Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.05.2019 року у справі №1640/3286/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 листопада 2019 року

м. Київ

справа №1640/3286/18

адміністративне провадження №К/9901/12549/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В. М., суддів Желєзного І. В., Стародуба О. П.,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Міністерства оборони України

на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2018 (головуючий суддя Чеснокова А. О.)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019 (колегія суддів у складі головуючого судді Лях О. П., суддів Яковенка М. М., Бегунца А. О.)

у справі № 1640/3286/18

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України,

третя особа - Полтавський обласний військовий комісаріат,

про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,

I. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України третя особа - Полтавський обласний військовий комісаріат, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати пункт 13 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва, інвалідності військослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 07.09.2018 № 92 щодо відмови в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою КМУ від 25.12.2013 № 975;

- зобов'язати відповідача прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою КМУ від 25.12.2013 № 975 як інваліду ІІ групи з 11.03.2016, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, відповідно до пункту "б" статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності та вжити заходів щодо її виплати

2. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2018, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від
27.03.2019, позов задоволено.

3. У касаційній скарзі Міністерство оборони України із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил СРСР з 1987 року по 1989 рік, з листопада 1987 року по лютий 1989 року проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан.

5. Під час проходження служби у 1987 році позивач отримав поранення та контузію, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, внаслідок чого ОСОБА_1 в подальшому отримав інвалідність, що підтверджується витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 10.11.2015 № 4167, а також довідкою МСЕК Серія АВ № 0188498, відповідно до якої позивачу встановлена ІІ група інвалідності з 11.03.2016 року.

6. Позивач звернувся до Полтавського обласного військового комісаріату із заявою та необхідними документами стосовно призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

7. Полтавський ОВК направив документи позивача до Міністерства оборони України, які за результатами розгляду Комісією Міністерства оборони України були повернуті ініціатору звернення без розгляду на доопрацювання.

8. З огляду на вказане, позивач звернувся із відповідним адміністративним позовом до суду і рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від
02.03.2018 та постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від
05.06.2018 по справі № 530/1508/17 позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково:

- скасовано рішення, оформлене Протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, від 12.08.2016 № 58 в частині повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги на адресу Полтавського обласного військового комісаріату; зобов'язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 щодо наявності підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи, з
02.03.2016, відповідно до статті 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

9. На виконання вищевказаних судових рішень, документи позивача повторно розглянуті Міністерством оборони України 07.09.2018.

10. Рішенням, оформленим Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум, від 07 вересня 2018 року № 92 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з неподанням останнім документу, який свідчить про причини та обставини травми та який передбачено пунктом 11 Порядку № 975. При цьому зазначено, що акт судово-медичного обстеження від 29.10.2015 № 133 та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 10.11.2015 № 4167, які подано разом з іншими документами, не є документами, що свідчить про обставини поранення.

11. Не погоджуючись із таким рішенням та вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що подані позивачем документи належним чином та в достатньому обсязі підтверджують обставини, що стали підставою для звернення позивача до Комісії. Нарахування і виплата одноразової грошової допомоги позивачу має здійснюватись у розмірі та в порядку, передбаченими нормативно-правовими актами, чинними на момент встановлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

10. Відповідач у касаційній скарзі наголошує, що ОСОБА_1 не подано документів, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми, або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, тому Міністерством оборони України правомірно прийнято рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги.

11. Позивачем подано відзив на касаційну скаргу. Просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.

13. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - ~law7~).

14. Разом з цим, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені ~law8~, у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

15. Відповідно до ~law9~ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених ~law10~.

16. За приписами ~law11~ одноразова грошова допомога у разі встановлення військовослужбовцю II групи інвалідності призначається і виплачується в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на момент встановлення інвалідності IIІ групи.

17. ~law12~ встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті. Водночас, відповідно до ~law13~ призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

18. Відповідно до ~law14~ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

19. На виконання вимог цієї статті Закону, Кабінет Міністрів України постановою від 25.12.2013 № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" затвердив Порядок № 975.

20. Пунктом 11 Порядку № 975 визначено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

21. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

22. Аналіз зазначених норм права діє підстави для висновку, що законодавець делегував Уряду повноваження визначати порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ~law15~.

23. Подання зазначених у пункті 11 Порядку № 975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у ~law16~ (зокрема, коли інвалідність є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю), за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги.

24. При цьому, Порядок № 975 не визначає, який саме документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, на підтвердження обставин причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

25. Водночас, подання до Міноборони відповідного рішення військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, яким встановлено, що отримані особою поранення, травма, контузія, захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, не виключає необхідності подання інших, зазначених у пункті 11 Порядку № 975, документів, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

26. Згідно із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від
10.04.2019 у справі № 822/220/18, документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення. Неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міноборони обов'язку щодо їх витребовування.

27. У зазначеній справі, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що надані позивачем документи, на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме: акт судово-медичного дослідження та протокол засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону, не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

28. Відтак, у контексті спірних правовідносин та обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що акт судово-медичного обстеження від 29.10.2015 № 133 (арк. спр. 18), вказує лише на характер і давність тілесних ушкоджень, тобто імовірність спричинення рубців на тілі пораненням, яке могло мати місце в строк та за обставин вказаних освідуваним.

29. Водночас, як свідчить зміст витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міноборони від 10.11.2015 № 4167, він постановлений на підставі акту судово-медичного обстеження від 29.10.2015 № 133, у якому відомості про обставини поранення, встановлені із пояснень позивача.

30. З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 не додав документ, який свідчить про причини та обставини поранення, а рішення Центральної військово-лікарської комісії Міноборони від 10.11.2015 № 4167, викладене у формі протоколу від 10.11.2015 № 4167, не є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання позивача.

31. Таким чином, рішення відповідача прийнято в порядку, у спосіб та в межах на~law17~ повноважень та підстави для скасування цього рішення відсутні.

32. Отже, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

33. Відповідно до ч.1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

34. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

35. Рішення ухвалено на користь суб'єкта владних повноважень, а тому перерозподіл судових витрат на підставі ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 341, 345, 351, 356 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити.

2. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2018 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019 у справі 1640/3286/18 - скасувати.

3. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Полтавський обласний військовий комісаріат, про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. М. Кравчук

Суддя І. В. Желєзний

Суддя О. П. Стародуб