Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 березня 2019 року

м. Київ

справа №751/740/17

адміністративне провадження №К/9901/23294/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Бевзенка В.М., Білоуса О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 25.04.2017 (суддя Мороз К.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 (колегія суддів у складі: Мельничука В.П., Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.) у справі № 751/740/17 за позовом Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України до Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області в особі Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України (далі - позивач, Чернігівське ОУПФУ) звернулося до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області в особі Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (далі - відповідач, ГТУЮ у Чернігівській області) про зобов'язання закінчити виконавче провадження № 53247747 від 18.01.2017 та скасування пункту 3 постанови про відкриття виконавчого провадження № 53247747 від 18.01.2017 щодо стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 12 800,00 грн.

Постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 25.04.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.01.2017 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Чернігівській області Назаренко М.Б. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 751/8675/16-а, виданим 11.01.2017 Новозаводським районним судом міста Чернігова про зобов'язання Чернігівського ОУПФУ здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_6 у зв'язку із підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям, відповідно до статті 37-1 Закону України «Про державну службу» у розмірі 90% суми заробітної плати, починаючи з 01.08.2016 на підставі довідки Головного управління статистики у Чернігівській області від 04.08.2016 № 170, з урахуванням раніше виплачених сум. Пунктом 3 вказаної постанови стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 12800,00 грн.

Листом від 27.01.2017 № 2887/06 Чернігівське ОУПФУ повідомило Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Чернігівській області про виконання судового рішення.

Згідно розпорядження Чернігівського ОУПФУ від 16.01.2017 ОСОБА_6 здійснено перерахунок пенсії у зв'язку із підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до статті 37-1 Закону України «Про державну службу» в розмірі 90% суми заробітної плати, починаючи з 01.08.2016 на підставі довідки Головного управління статистики у Чернігівській області від 04.08.2016 № 170.

Довідкою Чернігівського ОУПФУ від 09.03.2017 № 352 та протоколом від 19.01.2017 визначено, що різниця в сумі 10 746,66 грн. виплачена ОСОБА_6 04.02.2017.

Вважаючи постанову про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору протиправною позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що постанова державного виконавця в частині стягнення з боржника виконавчого збору винесена правомірно, в межах повноважень та на підставі чинного законодавства, а тому скасуванню не підлягає. Також, судами зазначено, що позивачем не надано доказів про повне виконання постанови Новозаводського районного суду міста Чернігова у справі № 751/8675/16-а, в тому числі і в частині зобов'язання здійснити виплату пенсії ОСОБА_6

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що рішення суду було виконано у добровільному порядку до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а тому стягувати виконавчий збір немає законних підстав.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п'ятою цієї ж статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За змістом статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

У касаційній скарзі позивач стверджує, що ним виконано постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова у справі № 751/8675/16-а у добровільному порядку 16.01.2017 до відкриття виконавчого провадження, що підтверджується розпорядженням Чернігівського ОУПФУ від 16.01.2017 № 162884 про перерахунок пенсії ОСОБА_6

Разом з тим, відповідно до резолютивної частини постанови Новозаводського районного суду міста Чернігова у справі № 751/8675/16-а позивача зобов'язано здійснити перерахунок та виплату пенсії.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що виплата ОСОБА_6 відповідних сум відбулась у лютому 2017 року (04.02.2017), тобто після винесення оскаржуваної постанови державного виконавця від 18.01.2017 про відкриття виконавчого провадження.

Зважаючи на викладене, відсутні підстави стверджувати, що позивач повністю виконав постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова у справі № 751/8675/16-а до відкриття виконавчого провадження.

Судами також з'ясовано, що в матеріалах справи міститься повідомлення пенсійного органу, за змістом якого останній повідомляє відповідача про виконання в добровільному порядку судового рішення, доказом здійснення цих дій вважає розпорядження про проведення перерахунку пенсії. Однак, докази подання до відповідача інформації щодо здійснення фактичного виконання в повному обсязі постанови Новозаводського районного суду міста Чернігова у справі №751/8675/16-а, а саме: здійснення відповідної виплати пенсії стягувачу, в матеріалах справи відсутні та судами не встановлені.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність дій державного виконавця в частині стягнення з боржника виконавчого збору та відсутність правових підстав для закінчення виконавчого провадження.

Доводи касатора про те, що пенсійні виплати, перераховані та виплачені за вказаним вище судовим рішенням є періодичними платежами в розумінні Закону № 1404-VIII, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки в даному виконавчому провадженні предметом стягнення не є пенсія як періодичний платіж в розумінні Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а разове стягнення за судовим рішенням неправомірно невиплаченої її частини.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, підстави для скасування рішень попередніх інстанцій відсутні, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 25.04.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 залишити без змін, а касаційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач: І.Л. ЖелтобрюхСудді: В.М. Бевзенко О.В. Білоус