Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.01.2018 року у справі №814/142/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2020 року

м. Київ

справа № 814/142/17

адміністративне провадження № К/9901/4250/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О. О.,

суддів: Дашутіна І. В., Яковенка М. М.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1815 (військова частина - польова пошта В1688) про зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Військової частини - польової пошти В1688 (А1815) на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.05.2017, прийняту у складі головуючого судді Біонесенка В. В., та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016, постановлену у складі колегії суддів: Бойка А. В. (головуючий), Димерлія О. О., Єщенка О. В.

УСТАНОВИЛ:

І. Суть спору

1. У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини - польової пошти В1688 (А1815), в якому, з урахуванням збільшення 20.04.2017 позовних вимог, просив суд:

1.1. - визнати протиправними дії відповідача щодо утримання податку з доходів фізичних осіб з належного позивачу грошового забезпечення за період з 01.04.2016 по 29.04.2016;

1.2. - стягнути з військової частини А1815 недоотримане грошове забезпечення за вказаний період в розмірі 1834,49 грн.

2. Обгрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що належне йому за місцем проходження військової служби у військовій частині грошове забезпечення на місяць становить 11044,80 грн, виходячи з наступного розрахунку: оклад за військове звання 125,00 грн; посадовий оклад 1060 грн; надбавка за вислугу років 237,00 грн; надбавка за виконання особливо важливих завдань 711,00 грн; премія 4770 грн, щомісячна грошова винагорода 4141,80 грн. 04.05.16 відповідачем виплачено 1353,98 грн, а 22.12.16 на картковий рахунок перераховано 7488,17 грн недоплаченого грошового забезпечення за 29 днів квітня 2016 року. Всього сума виплачених коштів становитьь 8842,15 грн, хоча мало бути виплачено 11044,80/30*29=10676,64 грн. Залишок несплачених коштів становить 10676-8842,15=1834,49 грн.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Судами попередніх інстанцій установлено, що у зв'язку з мобілізацією
30.01.2015 ОСОБА_1 був призваний на військову службу, яку в особливий період проходив у в/ч А1815 на посаді помічника командира бригади начальника юридичної групи.

4.07.04.2016 наказом командувача військ оперативного командування "Північ" №141 "Про результати претензійно-позовної роботи за 1 квартал 2016 року у військових частинах оперативного командування "Північ", на помічника командира в/ч А1815 з правової роботи начальника юридичної групи в/ч А1815 майора юстиції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність. (пункт 6 Наказу)

5.29.04.2016 ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас відповідно до Указу Президента України №115/2016 "Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних відповідно до Указу Президента України від 21.07.2014 №607 та під час першої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від
14.01.2015 №15".

6.04.07.2016 постановою Миколаївського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №814/965/16, яку ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 залишено без змін, визнано протиправним та скасовано пункт 6 наказу №141 "Про результати претензійно-позовної роботи за 1 квартал 2016 року у військових частинах оперативного командування "Північ", про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність під час проходження військової служби на посаді помічника командира в/ч А1815 - начальника юридичної групи ОСОБА_1

7. Наказом командувача військ оперативного командування "Північ" 12.12.2016 №50 скасовано пункт 6 наказу від 07.04.2016 та здійснено перерахунок грошового забезпечення позивача за квітень 2016 року без врахування скасованого дисциплінарного стягнення.

8. Відповідно до цього наказу ОСОБА_1 нараховано 9302,07 грн, з яких: надбавка за виконання особливо важливих завдань 687,30 грн, премія 4611,02 грн, щомісячна грошова винагорода 4003,75 грн.

9.21.12.2016 ОСОБА_1 перераховано на картковий рахунок 7488,17 грн недоплаченого грошового забезпечення.

10. Не погоджуючись з утриманням з перерахованого грошового забезпечення за квітень 2016 року податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1674,37 грн та військового збору в сумі 139,53 грн ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

11. Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 22.05.2017 позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії Військової частини А 1815 щодо утримання податку з доходів фізичних осіб з належного ОСОБА_1 грошового забезпечення в розмірі 1674,37 грн. Стягнув з Військової частини А 1815 на користь ОСОБА_1 недоотримане майно в розмірі 1674,37 грн. В решті позовних вимог відмовив.

12. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що здійснюючи у грудні 2016 року розрахунки з позивачем за квітень 2016 року відповідач повинен був нарахувати та виплатити грошову компенсацію за суму податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення у розмірі 1674,37 грн, оскільки станом на квітень 2016 року ОСОБА_1 мав право на цю компенсацію і він не втратив її на момент фактичної сплати коштів.

13. Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 12.10.2017 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

IV. Касаційне оскарження

14. У касаційній скарзі представник Військової частини - польової пошти В1688 (А1815), посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

15. У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що суму податку з фізичних осіб утримано з ОСОБА_1 правомірно, оскільки він не є військовослужбовцем, у зв'язку з чим йому не передбачено компенсації податку з доходів фізичних осіб.

16. Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

17. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від
15.01.2004 №44 (далі - Порядок №44).

19. Згідно з пунктом 2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця або є особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Держспецзв'язку, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції.

20. Пунктом 3 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб.

21. За змістом пунктів 4,5 Порядку №44 виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

22. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

23. Абзацом 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 визначено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

24. Відповідно до пункту 168.5 статті 168 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

VI. Позиція Верховного Суду

25. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

26. З наведених приписів законодавства випливає, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

27. Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності у відповідача обов'язку з виплати позивачу недоотриманого грошового забезпечення за період з 01.04.2016 по 29.04.2016.

28. Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що здійснюючи у грудні 2016 року розрахунки з позивачем за квітень 2016 року, відповідач повинен був нарахувати та виплатити грошову компенсацію за суму податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення у розмірі 1674,37 гривень. Та обставина, що станом на грудень 2016 року ОСОБА_1 вже не був військовослужбовцем, жодним чином не впливає на його право отримати цю компенсацію, оскільки у грудні 2016 року, відповідач здійснював остаточній розрахунок ще за квітень 2016 року, який він зі своєї вини своєчасно не зробив.

Оскільки, станом на квітень 2016 року, ОСОБА_1 мав право на цю компенсацію, він її не втратив і на момент фактичної сплати коштів у грудні 2016 року.

29. Таким чином, доводи скаржника щодо відсутності підстав для виплати позивачу грошової компенсації у зв'язку з тим, що на час виплати грошового забезпечення останній вже втратив статус військовослужбовця, є необґрунтованими, оскільки при належному виконанні відповідачем своїх зобов'язань та виплаті позивачу грошового забезпечення при звільненні в повному розмірі грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, мала бути виплачена ОСОБА_1 одночасно з виплатою йому грошового забезпечення за наявності у позивача статусу військовослужбовця.

30. Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від
22.06.2018 та 25.06.2020 (справи №812/1048/17 та 825/761/17 відповідно).

31. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності дій відповідача по утриманню податку на доходи фізичних осіб та наявності підстав для стягнення з Військової частини А 1815 недоотриманої суми грошового забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб.

32. Ураховуючи приписи пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law5~, а також те, що касаційні скарги на судові рішення в цій справі були подані до набрання чинності ~law6~ і рогляд їх не закінчено до набрання чинності ~law7~, Верховний Суд розглядає їх у порядку, що діяв до набрання чинності ~law8~. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020).

33. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

34. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Військової частини - польової пошти В1688 (А1815) залишити без задоволення.

2. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий О. О. Шишов

Судді І. В. Дашутін

М. М. Яковенко