Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.03.2018 року у справі №820/2666/17
Постанова КАС ВП від 29.11.2018 року у справі №820/2666/17
Постанова КАС ВП від 29.11.2018 року у справі №820/2666/17
Ухвала КАС ВП від 13.03.2018 року у справі №820/2666/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2018 року

Київ

справа №820/2666/17

адміністративне провадження №К/9901/46234/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О.В., Данилевич Н.А.

за участю:

секретаря судового засідання - Головко О.В.,

особа, яка доповідає явку сторін в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду - головний спеціаліст відділу інформаційно-технічного забезпечення ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

представника третьої особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у касаційній інстанції адміністративну справу №820/2666/17

за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, третя особа - ОСОБА_7, про скасування рішення, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами ОСОБА_7 та Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді П'янової Я.В., суддів: Зеленського В.В., Калитки О.М.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2017 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області від 24 травня 2017 року про набуття ОСОБА_8 громадянства України.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем на підставі недостовірної інформації, за відсутності обставин з якими закон пов'язує можливість визнання особи громадянином, а також з порушенням встановленого законом порядку, який закріплений в Законі України «Про громадянство України» та Указу Президента «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України». Позивач посилається на те, що він є громадянином Болгарії та постійно проживає в США. ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в Брукліні місто Нью-Йорк, Сполучені Штати Америки. Його батьком є позивач, матір'ю - ОСОБА_7, громадянка США. В подальшому стало відомо, що мати дитини має українське громадянство. Оскільки ОСОБА_8 народився в США, тому рішення щодо оформлення набуття ним громадянства України повинні були приймати державні органи, зазначені в статті 25 Закону України «Про громадянство України», а саме Міністерство закордонних справ України, дипломатичні представництва та консульські установи України. Отже, Головне управління Державної міграційної служби України у Харківській області не мало повноважень приймати рішення від 24 травня 2017 року про набуття ОСОБА_8 громадянства України.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 21 вересня 2017 року Харківський окружний адміністративний суд вирішив:

Адміністративний позов залишити без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем на підставі визначених законом повноважень прийнято правомірне рішення про набуття ОСОБА_8 громадянства України за народженням відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про громадянство України" з моменту його народження.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4. 23 січня 2018 року Харківський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити.

Скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 24 травня 2017 року про набуття ОСОБА_8 громадянства України.

5. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що відповідач не наділений правом приймати оскаржуване рішення відносно сина позивача, який народився та все своє життя проживав за межами України, а відтак повноваження на прийняття рішення про належність його до громадянства України має право приймати тільки Міністерство закордонних справ України, дипломатичні представництва та консульські установи України. В даному випадку норми статті 25 Закону України "Про громадянство України" є спеціальними по відношенню до спірних правовідносин на відміну від тієї, що закріплена в статті 24 вказаного Закону, яка визначає повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства. З матеріалів справи вбачається, що дитина народилась в Сполучених Штатах Америки, а тому жодних сумнівів немає щодо тієї єдиної обставини, наявність якої розділяє компетенцію органів зі структури МЗС України та Державної міграційної служби.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

6. 26 лютого 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_7.

У касаційній скарзі касатор просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року.

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_7 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року.

7. 26 березня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області.

У касаційній скарзі касатор просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року.

8. Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року

9. 06 квітня 2018 року ОСОБА_2 - представник ОСОБА_6, надіслав до Верхового Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_7, в якому просить відхилити касаційну скаргу.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

10. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (третьої особи у справі):

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

ОСОБА_7 посилається на те, що ОСОБА_8 отримав громадянство України на підставі частини першої статті 7 Закону України «Про громадянство України», згідно якого особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. ОСОБА_7, мати ОСОБА_8, є громадянкою України, а тому отримання її сином громадянства України є законним. Зазначає, що при відмові у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги статтю 21 Закону України «Про громадянство України» у якій встановлені підстави для скасування рішення про оформлення громадянства. До вказаних підстав належать такі обставини: якщо громадянство набуте шляхом обману, внаслідок подання неправдивих відомостей, фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не можу бути визнана громадянином. Отже, враховуючи, що третя особа не вчиняла вищенаведених дій, підстави для скасування рішення про набуття громадянства України її сином відсутні. Також, суд апеляційної інстанції безпідставно встановив той факт, що ОСОБА_8 все своє життя проживав за межами України в Сполучених Штатах Америки, оскільки мати ОСОБА_7 та її син ОСОБА_8 постійно проживали на території України, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (паспорт громадянина України, відмітки про реєстрацію в ньому). Також суд апеляційної інстанції не взяв до уваги пункт 117 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, де зазначено, що у разі народження дитини за кордоном рішення про оформлення набуття громадянства України здійснюється управліннями, відділами міграційної служби за місцем проживання одного з батьків чи закордонними дипломатичними установами України в державі народження дитини. Такої ж позиції дотримується і Міністерство закордонних справ України у своїй відповіді від 02 лютого 2018 року №71/ВГ/19-091-115.

11. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (відповідача у справі):

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області посилається на те, що повноваження міграційної служби у сфері громадянства визначені положеннями статті 24 Закону України «Про громадянство України», повноваження МЗС України, дипломатичних представництв та консульських установ - положеннями статті 25 вказаного Закону. Стаття 25 Закону України «Про громадянство України» передбачає, що МЗС України, дипломатичні представництва та консульські установи здійснюють відповідні повноваження щодо осіб, які відповідно до чинного законодавства України є такими, що постійно проживають за кордоном, а також приймають рішення про оформлення набуття громадянства України за підставою, передбаченою пунктом першим статті 6 вказаного Закону, стосовно осіб, які народилися за межами України. Посилаючись на вказану статтю, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вона є спеціальною, а тому саме таку норму слід застосовувати до спірних правовідносин. Однак, цей висновок є помилковим, оскільки вказані дві норми (стаття 24 та 25 Закону) не вважаються загальною та спеціальною, а навпаки існують на рівних засадах. Положення статей 24 та 25 Закону України «Про громадянство України» виписані законодавцем таким чином, що вони можуть бути використані особою за власним вибором, залежно від особистих обставин: місця народження, місця проживання, тощо. ОСОБА_7 постійно проживає на території України, про що свідчить реєстрація місця проживання у місті Харкові, її син проживає за тією ж адресою, про що свідчить рішення виконавчого комітету Харківської міської ради. ОСОБА_7 не виїжджала на постійне місце проживання за кордон, що підтверджується обліками ГУ ДМС України в Харківській області. Крім того, у разі її звернення до дипломатичного представництва чи консульської установи у м. Нью-Йорк (США), де була народжена її дитина, з питанням набуття дитиною громадянства України, вона має подати документ, що посвідчує її місце проживання. Однак, постійного місця проживання в США ОСОБА_7 не має, оскільки її місце проживання зареєстроване у м. Харкові. Тобто у разі такого звернення подані нею документи будуть повернуті заявниці. Таким чином, звертаючись до органу міграційної служби, ОСОБА_7 обрала належного суб'єкта прийняття рішення про набуття громадянства України.

12. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу (позивача у справі):

ОСОБА_2 - представник ОСОБА_6, посилається на те, що судом апеляційної інстанції було прийняте законне та обґрунтоване рішення. Посилається на те, що частина друга статті 25 Закону України «Про громадянство України» виокремлює тільки дві категорії осіб, щодо яких свої повноваження здійснюють МЗС України, дипломатичні представництва та консульські установи - це особи які відповідно до чинного законодавства України є такими, що постійно проживають за кордоном та особи, які народилися за межами України. Відповідно до встановлених обставин ОСОБА_8 народився в США і все своє життя проживав в цій країні. Саме у зв'язку із цим рішення про набуття громадянства України стосовно нього може прийняти тільки Міністерство закордонних справ України, дипломатичне представництво та консульська установа України. В даному випадку немає жодного значення місце постійного мешкання дитини, оскільки критерієм для розмежування компетенції є місце її народження.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 24 травня 2017 року ОСОБА_7 звернулась до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області з клопотанням щодо оформлення набуття її сином ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянства України за народженням відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про громадянство України».

14. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 на момент народження сина та на момент звернення із заявою про оформлення набуття громадянства України перебувала в громадянстві України, відомостей щодо виходу з громадянства чи його втрати заявницею відсутні.

15. До заяви про оформлення набуття громадянства третя особа додала копію свідоцтва про народження ОСОБА_8, виданого Департаментом охорони здоров'я і психічної гігієни Нью-Йорка, копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_1, виданого ОСОБА_7.

16. З копії свідоцтва про народження ОСОБА_8, виданого Департаментом охорони здоров'я і психічної гігієни Нью-Йорка вбачається, що ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року у м. Нью-Йорку, Бруклін, мати - ОСОБА_7, громадянка України, батько - ОСОБА_6, громадянин Болгарії.

17. Копія паспорта громадянина України серії НОМЕР_1, виданого ОСОБА_7 свідчить про реєстрацію ОСОБА_7 з 05 травня 1994 року за адресою: АДРЕСА_1.

18. 24 травня 2017 року Головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області прийнято рішення про набуття ОСОБА_8 громадянства України за народженням відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про громадянство України" з моменту його народження.

19. Не погодившись із вищезазначеним рішенням ОСОБА_6 звернувся із даним позовом до суду.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

20. Конституція України.

20.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року)

21.1. Частина друга статті 2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

21.2. Частина третя статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

22. Закон України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 року №2235-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

22.1. Пункт перший та другий частини першої статті 2. Законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України; запобігання виникненню випадків безгромадянства.

22.2. Стаття 6. Громадянство України набувається: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства; 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя; 7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; 10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

22.3. Частина перша статті 7. Особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.

22.4. Частина восьма статті 7. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.

22.5. Пункти чотири та сім частини першої статті 24. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, здійснює повноваження щодо: прийняття рішень про оформлення набуття громадянства України особами з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 - 10 статті 6 цього Закону; видання особам, які набули громадянство України, паспортів громадянина України, тимчасових посвідчень громадянина України, довідок про реєстрацію особи громадянином України.

22.6. Частина третя статті 24. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, здійснює повноваження, передбачені частиною першою цієї статті, стосовно осіб, які проживають на території України.

22.7. Пункт п'ятий частини першої статті 25. Міністерство закордонних справ України, дипломатичні представництва та консульські установи України приймають рішення про оформлення набуття громадянства України особами за підставами, передбаченими пунктами 1, 2, 4 - 10 статті 6 цього Закону.

22.8. Частина друга статті 25. Міністерство закордонних справ України, дипломатичні представництва та консульські установи України здійснюють повноваження, передбачені пунктами 1 - 10 частини першої цієї статті, стосовно осіб, які відповідно до чинного законодавства України є такими, що постійно проживають за кордоном, а також приймають рішення про оформлення набуття громадянства України за підставою, передбаченою пунктом 1 статті 6 цього Закону, стосовно осіб, які народилися за межами України.

23. Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверджений Указом Президент України від 27 березня 2001 року №215/2001 "Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України"" (далі - Порядок).

23.1. Абзац перший пункту 5. Заяву та інші документи з питань громадянства заявник подає особисто.

23.2. Пункт 17. Для оформлення набуття громадянства України за народженням особою, батьки (один із них) якої на момент її народження були громадянами України (частина перша статті 7 Закону), один з її батьків подає такі документи: а) заяву про оформлення набуття особою громадянства України за народженням; копію свідоцтва про народження особи; в) копію паспорта громадянина України або іншого передбаченого статтею 5 Закону документа, що підтверджує факт перебування одного з батьків особи у громадянстві України на момент її народження.

23.3. Абзац другий пункту 117. У разі народження за кордоном дитини, батьки або один із батьків якої є громадянином України і постійно проживає на території України, прийняття рішення про оформлення набуття громадянства такою дитиною та її реєстрація громадянином України на підставі пункту 1 статті 6 Закону здійснюються управліннями, відділами (секторами) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення за місцем проживання батьків або одного з них в Україні чи закордонними дипломатичними установами України в державі народження дитини.

23.4. Абзац третій пункту 117. У разі народження за кордоном дитини, батьки або один із батьків якої є громадянином України і постійно проживає за кордоном, прийняття рішення про оформлення набуття громадянства такою дитиною та її реєстрація громадянином України на підставі пункту 1 статті 6 Закону здійснюються закордонною дипломатичною установою України в державі постійного проживання батьків або в державі народження дитини.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

25. Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

26. Обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_8 має право на набуття громадянства України за народженням відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про громадянство України», оскільки на момент його народження один з його батьків, а саме мати ОСОБА_7 була громадянкою України. Тому, в силу частини восьмої статті 7 вказаного Закону ОСОБА_8 є громадянином України з моменту народження.

27. Отже, держава Україна визнає правовий зв'язок з ОСОБА_8 з моменту його народження. У зв'язку з цим, відсутні підстави вважати, що для України син ОСОБА_7 є іноземним громадянином.

28. Реалізовуючи вищевказане право та звертаючись до відповідача із заявою про оформлення набуття ОСОБА_8 громадянства України за народженням відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про громадянство України», ОСОБА_7 надала всі необхідні документи, передбачені пунктом 17 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президент України від 27 березня 2001 року №215/2001.

29. Таким чином, у відповідача не було підстав для відмови ОСОБА_7 в оформленні набуття громадянства України ОСОБА_8 за народженням.

30. Посилання касатора на те, що у Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області відсутні повноваження на прийняття оскаржуваного рішення, оскільки зазначені питання відносяться до компетенції Міністерства закордонних справ України, дипломатичних представництв та консульських установ України, колегія суддів Верховного Суду вважає помилковим з огляду на таке.

31. Повноваження міграційної служби у сфері громадянства визначені положеннями статті 24 Закону України «Про громадянство України», повноваження Міністерства закордонних справ України, дипломатичних представництв та консульських установ - положеннями статті 25 вказаного Закону.

32. Із змісту вищезазначених правових норм вбачається, що центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, а також Міністерству закордонних справ України, дипломатичним представництвам та консульським установам України, надані повноваження щодо прийняття рішень про оформлення набуття громадянства України за народженням.

33. Разом з тим, зазначені рішення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства приймає стосовно осіб, які проживають на території України, а Міністерство закордонних справ України, дипломатичні представництва та консульські установи України - щодо осіб, які відповідно до чинного законодавства України є такими, що постійно проживають за кордоном та осіб, які народилися за межами України.

34. Беручи до уваги принципи законодавства України про громадянство, закріплені у статті 2 Закону України «Про громадянство України», колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що законодавець надає особі право вибору для звернення із заявою про оформлення набуття громадянства України за народженням, в залежності від певних обставин (місця народження, місця проживання, тощо).

35. Рішення про оформлення набуття громадянства України за народженням Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області може приймати лише стосовно осіб які проживають на території України.

36. Із матеріалів справи вбачається, що на момент звернення із заявою до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, ОСОБА_7 постійно проживала на території Україниз 2016 року, про що свідчить реєстрація місця проживання у місті Харкові, її син ОСОБА_8 проживав разом з нею. Отже, підстави для її звернення до Міністерства закордонних справ України були відсутні.

37. Крім того, абзацом другим пункту 117 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президент України від 27 березня 2001 року №215/2001, встановлено, що у разі народження за кордоном дитини, батьки або один із батьків якої є громадянином України і постійно проживає на території України, прийняття рішення про оформлення набуття громадянства такою дитиною та її реєстрація громадянином України на підставі пункту 1 статті 6 Закону здійснюються управліннями, відділами (секторами) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення за місцем проживання батьків або одного з них в Україні чи закордонними дипломатичними установами України в державі народження дитини.

38. Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції в своєму рішенні зазначив, що Указ Президента України від 27 березня 2001 року №215, яким затверджений Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки стаття 25 Закону України «Про громадянство України» має вищу юридичну силу. Тому у випадку суперечності норм підзаконного нормативно-правового акта нормам закону, слід застосовувати норми закону, оскільки вони мають вищу юридичну силу.

39. Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що вищезазначеного висновку Харківський апеляційний адміністративний суд дійшов без надання відповідної оцінки Указу Президента України від 27 березня 2001 року №215 та не зазначив в чому саме полягає його невідповідність нормам Закону України «Про громадянство України».

40. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону України «Про громадянство України» Президент України визначає порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства та виконання прийнятих рішень.

41. На виконання вимог вказаного Закону Президентом України було прийнято Указ, яким затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень. Цей Порядок визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України. Отже, зміст Порядку спрямовано на те, щоб різним категоріям осіб було зрозуміло, куди і які подавати документи, які терміни їх розгляду, як діяти за тих чи інших обставин, що стосуються громадянства.

42. Система конституційно-правових норм, що регулюють питання громадянства, складає головний конституційно-правовий інститут - громадянства України. Джерелами такого інституту є: Конституція України, Закон України «Про громадянство України, чинні міжнародні договори України з питань громадянства; підзаконні нормативно-правові акти (Указ Президента України "Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України").

43. Норми цих актів, виходячи з визнання права на громадянство як природного права людини, закріплюють принцип громадянства та регламентують порядок набуття і припинення громадянства, повноваження органів державної влади та інших організацій, які беруть участь у вирішення питання громадянства і порядок їх вирішення.

44. Пункт 117 Порядку №215, який було затверджено Указом Президента України на виконання вимог Закону України «Про громадянство України», деталізує діяльність органів міграційної служби та передбачає у яких випадках рішення про оформлення набуття дитиною громадянства України за народженням приймає міграційна служба, а у яких Міністерство закордонних справи чи закордонна дипломатична установа України. Правові норми, закріплені у зазначеному Положенні не суперечать повноваженням міграційної служби та Міністерства закордонних справ України, дипломатичних представництв та консульських установ України у сфері громадянства, встановлених у статтях 24 та 25 Закону України «Про громадянство України».

45. Згідно з статтею 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

46. Зважаючи на те, що судом першої інстанції ухвалене законне та обґрунтоване рішення, помилково скасоване судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Керуючись статтями 195, 341, 344, 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційні скарги ОСОБА_7 та Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області - задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року - скасувати.

3. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року - залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді О. В. Білоус

Н.А. Данилевич