Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2018 року

м.Київ

справа №806/1222/17

адміністративне провадження №К/9901/45283/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

секретар судового засідання - Іванова Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Деликатес" на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12.06.2017р. (суддя - Липа В.А.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2017р. (судді: Моніч Б.С., Капустинський М.М., Охрімчук І.Г.) у справі за позовом Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деликатес", Комунального підприємства "Солом'янка-Сервіс" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації в особі відокремленого підрозділу третя особа: Бердичівська районна державна адміністрація Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

У квітні 2017 року Бердичівська місцева прокуратура, яка діє в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, звернулася до суду з позовом в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Житомирської обласної філії Комунального підприємства «Солом'янка - Сервіс» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації від 30.11.2016р. № 17737761 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, кадастровий номер № :1820880900:16:000:0009.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що оскільки договір оренди земельної ділянки, що розташована на території Великонизгірецької сільської ради з ТОВ "Делікатес" не укладався, вказана земельна ділянка 30.11.2016р. незаконно вибула із розпорядження Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області. Враховуючи наведене, позивач вважає, що державна реєстрація права оренди земельної ділянки, кадастровий номер: 1820880900:16:000:0009 за ТОВ "Делікатес" підлягає скасуванню.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12.06.2017р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2017р. позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Житомирської обласної філії Комунального підприємства "Солом'янка-Сервіс" Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації від 30.11.2016р. № 17737761 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, кадастровий номер: 1820880900:16:000:0009.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції не погодилося ТОВ "Деликатес", подало касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що договір оренди від 04.12.2012р. № 529 та розпорядження голови Бердичівської райдержадміністрації від 18.08.2011р. № 187 не визнанні недійсними в судовому порядку, а тому є належними правовстановлюючими документами та підставою для проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Заслухавши доповідача по справі та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, в ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що державним реєстратором Житомирської обласної філії Комунального підприємства "Солом'янка-Сервіс" Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації 30.11.2016р. внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №17737761 про реєстрацію права оренди земельною ділянкою площею 216, 5 га, кадастровий номер 1820880900:16:000:0009, що знаходиться на території Великонизгірецької сільської ради.

Реєстраційна дія проведена на підставі договору оренди земельної ділянки № 529 від 04.12.2012р., укладеного між Бердичівською районною державною адміністрацією та позивачем.

Листом Бердичівської райдержадміністрації №02-9/301 від 06.02.2017р. повідомлено Управління СБУ в Житомирській області про те, що у документах райдержадміністрації договору оренди №529 укладеного у 2012 році про передачу в оренду земельної ділянки загальною площею 216, 5 га, що знаходиться на території Великонизгірецької сільської ради Бердичівського району та додаткової угоди до такого договору не виявлено.(а.с.22)

Бердичівська місцева прокуратура звернулася до суду за захистом порушених інтересів держави та для вжиття заходів для усунення порушень закону.

Задовольняючи позовні вимоги у даній справі, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реєстрація договору оренди №529 від 04.12.2012р. у Бердичівському районному відділі Житомирської регіональної філії Державного підприємства "Центр ДЗК при державному комітеті України по земельних ресурсах" реєстратором не проводилась, а договір оренди №529 від 04.12.2012р. не міг бути зареєстрований, оскільки книга реєстрації договорів оренди закінчена та закрита 27.12.2010р.

Крім того, встановлено, що згідно листа Бердичівської райдержадміністрації №02-9/301 від 06.02.2017р. розпорядження Бердичівської райдержадміністрації №187 від 18.08.2011р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, надання земельної ділянки в оренду та затвердження нормативно грошової оцінки земельної ділянки" не приймалося.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що обставини недійсності договору оренди земельної ділянки не могли бути відомі державному реєстратору на час вчинення реєстраційної дії і вони не вплинули на правомірність його дій. Проте, за умови виконання ним свого обов'язку запитувати інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав державний реєстратор міг би з'ясувати, що реєстрація договору оренди №529 від 04.12.2012р. у Бердичівському районному відділі Житомирської регіональної філії Державного підприємства "Центр ДЗК при державному комітеті України по земельних ресурсах" не проводилась.

Розглядаючи справу суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що справа, яка розглядається, є справою адміністративної юрисдикції.

Такий висновок судів колегія суддів вважає необґрунтованим з наступних мотивів.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України (в зазначеній редакції) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до статті 4 цього Кодексу (в зазначеній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

За правилами частини першої статті 17 КАС України (в редакції, станом на час звернення позивача до суду) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу на час виникнення спірних правовідносин, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Аналогічні правила підвідомчості закріплені у пункті 6 частини першої статті 20 ГПК України (в редакції після 15.12.2017р.).

Відповідно до ст. 5 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) одним із принципів земельного законодавства є забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач (Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, в інтересах якого діє Бердичівська місцева прокуратура), до повноважень якого в силу закону віднесено розпорядження спірною земельною ділянкою, звернувся до суду з даним позовом, оскільки вважає, що право користування спірною земельною ділянкою зареєстроване за відповідачем - ТОВ «Деликатес» без законних на те підстав.

Таким чином, позивачем фактично заперечується право відповідача ТОВ «Деликатес» на користування спірною земельною ділянкою, а реєстрація такого права є наступною, похідною дією, яку вчиняє державний реєстратор у визначеному законом порядку.

В той же час, наявність чи відсутність між сторонами договірних відносин (оренди земельної ділянки) підлягає самостійному встановленню залежно від складу учасників в порядку господарського або цивільного судочинства, а в разі вчинення кримінального правопорушення - в порядку кримінального судочинства.

Відповідно до правової позиції, викладеній у постанові від 25.04.2018р. у справі № 552/9255/15-а, у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що орган місцевого самоврядування, реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, відповідно до статті 5 Земельного кодексу України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими він вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, тобто є рівноправним суб'єктом земельних відносин. У цьому спорі учасники земельних правовідносин не підпорядковані один одному, а отже, суб'єкт владних повноважень - орган місцевого самоврядування - владних управлінських функцій не здійснював.

Аналіз зазначених обставин справи дає підстави Великій Палаті Верховного Суду вважати, що спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів місцевого самоврядування, а стосується захисту його приватних інтересів шляхом припинення цивільних прав і обов'язків іншої особи.

Зазначене унеможливлює оцінку відносин сторін у цій справі як таких, що ґрунтуються на управлінських чи контролюючих функціях однієї сторони стосовно іншої, отже, ця справа не має визначених КАС України ознак адміністративного позову.

Такі висновки Великої Палати Верховного Суду колегія суддів враховує під час розгляду даної справи.

Крім того, відповідно до статей 3, 50 КАС України (в редакції до 15.12.2017р.) суб'єкт владних повноважень може звернутись до суду з позовом лише з метою реалізації наданих законом повноважень у випадках, прямо передбачених законом.

Відповідно до підпункту 3 пункту 6 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016р. № 333 Держгеокадастр має право звертатись до суду з позовом про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок.

Таким чином, у випадку якщо позивач вважає, що та чи інша земельна неправомірно вибула з його володіння він має право звернутись до суду з позовом про її повернення, а не з позовом про скасування державної реєстрації речового права.

Крім того, позовні вимоги заявлено в т.ч. і до юридичної особи, яка в силу статті 50 КАС України може бути відповідачем в адміністративній справі лише у випадках, прямо встановлених законом.

Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що дана справа не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки цей спір залежно від складу учасників має вирішуватись в порядку господарського або цивільного судочинства, за правилами якого можливий одночасний розгляд вимог про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а також встановлення факту укладення договору оренди та визнання його недійсним.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному поряду повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що судовий захист порушених прав позивача слід здійснювати за правилами господарського судочинства, що в свою чергу виключає можливість розгляду даної справи за правилами адміністративного судочинства, в зв'язку з чим за правилами статті 354 КАС України провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись статтями 238, 344, 349, 354, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,-

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Деликатес" задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12.06.2017р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2017р. у даній справі скасувати і провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук