Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2018 року

м.Київ

справа №823/1124/16

адміністративне провадження №К/9901/11525/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кларіон-Макс» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року (суддя: Орленко В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопаду 2016 року(судді: Межевич М.В., Бужак Н.П., Сорочко Є.О.) у справі №823/1124/16 за адміністративним позовом Комунального підприємства «Облпаливо» Черкаської обласної ради до Ворошиловського районного відділу державної виконавчої служби міста Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, третя особа: Придніпровський відділ Державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови,

УСТАНОВИВ:

КП «Облпаливо» Черкаської обласної ради звернулось до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі - ГТУЮ у Донецькій області), в якому просив визнати протиправними дії в.о. начальника відділу ДВС Ворошиловського РУЮ у м. Донецьку Безверхого С.В. щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 02.06.2016 у ВП ВП №51261765, якою накладено арешт на рахунок КП «Облпаливо» Черкаської обласної ради №26005051524564, вікритий у Черкаському ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», м. Черкаси, МФО 354347; визнати протиправною та скасувати вищеозначену постанову.

Протокольними ухвалами Черкаського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року задоволено клопотання позивача про залучення до участі у справі як третьої особи Придніпровського відділу ДВС міста Черкаси ГРУЮ у Черкаській області та відмовлено у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи «Кларіон-Макс».

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопаду 2016 року, позов було задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ «Кларіон-Макс» звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати означені рішення та прийняти нове, яким направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що оскаржувані рішення безпосередньо вливають на його права та обов'язки, однак судами протиправно було відмовлено у залученні ТОВ «Кларіон-Макс» до участі у справі як третьої особи, що мало наслідком неповне з'ясування та недоведення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відзивів на касаційну скаргу до суду не надходило.

Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2018 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2018 року розгляд справи було відкладено.

28 листопада 2018 року у судове засідання не прибула жодна зі сторін у справі, хоча вони були належним чином повідомлені про дату час та місце судового засідання.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодного з учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце його проведення, касаційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що на виконанні у Ворошиловському районному відділі ДВС м.Донецька перебуває виконавче провадження № 51261765 з виконання виконавчого напису №664, виданого 25.05.2016 нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бурлак О.В., про стягнення з КП «Облпаливо» Черкаської обласної ради на користь ТОВ «Кларіон Макс» боргу в сумі 2 502 380 грн.

02 червня 2016 року в.о. начальника відділу ДВС Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку Безверхого С.В. винесено постанову про арешт коштів боржника у ВП №51261765, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунку 26005051524564 у Черкаському ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», м. Черкаси, МФО 354347.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідача щодо винесення постанови від 02.06.2016 про арешт коштів боржника у ВП №51261765 та сама постанова суперечать нормам чинного законодавства, а, відтак, позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог КП «Облпаливо» Черкаської обласної ради.

Водночас, вказав, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання ТОВ «Кларіон-Макс» про залучення його як третьої особи, оскільки оскаржуване рішення відповідача прийнято у рамках виконавчого провадження, стягувачем у якому є ТОВ «Кларіон-Макс», а тому, результат розгляду даної справи безпосередньо вплине на права та інтереси ТОВ «Кларіон-Макс» як учасника виконавчого провадження. Однак, зважаючи на те, що вказані порушення процесу не призвели до неправильного вирішення справи, дійшов висновку про необхідність залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Надаючи правову оцінку наведеним вище обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 129 Конституції України закріплено такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; розумні строки розгляду справи судом, які б виключали можливість затягування або необґрунтованого відновлення судового розгляду справи.

Зазначені принципи знайшли своє відображення також у статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (тут та далі в редакції, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій).

Правовий інститут третіх осіб у цивільному судочинстві врегульовано нормами статей 53 - 54 КАС України.

Так, відповідно до частини другої статті 53 КАС України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у будь-який час до закінчення судового розгляду, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Якщо адміністративний суд при прийнятті позовної заяви, підготовці справи до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

При цьому, участь у справі третіх осіб з одного боку обумовлена завданням адміністративного судочинства, яким згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливий, неупереджений та своєчасний захист прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, а з іншого - вимогами процесуального законодавства про законність і обґрунтованість судового рішення.

Натомість правовим наслідком незалучення до участі у справі третіх осіб є порушення конституційного права на судовий захист, оскільки особи не беруть участі у справі, вирішення якої може безпосередньо вплинути на їх права, свободи, інтереси або обов'язки та не реалізують комплексу своїх процесуальних прав.

Повноваження суду апеляційної інстанції у науковій літературі розглядають як сукупність його прав на здійснення встановлених законом процесуальних дій щодо рішення, яке не набрало законної сили і є предметом перевірки за апеляційною скаргою, як у питаннях права, так і у питаннях факту.

Сутність апеляційного оскарження полягає в юридичній гарантії учасникам процесу можливості перегляду судових актів суду першої інстанції, що не набрали законної сили, з метою усунення можливих помилок суду.

Таким чином, залучення апеляційним судом третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору і які не були залучені до участі у справі в суді першої інстанції дає можливість виправити допущені порушення права на судовий захист судом першої інстанції в межах розумних строків розгляду справи.

Незалучення ж третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, до участі у справі в суді апеляційної інстанції є фактично продовженням порушень, допущених судом першої інстанції, оскільки за наслідками апеляційного перегляду знову приймається судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

При цьому, колегія суддів зауважує, що наділення вказаних осіб правом апеляційного та касаційного оскарження не звільняє суди від обов'язку забезпечити таким особам право участі у розгляді справи, у якій вирішуються питання про їх права та обов'язки, з усією повнотою і обсягом прав і обовґязків сторони по справі, що гарантує дотриання принципів рівності і змагальності. Оскільки оскарження рішення суду є лише одним з елементів конституційного права на судовий захист, яке реалізується у процесуальній формі апеляційного та касаційного провадження.

На необхідність виправлення судової помилки (незалучення до участі у справі особи, на права, свободи, інтереси та (або) обов'язки якої може вплинути судове рішення) вказує і законодавець.

Так, згідно з п. 4 ч. 3 ст. 317 КАС України (тут та далі у редакції, чинній з 15.12.2017) порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення апеляційним судом нового рішення суду, якщо суд першої інстанції прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

У свою чергу, прийняття судом (як першої, так і апеляційної інстанції) рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі є обов'язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий судовий розгляд в касаційному порядку відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 353 КАС України.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави до висновку, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, але які не були залучені до участі у справі в суді першої інстанції, можуть бути залучені до участі під час апеляційного провадження у цій справі, що узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 49, п. 4 ч. 3 ст. 317, п. 4 ч. 3 ст. 353 КАС України. Незалучення вказаних осіб до участі у справі, у тому числі, й судом апеляційної інстанції, є обов'язковою підставою для скасування судового рішення відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 353 КАС України.

Однак, у справі, що розглядається, на порушення наведених вище приписів процесуального закону та принципів адміністративного судочинства, судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи «Кларіон-Макс», не зважаючи на те, що оскаржуване рішення відповідача прийнято у рамках виконавчого провадження, стягувачем у якому є ТОВ «Кларіон-Макс», а тому, результат розгляду даної справи безпосередньо вплине на права та інтереси ТОВ «Кларіон-Макс» як учасника виконавчого провадження.

Судом апеляційної інстанції зазначені порушення не усунуті, незважаючи на те, що Кодекс адміністративного судочинства України не містить прямої заборони щодо залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, під час перегляду справи в апеляційному порядку.

З огляду на викладене, Верховний Суд доходить висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не можуть вважатися обґрунтованими та законними, а тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кларіон-Макс» задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопаду 2016 року у справі №823/1124/16 скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець