Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2018 року

Київ

справа №826/6814/17

провадження №К/9901/20842/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянув у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/6814/17

за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2017 року (суддя Клименчук Н.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року (судді Твердохліб В. А., Бужак Н. П., Костюк Л. О.),

І. Суть спору

1. у травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві (далі - ВДВС РУЮ), у якому просив

скасувати постанову державного виконавця від 21 квітня 2017 року про відкриття виконавчого провадження ВП №53732497 з виконання виконавчого напису № 19847, виданого 08 листопада 2016 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Чуловським В.А. щодо звернення стягнення на квартиру №32, загальною площею 73,20 кв. м., жилою площею 41,10 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1;

скасувати постанову державного виконавця про арешт майна боржника від 21 квітня 2017 року у виконавчому провадженні ВП №53732497.

2. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що згаданий виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню, оскільки його видано усупереч вимог Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі - Закон № 1304-VII), а крім того він не відповідає вимогам до виконавчого документа.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Державний виконавець Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва головного територіального управління юстиції у м. Києві постановою від 21 квітня 2017 року відкрив виконавче провадження № 53732497 з виконання виконавчого напису № 319847, вчиненого 08 листопада 2016 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Чуловським В.А. щодо звернення стягнення на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_4

4. Крім того, в рамках виконавчого провадження № 53732497 державний виконавець виніс постанову про арешт майна боржника.

5. Не погодившись з цими рішеннями, ОСОБА_4 оскаржив їх до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

6. Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 12 вересня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.

7. Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07 листопада 2017 року залишив постанову суду першої інстанції без змін.

8. Свої рішення суди мотивували тим, що виконавчий напис нотаріуса № 19847 від 08 листопада 2016 року відповідає вимогам, визначеним у статті 89 Закону України «Про нотаріат» і доказів протилежного позивач не надав.

9. З приводу доводів позивача про порушення вимог Закону № 1304-VII суди зазначили, що мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання. Установлений Законом № 1304-VII мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника). Встановлені цим Законом обмеження є лише правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.

IV. Касаційне оскарження

10. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

11. Свої вимоги мотивує тим, що виконавчий напис вчинено без його відома, у ньому немає інформації про суму коштів, яка підлягає стягненню, такий не відповідає вимогам Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII). Крім того, квартира, на яку накладено арешт, підпадає під дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, встановлену Законом № 1304-VI, тому державний виконавець, ухваливши спірну постанову, фактично посягає на його право власності.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

12. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13. Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону № 1304-VII протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

14. Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: &?:;…&gs; 3) виконавчих написів нотаріусів; &?р;…&?в;

15. Відповідно до частини першої, третьої, четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.

16. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

17. Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.

18. У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, сгягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із означеними вимогами.

19. При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок.

20. За частиною п'ятою статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

21. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

22. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

23. У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

24. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

25. Відповідно до частини 1 статті 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

26. Згідно з частиною 3 статті 56 Закону №1404-VIII арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

27. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

VI. Позиція Верховного Суду

28. У справі встановлено, що позивач оспорює постанови державного виконавця щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, яким звернено стягнення на його (позивача) квартиру (як власника іпотеки).

29. Як підставу цього позову ОСОБА_4 зазначив, що виконавчий напис вчинено всупереч вимог Закону № 1304-VII, позаяк його житло підпадає під заборону відчуження, встановлену у статті 1 цього Закону. Окрім того, зазначив, що позбавити права власності на житло можна лише за рішенням суду.

30. Доводи, якими позивач обґрунтовує протиправність спірних постанов виконавця, по суті стосуються правомірності виконавчого документа, на підставі якого прийнято ці постанови, та можливості вжиття за ним заходів примусового виконання.

31. В обсязі встановлених в цій справі обставин і відповідних їм правовідносин колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскаржені постанови виконавець ухвалив правомірно, позаяк виконавчий документ відповідає встановленим вимогам і підстав для його повернення (на стадії вирішення питання про відкриття виконавчого провадження) у виконавця не було. Обставини, на які звертає увагу позивач, при відкритті виконавчого провадження виконавець з'ясувати не міг. Постановивши спірні постанови виконавець не позбавив позивача (боржника у виконавчому провадженні) права власності на його житло, тобто заходів стягнення на це житло (за виконавчим написом нотаріуса) виконавець не вживав.

32. З приводу доводів позивача про неправомірність виконавчого напису № 19847 від 08 листопада 2016 року, який видав приватний нотаріус Київського нотаріального округу Чуловський В.А., то доводи, які навів позивач в цій частині, є слушними, однак не стосуються предмета цього спору, відповідно не доводять протиправності саме рішень державного виконавця. Між тим варто зауважити, що обставини, на які звертає увагу позивач (про мораторій на відчуження житла) державний виконавець може з'ясувати вже під час виконавчого провадження, відтак, якщо будуть підстави, ухвалити відповідне рішення.

33. Окрім того, позивач має право оспорити (в судовому порядку) згаданий виконавчий напис нотаріуса, якщо вважає, що такий порушує його право власності.

34. Переглянувши оскаржені рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів касаційної скарги колегія суддів вважає, що за встановлених обставин справи і правового регулювання спірних відносин висновки судів є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

35. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

36. З урахуванням вимог статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

37. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець