Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.11.2020 року у справі №620/754/20
Постанова КАС ВП від 28.12.2022 року у справі №620/754/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 620/754/20

адміністративне провадження № К/9901/28551/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Яковенка М.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Командитного товариства «Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліссяєвробуд» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Командитного товариства «Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліссяєвробуд» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 (суддя Баргаміна Н.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 (головуючий суддя Кузьменко В.В., судді Василенко Я.М., Шурко О.І.),

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2020 року Командитне товариство «Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліссяєвробуд» (далі - КТ «ТОВ «Поліссяєвробуд», Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - ГУ ДПС, відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.11.2019:

№00000640500 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 986 246,00 грн (з яких 657 497,00 грн - основний платіж, 328 749,00 грн - штрафні (фінансові) санкції);

№00000650500 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 298 869,16 грн, встановлених статтею 120-1 Податкового кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані доводами Товариства, що контролюючий орган безпідставно збільшив в його податковому обліку суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, оскільки у Товариства наявні всі документи, необхідні при закупівлі, оплаті, видачі, списанні та отриманні на автозаправних станціях (далі - АЗС) паливно-мастильних матеріалів (далі - ПММ) та які використані у господарській діяльності Товариства (доставка будівельних матеріалів від постачальника до будівельного майданчика, для роботи механізмів на будівництві та інших потреб Товариства). Позивач зазначив, що згідно укладених договорів, підтвердженням фактичного відпуску товарів покупцю є чек реєстратора розрахункових операцій або спеціальна відомість, в якій вказується ціна, кількість, асортимент та вартість одержаних покупцем товарів, або накладна на одержання товару, відтак висновок контролюючого органу про відсутність розрахункових (касових) чеків з АЗС є помилковим.

Також позивач доводив безпідставність застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50% на підставі абзацу другого пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України (далі - ПК), оскільки податкове повідомлення-рішення контролюючим органом не приймалося, а норма абзацу другого пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК встановлює, що відповідальність платника податків може настати за наявності факту отримання податкового повідомлення-рішення платником податків та не реєстрації внаслідок цього податкової накладної протягом 10 календарних днів з моменту отримання такого рішення.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.06.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020, позов КТ «ТОВ «Поліссяєвробуд» задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.11.2019 №00000650500; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Висновок суду першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог обґрунтований тим, що застосування до Товариства штрафних (фінансових) санкцій, встановлених нормою абзацу другого пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК, є неправомірним, оскільки застосуванню штрафних санкцій на підставі зазначеної норми має передувати направлення контролюючим органом на адресу платника податку податкового повідомлення-рішення та не здійснення платником протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання податкового повідомлення-рішення, реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування, зазначених в абзаці першому пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК. Суд виснував, що оскільки контролюючим органом податкове повідомлення-рішення на підставі норми абзацу першого пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК не приймалось, встановлений абзацом другим пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК 10 денний строк реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування не сплинув.

Що ж до відмови в задоволенні позову в решті позовних вимог, то суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що у Товариства на час проведення перевірки контролюючим органом були відсутні розрахункові (касові) чеки з АЗС ПП «ТТ-Нафта», ТОВ «Промтранс Ойл», ТОВ «Євро пауер» та талони на відпуск ПММ в залишках товарно-матеріальних цінностей, які б підтверджували фактичне отримання палива. З огляду на встановлення правовими нормами порядку роздрібної реалізації нафтопродуктів через мережу АЗС з використанням паливо-, масло- та газо-роздавальних колонок, включених в систему реєстратора розрахункових операцій, наявність касових/товарних чеків є обов`язковою для підтвердження здійснення господарської операції з придбання пального.

КТ «ТОВ «Поліссяєвробуд» подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення в частині відмови в задоволенні позову та задовольнити позов у повному обсязі.

У касаційній скарзі КТ «ТОВ «Поліссяєвробуд» вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК, Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1442, Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту і зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496) з врахуванням висновку Верховного Суду в постановах від 27.03.2018 (справа №813/4238/15), від 17.04.2018 (справа №820/9931/15), від 03.04.2020 (справа №803/3733/15) у неподібних правовідносинах; суди не застосували норми абзаців 7-10 пункту 198.5 статті 198 ПК за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах. Також позивач зазначає про необхідність відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування норми підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК у постанові від 12.11.2019 (справа №620/4196/18).

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач доводить, що відсутність чеків реєстраторів розрахункових операцій щодо заправки автомобіля не свідчить про відсутність належних та допустимих доказів фактичного здійснення постачальником ПММ операцій з відпуску (продажу) йому (позивачу) пального відповідно до укладених договорів. Товариство доводить, що ним надані первинні документи, які підтверджують факт отримання нафтопродуктів, а саме - належним чином заповнені відомості про відпуск нафтопродуктів, які, як і чеки реєстраторів розрахункових операцій, є належним та допустимим доказом постачання ПММ (заправки автомобілів з паливних колонок АЗС).

Відповідно до доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд ухвалою від 18.01.2021 відкрив касаційне провадження у справі на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

ГУ ДПС не реалізувало право подати відзив на касаційну скаргу КТ «ТОВ «Поліссяєвробуд».

Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДПС провело документальну позапланову виїзну перевірку КТ «ТОВ «Поліссяєвробуд» з питань, що стали предметом заперечень Товариства на акт документальної планової виїзної перевірки від 16.09.2019 №677/14/01037809.

За результатами позапланової перевірки ГУ ДПС склало акт від 13.11.2019 №127/05/01037809 (далі - акт перевірки).

Згідно з висновками, зробленими в акті перевірки, встановлено порушення КТ «ТОВ «Поліссяєвробуд»:

-пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК, внаслідок чого занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету, на 734 341,00 грн (у тому числі, січень 2016 року - 7 841,00 грн, лютий 2016 року - 10 034,00 грн, березень 2016 року - 12 206,00 грн, квітень 2016 року - 1 707,00 грн, травень 2016 року - 10 556,00 грн, червень 2016 року - 10 533,00 грн, липень 2016 року - 12 884,00 грн, серпень 2016 року - 10 738,00 грн, вересень 2016 року - 345,00 грн, жовтень 2016 року - 43 126,00 грн, листопад 2016 року - 16 634,00 грн, грудень 2016 року - 55 318,00 грн, січень 2017 року - 19 011,00 грн, лютий 2017 року - 20 287,00 грн, березень 2017 року - 32 983,00 грн, квітень 2017 року - 17 018,00 грн, травень 2017 року - 15 726,00 грн, червень 2017 року - 30 535,00 грн, липень 2017 року - 17 427,00 грн, серпень 2017 року - 16 412,00 грн, вересень 2017 року - 35 650,00 грн, жовтень 2017 року - 21 131,00 грн, листопад 2017 року - 21 583,00 грн, грудень 2017 року - 34 623,00 грн, січень 2018 року - 15 968,00 грн, лютий 2018 року - 20 162,00 грн, березень 2018 року - 21 066,00 грн, квітень 2018 року - 24 544,00 грн, травень 2018 року - 20 781,00 грн, червень 2018 року - 20 285,00 грн, липень 2018 року - 20 656,00 грн, серпень 2018 року - 21 633,00 грн, вересень 2018 року - 28 810,00 грн, жовтень 2018 року - 23 723,00 грн, листопад 2018 року - 21 684,00 грн, грудень 2018 року - 20 721,00 грн).

-пункту 201.10 статті 201 ПК внаслідок не реєстрації податкових накладних на загальну суму ПДВ 734 341,00 грн.

Ці висновки обґрунтовані посиланням на те, що при проведенні перевірки та дослідженні первинних документів було встановлено відсутність у Товариства документів, що підтверджують фактичне отримання ПММ на АЗС, а саме: розрахункових (касових/товарних) чеків за пальне, яке в обліку Товариства відображене як придбане у ПП «ТТ-Нафта», ТОВ «Євро пауер» та ТОВ «Промтанс Ойл». Ця обставина розцінена контролюючим органом як така, що спростовує довід Товариства про правомірне віднесення ПДВ в сумі 734 341,00 грн в ціні за пальне до податкового кредиту, оскільки отримання пального, а відтак і використання пального у господарській діяльності не підтверджено.

На підставі акта перевірки ГУ ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.11.2019: №00000640500 - про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 986 246,00 грн (з яких 657 497,00 грн - основний платіж, 328 749,00 грн - штрафні (фінансові) санкції), №00000650500 - про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 298 869,16 грн, встановлених абзацом другим пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК.

Вимоги для підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - так само). Згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (підпункт «г» пункту 198.5 статті 198 ПК).

Порядок здійснення розрахункових операцій, зокрема у сфері торгівлі, визначений нормами Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (з наступними змінами і доповненнями) (далі також Закон №265/95-ВР), дія якого поширюється на суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 цього Закону суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 10 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1442 (далі - Правила), розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з нафтопродуктами споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ за установленою формою на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару. У розрахунковому документі зазначається інформація про форму здійснення розрахунку. Розрахунки за продані нафтопродукти із застосуванням згідно з договорами талонів чи відомостей на відпуск нафтопродуктів здійснюються виключно через установи банків.

Особливості порядку продажу нафтопродуктів за готівку та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) встановлені Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту і зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496) (далі - Інструкція)

Інструкцією передбачено, що відпуск нафтопродуктів через АЗС може здійснюватися за готівку, за відомостями (за безготівковими розрахунками на підставі договорів між підприємством і споживачем), за талонами, за платіжними картками (підпункти 10.3.1, 10.3.2, 10.3.3, 10.3.4 пункту 10.3 відповідно).

Відповідно до положень пункту 34 Правил та пункту 4.2 Інструкції заправка автомобілів та інших транспортних засобів здійснюється операторами АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки.

Нормами підпунктів 4.2.5.4 - 4.2.5.6 пункту 4.2 Інструкції встановлено, що для дистанційного керування паливно-роздавальними колонками мають використовуватись технічні засоби, що належать до складу спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів, унесених до Державного реєстру електронних контрольно-касових апаратів і комп`ютерних систем України для сфери застосування на АЗС. Зазначені засоби мають відповідати технічним вимогам до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для сфери застосування на АЗС та забезпечувати реєстрацію грошових коштів і надання розрахункових документів у єдиному технологічному циклі з відпусканням нафтопродуктів. Місцеве керування паливно-роздавальними колонками має передбачати можливість функціонування з РРО.

Обсяг реалізації нафтопродукту, що фіксується лічильником сумарного обліку паливно-роздавальних колонок за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касового апарата за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу. При цьому розбіжність за добу між показами лічильника сумарного обліку і даними звітних документів касового апарата не повинна перевищувати 0,1 % від об`єму відпущених пального або олив.

Як підсумок вимог наведених правових норм, для реєстрації розрахункових операцій на АЗС в Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій зареєстровані спеціалізовані електронні контрольно-касові апарати, які забезпечують реєстрацію грошових коштів і надання розрахункових документів у єдиному технологічному циклі з відпусканням нафтопродуктів. Відпуск нафтопродуктів операторами АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки без проведення реєстрації операції з відпуску технічно виключається.

Враховуючи вимоги Закону України «Про застосування розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», допустимим доказом операції з відпуску (продажу) пального на АЗС в розумінні норм статті 74 КАС є розрахунковий документ, роздрукований реєстратором розрахункових операцій.

Такий висновок щодо застосування наведених норм у подібних правовідносинах зроблено Верховним Судом у постановах від 12.11.2019 (справа №620/4196/18), від 09.12.2020 (справа №460/212/19).

Підстав для відступу від такого висновку колегія суддів не вбачає.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між Товариством (покупець) та ПП «ТТ-Нафта» (продавець) були укладені договори купівлі-продажу від 12.01.2016 №116В, від 05.01.2017 №18В, від 09.01.2018 №109В, відповідно до умов яких ПП «ТТ-Нафта» зобов`язалося передати (відпустити) товар (паливо-мастильні матеріали, а саме: газ скраплений, дизельне паливо, бензин А-92, А-95, деетанпропанбутанізований компонент, автомастила). Відпуск товару здійснюється продавцем окремими партіями, цілодобово на автозаправних станціях при пред`явленні покупцем подорожнього листа та документів, що ідентифікують особу представника, за умови їх дійсності. Асортимент, кількість та вартість відпущеного товару зазначається у відомості. Відпуск (передача) товару здійснюється відповідно до цін, чинних на автозаправних станціях на момент здійснення операцій по відпуску (передачі) товару покупцеві. Ціна (вартість) товару визначається продавцем самостійно.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство віднесло до податкового кредиту ПДВ у загальній сумі 734 341,00 грн за податковими накладними ПП «ТТ-Нафта», ТОВ «Євро пауер», ТОВ «Промтанс Ойл», виписаними на операції з постачання позивачу ПММ. Позивач на підтвердження зазначеної суми податкового кредиту, крім податкових накладних цих постачальників, надав видаткові накладні, платіжні доручення про сплату вартості ПММ, відомості про відпуск ПММ та подорожні листи.

Відповідних господарських договорів з ТОВ «Євро пауер» та ТОВ «Промтанс Ойл» позивач не надав.

Встановлюючи, що платник ПДВ має право віднести до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), законодавцем безумовно презюмується, що придбані товари (послуги) повинні використовуватись в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, про що свідчить норма підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК, якою чітко встановлено, що у разі якщо товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, це є підставою для нарахування платником податку податкового зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу.

Суди першої та апеляційної інстанцій виснували, що через АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів з відпуском нафтопродуктів через паливо-, масло- та газороздавальні колонки, які включені в систему реєстратора розрахункових операцій, наявність розрахункового (касового/товарного) чека є обов`язковою для підтвердження операцій з придбання нафтопродуктів. Відтак, за відсутності у позивача розрахункових (касових/товарних) чеків з АЗС ПП «ТТ-Нафта», ТОВ «Євро пауер» та ТОВ «Промтанс Ойл» Товариство фактичне отримання палива не підтвердило.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач занизив розмір позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 734 341,00 грн є правильними. Відсутність у позивача розрахункових документів, роздрукованих реєстратором розрахункових операцій на операції з відпуску (продажу) пального, які законом визнані допустимим доказом обставин щодо відпуску (отримання) нафтопродуктів на АЗС, що є предметом доказування у цій справі, обґрунтовано та з дотриманням норм статей 72 73 74 КАС судами першої та апеляційної інстанцій визнано підставою для відмови в задоволенні позову. Відсутність факту отримання нафтопродуктів виключає факт їх використання в господарській діяльності позивача. У зв`язку з цим, враховуючи, що позивач відніс ПДВ в ціні ПММ до податкового кредиту, у контролюючого органу були встановлені підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК підстави донарахувати позивачу податкові зобов`язання та збільшити задекларований позивачем розмір позитивного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту.

Такого ж висновку щодо застосування норм підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК, пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, пунктів 10, 34 Положення, пункту 10.3 Інструкції у подібних правовідносинах Верховний Суд дійшов і у постанові від 12.11.2019 у справі №620/4196/18, підстав для відступу від якого колегія суддів не вбачає.

Довід позивача у касаційній скарзі про незастосування судами першої та апеляційної інстанцій норм абзаців 7-10 пункту 198.5 статті 198 ПК не знайшов підтвердження, оскільки зазначені норми застосовуються у випадку, коли встановлено факт придбання товару, тоді як у цій справі суди факт відпуску (отримання) Товариству нафтопродуктів не встановили через відсутність допустимого доказу (розрахункових документів, роздрукованих реєстратором розрахункових операцій на операції з відпуску (продажу) пального).

Також позивач у касаційній скарзі наводить довід, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно врахували висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у постановах від 27.03.2018 (справа №813/4238/15), від 17.04.2018 (справа №820/9931/15), від 03.04.2020 (справа №803/3733/15), оскільки цей висновок зроблено у неподібних правовідносинах.

Висновок Верховного Суду у постановах від 27.03.2018 (справа №813/4238/15), від 17.04.2018 (справа №820/9931/15), від 03.04.2020 (справа №803/3733/15) щодо застосування норм статей 212, 213, 215 ПК стосується питання адміністрування та сплати акцизного податку. Верховний Суд виснував, що податкові зобов`язання зі сплати акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів під час здійснення розрахункових операцій.

Довід позивача про врахування судами попередніх інстанцій висновку у вищезазначених постановах Верховного Суду у неподібних правовідносинах знайшов підтвердження, разом з тим, з урахуванням встановлених обставин у цій справі, помилкове врахування судами попередніх інстанції висновку у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 (справа №813/4238/15), від 17.04.2018 (справа №820/9931/15), від 03.04.2020 (справа №803/3733/15) не призвело до неправильного вирішення справи.

Підсумовуючи наведене вище, ухвалені у справі судові рішення відповідають вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення, його відповідності принципу верховенства права та завданню адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи (частина друга статті 350 КАС).

Касаційний перегляд справи здійснено в межах підстав касаційного оскарження, як це встановлено нормою частини першої статті 341 КАС.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Командитного товариства «Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліссяєвробуд» залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЄ.А. Усенко М.М. Гімон М.М. Яковенко