Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2023 року

м. Київ

справа № 810/4660/15

адміністративне провадження № К/9901/36542/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Гончарової І.А., Васильєвої І.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вишгородської об`єднаної ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.01.2016 (суддя Волков А.С.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2017 (головуючий суддя Епель О.В., судді Карпушова О.В. Кобаль М.І.) у справі за позовом Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» до Вишгородської об`єднаної ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Регіональні електричні мережі» (далі - ДП «Регіональні електричні мережі», Підприємство, позивач) звернулося до суду з позовною заявою до Вишгородської об`єднаної ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.09.2015 №0015041502.

Також, Підприємство подало до суду позов до Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.09.2015 №0015081502.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.10.2015 справи за вказаними позовами об`єднані для їх спільного розгляду.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.01.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2017, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Приймаючи такі рішення, суди виходили з безпідставності доводів податкового органу про порушення Підприємством приписів підпункту 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) при заповненні показників податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік, оскільки сума податкового зобов`язання позивача за 2014 рік була більшою за суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, а тому положення зазначеної норми в даному випадку не застосовуються.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування норм матеріального права та неналежну оцінку судами попередніх інстанцій наявних у справі доказів. Зазначає, що при заповненні податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік позивач припустився арифметико-логічної помилки, суть якої полягає у протиправному зменшенні суми консолідованого податкового зобов`язання з податку на прибуток за звітний період на суму авансових внесків, сплачених до державного бюджету при виплаті дивідендів у минулих податкових (звітних) періодах. На думку податкового органу, сума авансового внеску мала бути віднесена на зменшення нарахованої суми податку в наступних звітних (податкових) періодах.

Просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними. Вказує, що судами правильно встановлено помилковість висновків податкового органу.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

В подальшому справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду й відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП «Регіональні електричні мережі» як платник податків перебуває на обліку у Вишгородській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області та має чотири відокремлених структурних підрозділи.

Позивач на підставі пункту 152.4 статті 152 Податкового кодексу України прийняв рішення щодо сплати консолідованого податку за своїм місцезнаходженням.

Так, за результатами господарської діяльності за 2014 рік Підприємство подало до Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на прибуток від 02.03.2015 №9081355669.

Відповідач за результатами камеральної перевірки даних, задекларованих у вказаній податковій звітності, дійшов висновку про допущення ДП «Регіональні електричні мережі» арифметико-логічної помилки при заповненні декларації та порушило приписи підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, підпункту 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України шляхом завищення показника зменшення нарахованої суми податку (рядок 13 додатка ЗП Податкової декларації з податку на прибуток підприємства), що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік (рядок 14 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства) на суму 17906,00 грн; а також не дотримано правил розрахунку податку, що сплачується за місцезнаходженням відокремлених підрозділів, що мало наслідком заниження нарахованої суми податку на 2000000,00 грн, у тому числі по відокремленим підрозділам на 1982094,00 грн.

На підставі таких висновків податковий орган виніс податкові повідомлення-рішення від 02.09.2015 №0015041502, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 22382,50 грн, з яких 17906,00 грн - за основним платежем; 4476,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом); №0015081502 про донарахування позивачу суми податку на прибуток на 2973141,00 грн, в тому числі 1982094,00 - основний платіж та 991047,00 грн - штрафна санкція.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За приписами підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Як зазначено у пункті 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що у податковій декларації з податку на прибуток за 2014 рік Підприємство задекларувало податок на прибуток (рядок 11 Декларації) у сумі 5941679,00 грн.

У рядку 13 ЗП декларації «Зменшення нарахованої суми податку» позивач визначив показник зменшення суми нарахованого податку у розмірі 6654204,00 грн.

Розшифровка вказаного показника міститься у додатку ЗП до рядка 13 податкової декларації з податку на прибуток підприємства, який заповнюється платником податків за формою, затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 № 872.

Під час перевірки відповідач дійшов висновку, що ДП «Регіональні електричні мережі» неправильно визначило показник зменшення нарахованої суми податку (рядок 13 додатка ЗП Податкової декларації з податку на прибуток підприємства), а саме:

показник рядку 13.2 таблиці 1 Додатку ЗП до рядка 13 Податкової декларації значиться у сумі 3906388,00 грн, а мав бути вказаний у розмірі 5888482,00 грн, сума відхилення -1982094,00 грн;

показник суми, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку юридичної особи в поточному звітному (податковому) періоді (рядок 13.5.1 таблиці 1 Додатку ЗП до рядка 13 Податкової декларації), за даними платника становлять 2000000,00 грн, а, на думку податкового органу, цей показник мав бути віднесений на зменшення нарахованої суми податку юридичної особи в наступних звітних (податкових) періодах (а не у 2014 році) і вказуватися у рядку 13.5.2 таблиці 1 Додатку ЗП до рядка 13 Податкової декларації. Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що сума відхилення складає -2000000,00 грн.

Обрахунок показника суми податку за відокремленими підрозділами в цілому здійснюється за правилом, передбаченим абзацом другим статті 152.4 статті 152 Податкового кодексу України, відповідно до якого сума податку на прибуток відокремлених підрозділів за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів такого платника податку в загальній сумі витрат цього платника податку.

Суму податку на прибуток відокремлених підрозділів за 2014 рік позивач визначив розрахунковим шляхом виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів такого платника податку в загальній сумі витрат цього платника податку.

Згідно з даними таблиці 2 додатка ЗП до декларації за 2014 рік питома вага відокремлених підрозділів позивача склала 0,991047, у тому числі: Донецька філія - 0,548339; Волинська філія - 0,015410; Львівська філія - 0,016972; Луганська філія 0,410326.

Показник нарахованої суми податку на прибуток за консолідованою декларацією (рядок А графи 5 таблиці 2 додатка ЗП до рядка 13 Податкової декларації) розрахований за методикою у формі додатку ЗП до рядка 13 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства. Так, зноска 5, що є складовою встановленої форми вказаного додатку, містить вказівку, що «у рядку А графи 5 таблиці 2 відображається сума рядків 10, 11 та 12 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, зменшена на суму рядків 13.1, 13.5.1 та 13.6 таблиці 1 цього додатка».

Це означає, що нарахована сума податку за консолідованою декларацією (рядок А графи 5 таблиці 2 додатку ЗП) базується на даних показника податку на прибуток (рядок 11 Податкової декларації, у якому міститься сума 5941679,00 грн), зменшена, зокрема, на суму, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку юридичної особи в поточному звітному (податковому) періоді (рядок 13.5.1 таблиці 1, який позивач вказав у сумі 2000000,00 грн)

Як встановлено судами, 2000000,00 грн є сумою авансових внесків з податку на прибуток у зв`язку з виплатою дивідендів, що сплачені позивачем до бюджету за результатами діяльності у попередніх звітних (податкових) періодах, та на яку Підприємство зменшило нараховану суми податку юридичної особи в поточному звітному (податковому) періоді (у 2014 році).

Таким чином, показник нарахованої суми податку за консолідованою декларацією (рядок А графи 5 таблиці 2 додатку ЗП) дорівнює сумі 3941679,00 грн (5941679,00 грн - 2000000,00 грн).

З податкової декларації позивача з податку на прибуток за 2013 рік убачається, що у рядку 13.5.2 таблиці 1 додатку ЗП (сума, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку юридичної особи в наступних звітних (податкових) періодах) позивач задекларував показник 2000000,00 грн.

Отже, при заповненні податкової декларації за 2014 рік позивач був зобов`язаний відобразити цей показник у рядку 13.4 таблиці 1 додатку ЗП (Cума нарахованого авансового внеску у зв`язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів) у минулих періодах, не врахована у зменшення податку (рядок 13.5.2 додатка ЗП до рядка 13 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства попереднього звітного (податкового) року), алгоритм такого внесення розкритий у самій формі декларації.

Твердження податкового органу про арифметико-логічну помилку у зазначеній декларації ґрунтуються на тому, що суму авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів, які сплачені до бюджету за результатами діяльності у попередніх звітних (податкових) періодах, позивач не мав права враховувати при зменшенні податку на прибуток поточного звітного (податкового) періоду (рядок 13.5.1 таблиці 1 додатку ЗП), а повинен був відобразити у рядку 13.5.2 таблиці 1 додатку ЗП (сума, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку юридичної особи в наступних звітних (податкових) періодах).

Тобто суму авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів у розмірі 2000000,00 грн, яку ДП «Регіональні електричні мережі» сплатило і задекларувало у 2013 році у рядку 13.5.2 додатка ЗП до рядка 13 Податкової декларації за 2013 рік, при заповненні податкової декларації за 2014 рік, з точки зору податкового органу, необхідно було відобразити знову у рядку 13.5.2 додатка ЗП до рядка 13 Податкової декларації за 2014 рік, що, за висновками судів, є помилковим.

Так, за приписами підпункту 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Це правило поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно центральним або місцевим органом виконавчої влади, до сфери управління якого віднесено такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

Відповідно до підпункту 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, в разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов`язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов`язань наступного податкового періоду, а при отриманні від`ємного значення об`єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов`язань майбутніх податкових періодів.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що оскільки сума податкового зобов`язання Підприємства з податку на прибуток за 2014 рік становить 5941676,00 грн (рядок 11 Декларації), а сума авансового внеску, на яку відбулося зменшення податкових зобов`язань, - 2000000,00 грн, то правові підстави для застосування підпункту 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, відсутні.

Суди попередніх інстанцій встановили, що при заповненні податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік та додатків до неї позивач діяв правомірно на підставі положень Податкового кодексу України та наказу Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 №872.

При цьому, твердження податкового органу про те, що Підприємство припустилось арифметико-логічної помилки, а також порушило вимоги підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та підпункту 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України спростовуються наявними у справі матеріалами та доказами.

Підсумовуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у даному випадку правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, не впливають на правильність прийнятих судами рішень, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а також відсутність підстав вважати, що суди попередніх інстанцій при розгляді справи допустили неправильне застосування норм матеріального права чи порушення процесуальних норм, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Вишгородської об`єднаної ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.01.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2017- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Гончарова І.А. Васильєва