачем стався нещасний випадок на виробництві та встановлено діагноз: закритий перелом лонної і сідничних кісток зліва, із задовільним стоянням відламків, пошкодження лівого крестцово-подвзошного зчленування, лівобічна посттравматична люмбоішілгія, початкові явища деформуючого спондильозу н/грудного і поясничного відділу позвонка, після травматичний стрес.

10. Висновком Українського науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України №1962 встановлено, що позивач з 29 червня 2004 року по 9 липня 2004 рік перебувала на стаціонарному обстеженні в інституті. Крім того, зазначено, що пов'язати захворювання щитоподібної залози позивача з отриманою нею 9 жовтня 2003 року травмою на виробництві не надається можливим, а тому категорія визначена як "загальне захворювання" та в подальшому встановлено 25 % втрати професійної працездатності у зв'язку з погіршенням стану здоров'я.

11. Довідкою МСЕК від 21 квітня 2010 року Серії 10 ААА №013485 до акту огляду визначено, що позивачу встановлено другу групу інвалідності з 1 травня 2010 року за загальним захворюванням безстроково з втратою професійної працездатності 25 %.

IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що встановлення причинного зв'язку між виникненням у позивача захворювань із травмою, що сталась на виробництві, відноситься виключно до повноважень медико-соціальної експертної комісії, як і встановлення визначення відсотку втрати професійної працездатності та встановлення відповідної групи інвалідності. Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, то суди зазначили, що у відкритті провадження за вказаною позовною вимогою було відмовлено, тому судами не розглядалась.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

13. Позивач у своїй касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій неповно з'ясували обставини, що мають суттєве значення для справи. Вважає, що судами не взято до уваги той факт, що 21 квітня 2010 року огляд МСЕК проводився без вивчення документів, що використовувались для встановлення причинного зв'язку інвалідності, а саме: повторного акту №3 за формою Н-1 про нещасний випадок. Крім того, вказує, що судами під час розгляду справи по суті не прийнято рішення про стягнення на її користь моральної шкоди.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.

15. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

17. Приписами абзацу 8 статті 1 Закону України №2961-IV від 6 жовтня 2005 року "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" (далі - ~law7~ в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що медико-соціальна експертиза - це визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров'я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров'я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.

18. Положеннями статті 3 Закону України 21 березня 1991 року №875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що інвалідність, як міра втрати здоров'я, визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров'я України. Процедура проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначена Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317 (далі - Положення про МСЕК № 1317).

19. Відповідно до підпункту 1 пункту 11 Положення про МСЕК № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії: визначають: ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків; потребу інвалідів у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв; потребу інвалідів, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування; ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування; причини смерті інваліда або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого; медичні показання на право одержання інвалідами спеціального автотранспорту і протипоказання до керування ним.

20. Пунктом 17 Положення про МСЕК № 1317 визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

21. Підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

22. Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи: обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності до навчання II ступеня - нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома; обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня - нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб; обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб; обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.

23. До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.

24. Відповідно до ~law8~ від 6 жовтня 2005 року, до компетенції медико-соціальної експертизи відноситься проведення комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров'я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров'я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.

25. Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення необхідних досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я, на підставі медичної документації, яка обов'язково включає направлення на МСЕК, та за результатами об'єктивного обстеження особи членами комісії.

26. Розглядаючи питання про встановлення групи інвалідності позивачу, та визначення ступеня втрати професійної працездатності, відповідачами не порушено порядку розгляду цього питання, а тому їх дії та прийняті за наслідками рішення відповідають положенням Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положенню про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, тобто прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів, що застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами. Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

28. Щодо позовної вимоги про стягнення на користь позивача моральної шкоди, суди правильно зазначили, що оскільки ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 7 серпня 2017 року у відкритті провадження в частині стягнення з Управління на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 750 000 гривень - відмовлено, то вказана вимога судами не розглядалась.

29. Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої та апеляційної інстанції ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

30. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 356 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 січня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року у справі № 215/3246/17 (2-а/215/132/17)- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

М. В. Білак

О. А. Губська

О. В. Калашнікова,

Судді Верховного Суду