Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.07.2019 року у справі №1340/3919/18
Постанова КАС ВП від 29.03.2023 року у справі №1340/3919/18
Постанова КАС ВП від 29.03.2023 року у справі №1340/3919/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2023 року

м. Київ

справа № 1340/3919/18

адміністративне провадження № К/9901/18281/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2019 (головуючий суддя Довга О.І., судді Матковська З.М., Бруновська Н.В.)

у справі №1340/3919/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області

про визнання неправомірними дій, зобов`язання перерахувати розмір пенсії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. У 2018 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області), в якому просив:

1.1. визнати дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо призначення та обрахунку розміру пенсії у відповідності до Тимчасової Угоди між урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працюють в районах Крайньої Півночі, неправомірними, - які проведені з порушенням міжнародної Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД від 13.03.1992, зокрема, щодо визначення розміру заробітку для обрахунку пенсії (частина 3 стаття 6 Угоди), обчислення трудового стажу для встановлення права на пенсію на пільгових умовах (частина 2 статті 6 Угоди) та зобов`язати перерахувати розмір пенсії відповідно до зазначених норм Угоди 1992 року;

1.2. зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області провести перерахунок розміру пенсії з 20.01.2013 у зв`язку з досягненням пенсійного віку за законодавством України з урахуванням частини 3 статті 6, частини 2 статті 7 Угоди 1992 року) та повернути недоначислену частину пенсії з моменту перерахунку.

2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 позов задоволено частково.

2.1. Визнано неправомірною бездіяльність ГУ ПФУ у Львівській області щодо неперерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 та зобов`язано ГУ ПФУ у Львівській області провести перерахунок розміру пенсії з 20.01.2013.

2.2. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

2.3. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Львівській області судовий збір у розмірі 704,80 грн.

3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2019 скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 скасовано.

3.1. Прийнято постанову, якою позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

4. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини:

4.1. З 20.01.2008 ОСОБА_1 призначена пенсія зі зниженням пенсійного віку відповідно до Тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі у галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993, обчислена відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

4.2. Після досягнення пенсійного віку - 60 років, обчислення пенсії позивачу проводиться згідно зі статтями 27-28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

4.3. З 01.03.2009 на підставі заяви ОСОБА_1 від 12.03.2009 та наданої довідки Центрального архіву ФСБ Російської Федерації за період роботи з 01.09.1980 по 30.06.1982 проведений перерахунок пенсії позивачу з урахування заробітної плати, визначеної за періоди роботи з 01.05.1977 по 30.06.1982 та з 01.01.2004 по 31.08.2008 (коефіцієнт заробітної плати - 3,13666).

4.4. З 01.04.2010 на підставі заяви позивача від 08.04.2010 проведений розрахунок його пенсії з урахуванням страхового стажу, набутого після призначення пенсії.

4.5. З 01.11.2013 на підставі заяви ОСОБА_1 від 30.10.2013 та строкового трудового договору до страхового стажу зарахований період роботи в Крайній Півночі з 11.07.1972 по 18.03.1974 в пільговому обчисленні.

4.6. Як вбачається з відповіді Стрийського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області від 19.01.2018 № 6/У/СКЛ/10-30 на звернення позивача щодо правильності пенсійного забезпечення, страховий стаж ОСОБА_1 складає 28 років 28 днів, стаж роботи у районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі - 20 років 4 місяці 22 дні.

До 01.10.2017 коефіцієнт стажу становив 0,37800, середньомісячний заробіток за період роботи у ВАТ «Дальенергомонтаж» з 01.05.1977 по 31.07.1979, ВАТ «Камчатжилгражданстрой» з 01.09.1979 по 31.08.1980, в Окремій військово - будівельній дільниці 207 м.Петропавловськ-Камчатський з 01.10.1980 по 30.06.1982 за даними персоніфікованого обліку з 01.01.2004 по 31.03.2008 складав 3757 грн 44 коп, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 3, 13666, показник середньої заробітної плати враховувався за 2007 - 1197 грн 91 коп.

Розмір пенсії, обчислений за «новою формулою» згідно з частиною 1 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до 01.10.2017 складав 1963 грн 43 коп, а саме:

1420 грн 31 коп - основний розмір пенсії за віком (3757,44*0,37800);

39 грн 36 коп - доплата за 3 роки понаднормативного стажу (1312,00 грн*3%);

43 грн 19 коп - підвищення по статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

300 грн 57 коп - підвищення як жителю гірського населеного пункту відповідно до Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» (20%);

100 грн 00 коп - доплата згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 №327;

60 грн 00 коп - фіксована індексація.

З 01.10.2017 коефіцієнт стажу становив 0,280000, середньомісячний заробіток 11807 грн 64 коп, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 3,13666, показник середньої заробітної плати за 2014 - 2016 - 3764 грн 40 коп.

Розмір пенсійної виплати з 01.10.2017 складав 4019 грн 64 коп, а саме:

3306 грн 14 коп - основний розмір пенсії за віком (11807,64 *0,280000);

43 грн 56 коп - доплата за 3 роки понаднормативного стажу (1452,00 669 грн *3%);

669 грн 94 коп - підвищення як жителю гірського населеного пункту відповідно до Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» (20%).

З квітня 2018 року стаж позивача перераховано згідно з частиною 5 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який складає 28 років 6 місяців 28 днів, розмір пенсійної виплати становить 4090 грн 49 коп.

5. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із того, що надані позивачем документи у своїй сукупності разом з іншими доказами свідчать про наявність у нього права на перерахунок пенсії та вважає за доцільне зобов`язати пенсійний орган провести перерахунок розміру пенсії з 20.01.2013. При цьому вказав, що не підлягає задоволенню вимога позивача про повернення недоначисленої частини пенсії з моменту перерахунку, оскільки відповідач в силу власних дискреційних повноважень має визначити актуальну суму поточної заборгованості та здійснити її виплату у спосіб і в порядку, що відображений у даному судовому рішенні.

6. Суд апеляційної інстанції, залишаючи позов без розгляду, дійшов висновку про відсутність поважних та об`єктивних причин пропуску строку для звернення до суду з позовними вимогами за період з 20.01.2013.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

7. Позивачем - ОСОБА_1 , подано касаційну скаргу на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2019, в якій просить її скасувати, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 залишити в силі.

7.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Позивач стверджує, що суд апеляційної інстанції перевищив межі своїх повноважень, надавши оцінку строку звернення до суду з даним позовом. При цьому вказує, що у апеляційній скарзі відповідач не порушував питання порушення норм процесуального права. Зазначає про те, що у заяві про поновлення строку звернення до суду вказував про розгляд справи за участю відповідача, який триває з 2012 року, на підтвердження чого були надані відповідні судові рішення. Вважає, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відбулась заміна предмету оскарження, а саме: з перерахунку пенсії на право звернення до суду (у розрізі дотримання строків звернення до суду з позовом).

8. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2019 - без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

9. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів суду касаційної інстанції враховує приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

10. Згідно із частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

11. Главою 1 Розділу ІІІ КАС України врегульовані питання, пов`язані з апеляційним провадженням.

12. Статтею 293 визначено право осіб на апеляційне оскарження судових рішень.

13. Пункт 6 частини 2 статті 296 КАС України імперативно встановлює вимогу до змісту апеляційної скарги, зокрема необхідність зазначення у скарзі обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.

14. Поряд з цим, частинами 1 та 2 статті 308 КАС України закріплено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

15. Отже, законодавець чітко окреслив межі апеляційного перегляду, дозволивши перегляд справи лише у межах тих доводів і вимог, які обґрунтовані у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права. Водночас, процесуальним законом передбачено виключення, за якого допускається вихід за межі доводів та вимог апеляційної скарги, у випадку якщо буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

16. Згідно з частиною 3 статті 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо:

1) справу розглянуто неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими;

3) справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі;

5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні;

6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;

7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

17. Як вбачається із оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, позов залишено без розгляду з підстав пропуску строку для звернення до суду з позовними вимогами за період з 20.01.2013 без поважних та об`єктивних на те причин. Суд апеляційної інстанції, приходячи до таких висновків, послався на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17.07.2018 у справі №522/7721/17.

18. При цьому, касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі доводів апеляційної скарги, оскільки у ній не було жодних посилань на порушення норм процесуального права, зокрема на пропуск строків звернення до суду з позовною заявою.

19. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що в її основу покладено посилання на неправильне застосування норм матеріального права по суті спірних правовідносин. Натомість, жодних зауважень щодо порушень норм процесуального права, в частині пропуску процесуальних строків, скарга не містить.

20. Зважаючи на межі апеляційного перегляду, визначені статтею 308 КАС України, та відсутність доводів апеляційної скарги щодо застосування наслідків порушення строків звернення до суду з позовом, у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для виходу за межі вимог апеляційної скарги та вирішення питання щодо застосування наслідків пропуску строку звернення до суду, передбачених пунктом 8 частини 1 статті 240 КАСУ.

21. Такий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 826/12308/18, від 14.02.2023 у справі №280/9279/20.

22. Водночас, колегія суддів вважає помилковим застосування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду при ухваленні судового рішення, оскільки обставини справи № 522/7721/17 не є релевантними по відношенню до цієї справи. Зокрема під час касаційного перегляду справи № 522/7721/17 Верховний Суд у межах доводів касаційної скарги надав оцінку дотримання строків звернення до суду. Проте суд апеляційної інстанції у справі №1340/3919/18 вирішив питання дотримання строків звернення до суду, яке не ставилося пенсійним органом в апеляційній скарзі, тобто вийшов за межі доводів та вимог апеляційної скарги.

23. Згідно із частиною 1 статті 353 КАС підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

24. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції у зв`язку з порушенням норм процесуального права та направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341 345 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2019 скасувати.

Справу №1340/3919/18 направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Головуючий суддя В.М. Шарапа

Судді А.А. Єзеров

С.М. Чиркін