Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.09.2018 року у справі №804/441/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2019 року

Київ

справа №804/441/18

адміністративне провадження №К/9901/59863/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2018 (суддя - Кальник В.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2018 (головуючий суддя - Щербак А.А., судді: Малиш Н.І., Баранник Н.П.) у справі №804/441/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФИМ» до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФИМ» звернулось до адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UА110080/2017/100019/1 від 19.09.2017 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110080/2017/00067 від 19.09.2017; рішення про коригування митної вартості товарів №UА110080/2017/100020/1 від 09.10.2017 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110080/2017/00078 від 09.10.2017.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2018, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2018, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки позивачем до митного оформлення було надано вичерпний перелік передбачених чинним законодавством належних документів необхідних для визначення митної вартості ввезеного товару, підстави для відмови у митному оформленні товару та подальше коригування митної вартості такого товару за допомогою резервного методу та прийняття картки відмови, у митного органу були відсутні. Судами також встановлено, що переконливих доводів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору (контракту), відповідачем не наведено, а обставин, які б впливали на рівень задекларованої вартості товарів, в процесі розгляду справи не встановлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Дніпропетровська митниця Державної фіскальної служби звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2018 у справі №804/441/18 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, пунктів 4 та 5 частини другої, частини третьої статті 53, пунктів 5-7 частини десятої статті 58 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Доводи Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби зводяться до того, що під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятих рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови. Зокрема, відповідач зазначає про необґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з тим, що документи надані декларантом для здійснення митного оформлення товару та для підтвердження заявленої митної вартості, містять розбіжності та не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості, а саме: заявлена декларантом митна вартість товару (на рівні 1,45 євро/кг згідно з інвойсами), на думку відповідача, є значно нижчою відносно «дійсної вартості», тобто вартості абсолютно ідентичного товару, який продається, імпортується на територію України при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції безпосередньо виробником товару (1,58 євро/кг). Таким чином, у митного органу були всі законні підстави для коригування митної вартості ввезеного позивачем товару та визначення митної вартості такого товару за другорядним методом. Тому, прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Натомість Товариства з обмеженою відповідальністю «ФИМ» у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що позивачем для митного оформлення імпортованого товару надано всі необхідні документи, які підтверджують митну вартість товару за ціною договору (контракту), проте Дніпропетровською митницею Державної фіскальної служби протиправно застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів та необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів та карток відмови. Позивач також зазначає, що висновки відповідача про наявність розбіжностей у документах, поданих для митного оформлення, та витребування додаткових документів є протиправним. Товариство з обмеженою відповідальністю «ФИМ» стверджує, що відомості для визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) підтверджено документально, визначені кількісно, позивачем включено всі складові митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні. А тому, позивач просить відмовити Дніпропетровській митниці Державної фіскальної служби у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2018 у справі №804/441/18.

Верховний Суд ухвалою від 18.01.2019 визнав за можливе проведення попереднього розгляду даної справи та призначив попередній розгляд на 22.01.2019.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФИМ» знаходиться у господарських відносинах з компанією INATEX (Польща). Компанія INATEX постачає позивачу сировину - «нитки поліефірні, текстуровані, нефарбовані, некручені, номінальна лінійна щільність одиночної нитки 18,5 текс», код товару 54023300, виробництва Відкритого акціонерного товариства «СветлогорскХимволокно», Білорусь, яка використовується позивачем для власного виробництва продукції - довговорсового трикотажного полотна.

Поставка придбаного товару відбувалася на підставі посередницького зовнішньоекономічного контракту від 15.02.2017 №100217, доповнення №6 від 28.08.2017 та №7 від 27.09.2017 з компанією «INATEX Sp. z o. о.» (Польща) на комерційних умовах поставки FCAPL ВіаIa k. Zgierza.

Протягом 2016-2017 років позивачу було здійснено сім операцій з поставки ниток від компанії INATEX, під час митного оформлення яких Дніпропетровська митниця Державної фіскальної служби визнавала правильною заявлену позивачем митну вартість нитки по ціні у діапазоні 1,32-1,4 євро/кг, яка була визначена за основним (першим) методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Позивачем 01.09.2017 отримано партію нитки згідно контракту з INATEX №100217 від 15.02.2017 та Додатком до контракту №6 від 28.08.2017 в розмірі 18286,1кг на суму 26514,85євро по ціні 1,45 євро/кг на умовах поставки FСА Віаlа.

Для митного оформлення декларації ІМ 74 ДЕ UА110080/2017/004949 від 01.09.2017 позивачем було надано наступні документи: контракт №100217 від 15.02.2017; доповнення №6 від 28.08.2017; комерційну пропозицію від 23.08.2017; рахунок 15/17/SС від 29.08.2017; СМR №052597 від 29.08.2017; сертифікати якості товару; сертифікат походження товару №РL/МF/АL 0824060 від 29.08.2017; рахунок-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг №43 від 31.082017; договір про перевезення №290517 від 29.05.2017; інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного та радіологічного контролів; копію декларації країни відправлення 17РL362010NS12HOB2 від 29.08.2017.

Також 18.09.2017 була подана митна декларація ІМ 40 АА UА110080.2017.005475 - зняття з митного складу позивача 18286,1кг нитки на суму 26514,85євро.

За даною декларацією позивач отримав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA110080/2017/00067 від 19.09.2017. Дніпропетровською митницею Державної фіскальної служби відмовлено у оформленні товарів за визначеною основним методом та заявленою позивачем митною вартістю та винесено рішення про коригування митної вартості товару №UА10080/2017/100019/1 від 19.09.2017.

Позивачем до митного посту надано декларацію UA110080/2017/005493 від 19.09.2017, за якою розрахунок митної вартості оформлено згідно з частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України. Позивачем випущено нитки у вільний обіг та сплачено митний платіж згідно з митною вартістю та різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів.

Позивачем 03.10.2017 було отримано наступну партію нитки згідно контракту з INATEX №100217 від 15.02.2017 та Додатку до контракту №7 від 27.09.2017 в розмірі 17680,9кг на суму 25637,31євро по ціні 1,45 євро/кг на умовах поставки FCA Віаlа.

Для митного оформлення декларації ІМ 74 ДЕ UA110080/2017/005753 від 03.10.2017 було надано наступні документи, а саме: контракт №100217 від 15.02.2017; доповнення №7 від 27.09.2017; комерційну пропозицію від 20.09.2017; рахунок 16/17/SС від 28.09.2017; СМR №975087 від 28.09.2017; сертифікати якості товару; сертифікат походження товару №РL/МF/АL 0824063 від 28.09.2017; рахунок-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг №1 від 03.10.2017; договір про перевезення 19/05 від 19.05.2017; інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного та радіологічного контролів; копію декларації країни відправлення 17РL362010NS14YE60 від 28.09.2017.

Також 09.10.2017 була подана митна декларація ІМ 40 AA UА 10080.2017.005847 - зняття нитки з митного складу позивача в кількості 17680.9кг на суму 25637.31євро.

За даною декларацією позивач отримав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UА110080/2017/00078 від 09.10.2017. Дніпропетровською митницею Державної фіскальної служби відмовлено у оформленні товарів за визначеною основним методом та заявленою декларантом митною вартістю та винесено рішення про коригування митної вартості товару №UА110080/2017/100020/1 від 09.10.2017.

Позивач 10.10.2017 надав до митного посту декларацію №UA110080/2017/005909 від 10.10.2017, за якою розрахунок митної вартості оформлено згідно частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України, випустив нитки у вільний обіг та сплатив митний платіж згідно з митною вартістю та різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів.

Під час митного контролю та митного оформлення, з урахуванням положень статті 53 Митного кодексу України, посадовою особою митниці 18.09.2017 та 09.10.2017 декларанту було надіслано електронні повідомлення про необхідність надання (за наявності) додаткових документів для підтвердження митної вартості за митною декларацією №UА110080/2017/005475 від 18.09.2017 та митною декларацією №UА110080/2017/005847 від 09.10.2017, а саме: договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов'язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунку про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); каталогів, специфікації, прейскурантів (прайс-листи) виробника товару; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також, позивача було повідомлено щодо необхідності надання відповідно до статті 52 Митного кодексу України, якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Крім зазначеного, вказаними електронними повідомленнями, відповідно до пункту 6 статті 53 Митного кодексу України, декларанта також попереджено про те, що він за власним бажанням може подати додаткові з наявності наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Декларантом 19.09.2017 та 09.10.2017 шляхом електронного повідомлення було надіслано відповідачу відмову у поданні додаткових документів у зв'язку з їх відсутністю.

В порядку статті 55 Митного кодексу України, позивач звернувся до митного органу з листом від 08.11.2017 №264 (вх. ДМ від 14.11.2017 №4873/10/3-15), разом з яким надав копії: платіжних доручень в іноземній валюті у перерахування на користь «INATEX Sp. z o. о.» №49 від 25.09.2017, №50 від 18.10.2017; заявки на міжнародне перевезення №183 від 29.08.2017, платіжне доручення в оплату задекларованих послуг міжнародного перевезення №2024 від 04.09.2017, а також документів, що надавались до митного оформлення раніше.

За результатами розгляду додатково наданих документів, відповідач листом від 20.11.2017 №2089/10/04-50-19-01 відмовив позивачу у визнанні заявленої митної вартості товару.

За результатами перевірки документів та відомостей (формато-логічний контроль), наданих до митного оформлення за митною декларацією №UА110080/2017/005475 від 18.09.2017 та митною декларацією №UА110080/2017/005847 від 09.10.2017, відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, дійшов висновку про відсутність: документального підтвердження набуття права власності компанією INATEX на оцінювану партію товару; про наявність розбіжності у документах; про відсутність документів, що містять відомості про вартість страхування товару.

У зв'язку із неможливістю застосування основного методу визначення митної вартості товарів, заявлених за митною декларацією №UА110080/2017/005475 від 18.09.2017 та митною декларацією №UА110080/2017/005847 від 09.10.2017, відповідачем за результатом проведених консультації між органом доходів і зборів та декларантом, було обрано другорядний метод визначення митної вартості - 2-а - метод за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

У відповідності до частини третьої статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою та другою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до приписів статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Згідно з частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, що встановлені частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, які як: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин першої та другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини п'ятої вказаної статті Митного кодексу України органу доходів і зборів, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно частини четвертої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України). Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За приписами статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Тобто, згідно норм Митного кодексу України, митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Також згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Разом з тим судами попередніх інстанцій встановлено, що підстав для витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «ФИМ» додаткових документів, таких як, документального підтвердження набуття права власності компанією INATEX на оцінювану партію товару, на підтвердження митної вартості у відповідача не було. Факт ненадання декларантом в установлений строк додаткових документів або відмови у їх наданні, за відсутності оцінки достатності документів первісно наданих декларантом, на підтвердження ціни угоди щодо товарів, що імпортуються, не є беззаперечною умовою для висновку про відсутність підстав для застосування першого методу визначення митної вартості.

Частиною другою статті 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість, а тому виявлення розбіжностей в інших документах не надає митному органу права направляти декларанту вимоги про надання додаткових документів.

Судами також встановлено, що декларантом до митного оформлення на підтвердження митної вартості ввезеного на митну територію товару було надано вичерпний перелік належних документів, передбачених статтею 53 Митного кодексу України, а аналіз поданих Товариством з обмеженою відповідальністю «ФИМ» первинних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження митної вартості товарів.

Щодо виявлених розбіжностей у документах, зокрема, в умовах оплати товару, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у процедурі контролю за митною вартістю товару, предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, при цьому умови оплати та порушення строків оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Доводи відповідача щодо виявлених розбіжностей у поданих позивачем документах, зокрема, у назвах пунктів відправлення, обґрунтовано відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки документи, подані позивачем для оформлення разом з митними деклараціями, які долучено до матеріалів справи та досліджено в процесі розгляду справи, містять ідентичну інформацію про пункт відправлення, а саме: код (індекс) - 95-001, а далі повну чи скорочену адресу пункту відправлення (95-001, ВіаIa k. Zgierza,. Wola Rogozinska, 5), яка викладена в документах у наступній редакції: FCA 95-001, ВіаIa k/ Zgierza у Додатку №7 від 27.09.2017 до контракту №100217 від 15.02.2017; 95-001, ВіаIa k. Zgierza, ul. Wola Rogozinska 5 у рахунку (інвойсу) №16/17/SC від 28.09.2017; WOLA ROGOZINSKA 5, 95-001, BIALA k/ZGIERZA, POLAND у накладній №975087 від 28.09.2017.

Таким чином, у відповідача була наявна можливість встановити повну адресу пункту відправлення за допомогою інформації, що міститься в інших документах, поданих до митного контролю. Помилково відсутня інформація (назва вулиці пункту відправлення) у документах, по суті не є розбіжностями, оскільки не містить суперечностей з іншими поданими документами та не впливає на можливість або неможливість перевірки числового значення заявленої митної вартості товару.

Враховуючи викладене, твердження відповідача про надання декларантом до митного оформлення документів, які не містять всіх відомостей про митну вартість та обраний метод її визначення, обґрунтовано відхилено судами попередніх інстанцій з огляду на те, що вказана інформація спростовується належними доказами копії яких наявні в матеріалах адміністративної справи.

Факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Судами також встановлено, що посилання відповідача на відсутність документів, які містять відомості про вартість страхування товару, є безпідставними, оскільки страхування оцінюваних партій товару позивачем не здійснювалось, про що було письмово повідомлено відповідача.

Стосовно правомірності застосування відповідачем другорядного методу визначення митної вартості та розрахунку коригування митної вартості за ціною поставки від Відкритого акціонерного товариства «СветлогорскХимволокно», судами першої та апеляційної інстанцій вірно було зазначено, що відповідно до частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.

Проте, відповідачем не було обґрунтовано, яким чином розбіжності у документах позбавляють його можливості перевірити заявлену позивачем митну вартість товару та не надано інформації чому саме документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми для застосування основного методу визначення митної вартості чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Судами встановлено, що за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за другорядним методом, відповідачем була взята митна декларація №110080/2017/001386 від 26.04.2017, за якою умови поставки відрізняються від оспорюваних поставок, а саме: за постачальником - Відкритого акціонерного товариства «СветлогорскХимволокно», за пунктом відправлення - м. Світлогорськ, Білорусь та за датою поставки - квітень 2017 року.

При цьому, під час судового розгляду справи судами з'ясовано та не спростовано відповідачем, що в рамках проведення письмових консультацій Товариством з обмеженою відповідальністю «ФИМ» було надано відповідачу інформацію про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Келтік», по контракту з компанією «INATEX» (Польща) згідно декларації125010/2017/001969 від 14.06.2017 та декларації UA 125010.2017.008444.001 від 06.10.2017, провело розмитнення нитки за ціною 1,42 євро/кг на умовах FСА Віаlа.

Також, у відповідача була наявна інформація про попередні поставки нитки позивачу від компанії INATEX, остання з яких була оформлена згідно Додатку №1 від 05.02.2017 до контракту №100217 від 15.02.2017 (Додаток №1) за ціною 1,4 євро/кг, пункт відправлення - Віаlа, Польща (митна декларація №110050004/2017/000978 від 21.02.2017 та митна декларація 110050004/2017/0001041 від 24.02.2017). Митна вартість товару за цією поставкою була визначена за першим (основним) методом та була прийнята відповідачем.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що розрахунок митної вартості за ціною поставки від Товариства з обмеженою відповідальністю «СветлогорскХимволокно» є протиправним, оскільки відповідач володів інформацією про оформлені митні декларації: з нижчою ціною договору (1,4 - 1,42євро/кг).

Відповідно до частини сьомої статті 59 Митного кодексу України у разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість;

- з ідентичними умовами поставки (FСА Віаlа). «Ціна товару, імпортованого за іншими умовами поставки, ніж оцінюваний товар, може вважатися таким найближчим еквівалентом, якщо митниця доведе, що в її розпорядженні немає інформації про ціну товару, поставленого за такими ж умовами поставки, що й оцінюваний товар»;

- з наближеною датою оформлення (14.06.2017 та 06.10.2017). «При визначенні митної вартості згідно з ціновою інформацією, яка наявна у митниці, береться митна вартість подібного товару, митне оформлення якого збігається або є максимально наближеним до дати поточного (спірного) митного оформлення».

До того ж , під час розгляду справи представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, що саме різниця в ціні виробника нитки Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕТЛОГОРСКХИМВОЛОКНО» для ринку СНД та європейського ринку і стала причиною зміни постачальника ниток. Напряму від виробника позивач може купувати нитки за ціною 1,58євро/кг, а польський посередник, компанія INATEX, має можливість купувати нитки за ціною 1,25 євро/кг та продавати позивачу за ціною 1,4 євро/кг.

Враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог митного законодавства для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи, та митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації чи містять розбіжності, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UА110080/2017/100019/1 від 19.09.2017 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110080/2017/00067 від 19.09.2017; рішення про коригування митної вартості товарів №UА110080/2017/100020/1 від 09.10.2017 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110080/2017/00078 від 09.10.2017.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2018 у справі №804/441/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду