ПОСТАНОВА

Іменем України

29 травня 2020 року

Київ

справа №140/1868/19

адміністративне провадження №К/9901/34538/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про скасування постанови, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 (суддя Смокович В. І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2019 (колегія суддів у складі: Сеника Р. П., Носа С. П., Попка Я. С.),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У червні 2019 року Луцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі - Луцьке об`єднане УПФ України Волинської області) звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - відповідач, УДВС ГТУЮ у Волинській області) про скасування постанови про накладення штрафу ВП № 58745824 від 24.05.2019 у зв`язку з повним виконанням рішення суду.

Позовні вимоги мотивовано тим, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30.05.2018 у справі № 803/633/18 зобов`язано Луцьке об`єднане УПФ України Волинської області здійснити нарахування індексації виплат та додаткову виплату проіндексованої пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням раніше проведених їй виплат, за період з 01.05.2017 по 30.03.2018 і в подальшому згідно із вимогами Закону України від 03.07.1991 № 1283-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» і Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, встановивши дату початку індексації з 01.02.2011.

Луцьким об`єднаним УПФ України Волинської області на виконання вказаного рішення у серпні-вересні 2018 року проведено відповідні нарахування та виплату ОСОБА_1 у сумі 1047,68 грн. При цьому, розмір індексації становив 212,58 грн.

Головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Волинській області 01.04.2019 відкрив виконавче провадження ВП № 58745824 на виконання виконавчого листа № 893/2018 від 25.10.2018, виданого Волинським окружним адміністративним судом щодо зобов`язання Луцького об`єднаного УПФ України Волинської області здійснити ОСОБА_1 нарахування індексації виплат та додаткову виплату проіндексованої пенсії, як це визначено у рішенні суду від 30.05.2018 у справі № 803/633/18. Відповідно до пункту 2 вказаної постанови позивачу надано 10 робочих днів для виконання судового рішення. Позивач зазначає, що судове рішення у справі № 803/633/19 виконав у добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження із належним нарахуванням індексації виплат та проведенням додаткової виплати проіндексованої пенсії ОСОБА_1 . Однак, відповідач 24.05.2019 прийняв постанову про накладення штрафу на позивача у сумі 5100,00 грн із підстав неповного виконанням судового рішення. Луцьке об`єднане УПФ України Волинської області вважає таку постанову протиправною у зв`язку із добровільним і належним виконанням рішення у справі № 803/633/19 до відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1

08.10.2019 в судовому засіданні апеляційним судом за клопотанням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області проведено заміну сторони позивача - Луцького об`єднаного УПФ України Волинської області на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Волинській окружний адміністративний суд рішенням від 03.07.2019 адміністративний позов задовольнив повністю: визнав протиправною та скасував постанову УДВС ГТУЮ у Волинській області про накладення штрафу ВП № 58745824 від 24.05.2019 у сумі 5100,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем безпідставно винесено постанову про накладення штрафу на Луцьке об`єднане УПФ України Волинської області в сумі 5100,00 грн, оскільки останнім судове рішення в адміністративній № 803/633/18 виконано у повному обсязі у вересні-жовтні 2018 року, а відповідачем у справі та його представником не доведено наявності в діях (бездіяльності) пенсійного органу ознак правопорушення, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та визнання протиправним і скасування постанови про накладення штрафу ВП № 58745824 від 24.05.2019.

Не погодившись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , серед іншого, зазначала, що її не було залучено до розгляду даної справи, хоча вона є стягувачем у даному виконавчому провадженню, що призвело до порушення її прав на належне виконання судового рішення за її позовом.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2019 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.05.2019, яке набрало законної сили 19.09.2018, в адміністративній справі № 803/633/19, позивач здійснив нарахування індексації виплат та додаткову виплату проіндексованої пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням раніше проведених виплат, за період з 01.05.2017 по 30.03.2018 і в подальшому згідно із вимогами Закону України від 03.07.1991 № 1283-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» і Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. При цьому, під час проведення нарахувань було установлено дату початку індексації - 01.02.2011, враховано розмір пенсії - 3607,50 грн, додаткову пенсію потерпілих унаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії - 113,88 грн, щомісячний фіксований розмір індексації - 212,58 грн. Суд дійшов висновку, що позивач правомірно розрахував розмір індексації на підставі пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, відповідно до якого у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються на підставі законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

11.12.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2019.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2019, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду стосовно повного виконання рішення суду прямо вплинули на дії органу Пенсійного фонду по виконанню рішення та на суму отриманих скаржником коштів за цим рішенням, які не виплачені у належному розмірі. Більше того, скаржник зазначив, що оскаржувані рішення безпосередньо впливають на його права та обов`язки, адже останній являться стягувачем у виконавчому провадженні. Однак, на думку скаржника, суд першої інстанції протиправно не залучив його до участі у справі як третю особу, у зв`язку з чим його позбавлено можливості приймати участь у справі та користуватися процесуальними правами учасника справи, що у підсумку призвело до неповного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Позиція інших учасників справи

ГУ ПФУ у Волинській області у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення.

УДВС ГТУЮ у Волинській області заяву про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_1 або відзиву на неї не надало.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 19.12.2019 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2019.

Ухвалою Верховного Суду від 28.05.2020 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30.05.2019, яке набрало законної сили 19.09.2018, в адміністративній справі № 803/633/19 за позовом ОСОБА_1 до Луцького об`єднаного УПФ України Волинської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії Луцького об`єднаного УПФ України Волинської області стосовно відмови в проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог законодавчих актів щодо її індексації з визначенням дати початку індексації - 01.02.2011; зобов`язано Луцьке об`єднане УПФ України Волинської області здійснити ОСОБА_1 нарахування індексації виплат та додаткову виплату проіндексованої пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат, за період з 01.05.2017 по 30.03.2018 і в подальшому згідно вимог Закону України від 03.07.1991 № 1283-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» і Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, встановивши дату початку індексації - 01.02.2011; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.05.2019 позивач здійснив нарахування індексації виплат та додаткову виплату проіндексованої пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням раніше проведених виплат, за період з 01.05.2017 по 30.03.2018 і в подальшому згідно із вимогами Закону України від 03.07.1991 № 1283-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» і Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, встановивши дату початку індексації - 01.02.2011.

При цьому, відповідно до витягу ІКІС ПФУ: підсистема призначення та виплати пенсії по пенсіонеру ОСОБА_1 , протоколу за період з 01.05.2017 по 31.08.2018 (індивідуальний перерахунок) Луцьке об`єднане УПФ України Волинської області урахувало вимоги Закону України від 03.07.1991 № 1283-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» і Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зокрема, під час проведення нарахувань було установлено дату початку індексації - 01.02.2011, враховано розмір пенсії - 3607,50 грн, додаткову пенсію потерпілих унаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії - 113,88 грн, щомісячний фіксований розмір індексації - 212,58 грн. У цілому ОСОБА_1 у вересні 2018 року було нараховано та виплачено 1047,68 грн за період з 01.05.2017 по 31.08.2018. При цьому, було враховано уже виплачені суми індексації у розмірі 3353,60 грн (по 147,10 грн щомісячно за вказаний період).

Крім того, на виконання вказаного рішення 25.10.2018 Волинським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист № 893/2018, на підставі якого 01.04.2019 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Волинській області Турчинським В. Є. відкрито виконавче провадження ВП № 58745824 із наданням строку для виконання - 10 робочих днів.

Листом від 18.04.2019 № 5005/06-14 позивач повідомив відповідача про добровільне виконання вказаного судового рішення у вересні 2018 року.

Однак, 24.05.2019 орган ДВС прийняв постанову про накладення штрафу на боржника за виконавчим провадженням - Луцьке об`єднане УПФ України Волинської області у сумі 5100,00 грн на підставі статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, вказана постанова мотивована тим, що на адресу відділу надійшов лист ОСОБА_1 про невиконання судового рішення пенсійним органом у повній мірі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) врегульовано, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статті 18 вказаного Закону встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (пункти 1, 16 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Частиною другою статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Відповідно до частини п`ятої статті 49 КАС України про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Згідно з частиною другою статті 51 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, мають права та обов`язки, визначені у статті 44 цього Кодексу.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-XI), яким до окремих положень КАС України унесені зміни.

Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 351 КАС України).

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Відповідно до матеріалів справи, на примусовому виконанні в УДВС ГТУЮ у Волинській області знаходиться виконавчий лист з виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.05.2018 у справі № 803/633/18 за позовом ОСОБА_1 до Луцького об`єднаного УПФ України Волинської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

01.04.2019 відкрито виконавче провадження ВП № 58745824 з виконання рішення Волинського окружного адміністартвиного суду від 30.05.2018, стягувачем у якому є ОСОБА_1 .

Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції при розгляді справи щодо оскарження постанови про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.05.2018 до участі в цій справі не було залучено ОСОБА_1 , на користь якої здійснюється це виконавче провадження. При цьому, суд дійшов висновків, що боржником в повному обсязі виконано судове рішення, а тому відсутні правові підстави для притягнення боржника до відповідальності у вигляді штрафу. Із висновками суду про виконання боржником рішення суду в означеному виконачому провадженні категорично не згоден стягувач у цьому виконавчому провадженні - ОСОБА_1

Правовий статус та порядок вступу у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, врегульований КАС України.

При цьому, участь у справі третіх осіб з одного боку обумовлена завданням адміністративного судочинства, яким згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливий, неупереджений та своєчасний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, а з іншого - вимогами процесуального законодавства про законність і обґрунтованість судового рішення.

Натомість правовим наслідком незалучення до участі у справі третіх осіб є порушення конституційного права на судовий захист, оскільки особи не беруть участі у справі, вирішення якої може безпосередньо вплинути на їх права, свободи, інтереси або обов`язки та не реалізують комплексу своїх процесуальних прав.

Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов, із-поміж інших, у постановах від 26.09.2019 у справі № 686/28850/18, від 15.10.2019 у справі № 127/25893/16-а, від 15.10.2019 у справі № 686/28853/18, від 28.11.2019 у справі № 523/4824/17, від 06.02.2020 у справі № 750/2501/19, від 14.04.2020 у справі № 580/3136/19, від 23.04.2020 у справі № 811/1470/18, від 29.04.2020 у справі № 703/2908/17.

На порушення наведених вище приписів процесуального закону та принципів адміністративного судочинства, судом першої інстанції не залучено до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_1 , незважаючи на те, що оскаржуване рішення відповідача прийнято у рамках виконавчого провадження, стягувачем у якому є ОСОБА_1 , а тому, результат розгляду даної справи безпосередньо вплине на її права та інтереси як учасника виконавчого провадження.

За встановлених обставин справи та з огляду на характер та предмет спірних правовідносин, Верховний Суд вважає, що вирішення цього спору та ухвалення судових рішень може мати безпосередній вплив на права і обов`язки особи, яка не є стороною у справі, а саме ОСОБА_1 .

Отже, суди попередніх інстанцій прийняли рішення про права та інтереси особи, яка не була залучена до участі в справі.

Усунути такі недоліки під час касаційного перегляду у суду касаційної інстанції процесуальної можливості немає. Вирішення спору по суті заявлених вимог без залучення осіб, рішення яке може мати вплив на їх права та обов`язки, створює порушення процесуальної правоздатності та дієздатності щодо належної реалізації належними особами своїх прав та обов`язків визначених положеннями КАС України.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.

Згідно пункту 4 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

З огляду на викладене, Верховний Суд доходить висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не можуть вважатися обґрунтованими та законними, а тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, яка має вирішити питання про необхідність залучення ОСОБА_1 до участі в справі в якості третьої особи.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX, статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2019 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Волинського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

...........................

...........................

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Судді Верховного Суду