Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.06.2019 року у справі №825/2107/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 825/2107/18

адміністративне провадження № К/9901/16436/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Губської О. А.,

суддів: Білак М. В., Мельник-Томенко Ж. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 825/2107/18

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення коштів, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року (колегія суддів: головуючий суддя Безименна Н. В., судді Бєлова Л. В., Кучма А. Ю.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, у якому просив

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 19 квітня 2018 року №370 о/с "По особовому складу" в частині звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_1, поліцейського роти №3 батальйону УПП в Чернігівській області ДПП відповідно до пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням реорганізаційних заходів),

1.2. поновити його на посаді поліцейського роти №3 батальйону УПП в Чернігівській області ДПП з 20 квітня 2018 року,

1.3. стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 квітня 2018 року по дату винесення судом рішення.

1.4. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку позивача, звільняючи його зі служби у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, відповідачем не дотримана процедура звільнення при скороченні штату, вакантні посади пропонувалися формально, хоча він мав бажання проходити службу в поліції.

Вказує, що відповідачем під час прийняття оскаржуваного наказу не дотримані вимоги статті 68 Закону України "Про національну поліцію", що призвело до порушення його прав.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.1. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач 27 лютого 2018 року відмовився від написання рапорту на будь-яку посаду, тому після спливу двох місяців з часу попередження про наступне звільнення наказом Департаменту патрульної поліції від 19 квітня 2018 року № 370 о/с "По особовому складу" старшого сержанта поліції поліцейського роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_1 правомірно звільнено з лав поліції на підставі пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію" (у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року скасовано судове рішення суду першої інстанції та позов задоволено.

3.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту патрульної поліції від 19 квітня 2018 року №370 о/с "По особовому складу" в частині звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_1, поліцейського роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції відповідно до пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням реорганізаційних заходів).

3.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді поліцейського роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції з 20 квітня 2018 року.

3.3. Стягнуто з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 квітня 2018 року по 23 квітня 2019 року в розмірі 101593,08 грн.

3.4. Задовольняючи позов суд апеляційної інстанції виходив з відсутності належних доказів повідомлення позивача про наступне звільнення.

ІІІ. Касаційне оскарження

4. Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати це судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

4.1. В обґрунтування доводів касаційної скарги вказує, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про недоведення відповідачем повідомлення позивача про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення, оскільки не надав оцінки всім обставинам справи, зокрема доказам про письмове попередження позивача на оперативній нараді про наступне звільнення, про що свідчить протокол цієї наради.

4.2. Вважає безпідставним висновок суду апеляційної інстанції про неможливість взяття до уваги цього попередження з підстави відсутності в ньому дати його складання, оскільки протокол наради містить відомості про те, що таке попередження здійснене саме під час цієї наради, засвідчує присутність на вказаній оперативній нараді всього особового складу Управління за виключенням трьох працівників. Явка особового складу перевірена не лише безпосередніми командирами рот, а і працівниками кадрового забезпечення, які за цим фактом звітували перед начальником Управління.

4.3. Наголошує, що жодним нормативним актом не встановлено, яким саме засобом доказування повинна підтверджуватись дата ознайомлення працівника про можливе вивільнення, також відсутні забороняючі норми стосовно підтвердження зазначеного факту складанням відповідного протоколу оперативної наради.

4.4. Звертає увагу, що законом лише встановлено вимогу для роботодавця здійснити таке повідомлення за два місяці до можливого звільнення, без вказівки на конкретний порядок такої процедури. В спірному випадку це відбулось шляхом проведення оперативної наради із фіксацією дати її проведення та персонального попередження під підпис кожного працівника.

4.5. Вважає безпідставним визнання судом апеляційної інстанції неналежним доказом показання свідків, які також підтвердили факт присутності позивача на оперативній нараді 19 лютого 2018 року.

4.6. Також зазначає про дотримання двомісячного строку з моменту особистого попередження позивача до часу його звільнення зі служби спірним наказом.

4.7. Крім цього, вказує, що позивачу пропонувався перелік вакантних посад в Управліннях, які були наявні у Департаменті патрульної поліції, з яким позивач ознайомився під підпис, але відмовився написати рапорт на будь-яку з них, про що складено відповідний акт.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

5. Позивач з 26 грудня 2006 року по 06 листопада 2015 року працював в органах внутрішніх справ та 07 листопада 2015 прийнятий на службу в Національну поліцію.

6. Наказом Національної поліції України від 06 лютого 2018 року №109 "Про організаційно-штатні зміни в Департаменті патрульної поліції Національної поліції" затверджено перелік змін у штатах Національної поліції, згідно з яким в Управлінні патрульної поліції в Чернігівській області скорочено 386 посад, введено 356 посад, серед них у батальйоні введено 281 посаду.

7.19 лютого 2018 року проведено оперативну нараду Управління патрульної поліції в Чернігівській області ДПП, результати якої оформлені протоколом №3802/41/22/01-2018.

8. Згідно зі змістом вказаного протоколу на оперативній нараді був присутній особовий склад УПП в Чернігівській області ДПП (без зазначення персонального списку), пунктом 2 порядку денного було питання про стан реалізації наказу Національної поліції України від 06 лютого 2018 року №109 "Про організаційно-штатні зміни в Департаменті патрульної поліції Національної поліції" в частині персонального письмового попередження про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення, про що складено протокол № 3802/41/22/01-2018.

9. За наслідком розгляду зазначеного пункту порядку денного встановлено, що станом на 19 лютого 2018 року відділом кадрового забезпечення УПП в Чернігівській області із 364 працівників під підпис попереджено 361 працівник (за виключенням ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4).

10. Згідно з протоколом наради УПП в Чернігівській області ДПП від 27 лютого 2018 року №4131/41/22-2018 під час цієї наради позивачу запропоновано ознайомитись з "Переліком вакантних посад Департаменту патрульної поліції, які запропоновані працівникам Управління патрульної поліції в Чернігівській області для подальшого проходження служби у зв'язку з проведенням організаційно-штатних змін в Управлінні патрульної поліції в Чернігівській області", з яким він ознайомився під підпис (а. с.97), але написати рапорт на жодну з посад відмовився, про що складено відповідний акт (а. с.96).

11. В матеріалах справи наявна копія попередження позивача про його можливе вивільнення із 05 квітня 2018 року (а. с.87).

12. Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 19 квітня 2018 року №370 о/с "По особовому складу" (а. с.73) старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_1), поліцейського роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області відповідно до пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію" звільнено зі служби в поліції.

13. Уважаючи своє звільнення протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

14. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

16. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

17. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначає Закон України "Про Національну поліцію" (далі - Закон).

18. Статтею 3 Закону визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

19. Згідно з частиною четвертою статті 15 Закону штатний розпис (штат) та кошторис територіальних органів поліції затверджує керівник поліції.

20. Відповідно до частини першої статті 17 Закону поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

21. Частиною першою статті 48 Закону визначено, що призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у Закон України "Про Національну поліцію".

22. Згідно з приписами статті 58 Закону призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

23. Відповідно до статті 59 Закону служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

24. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

25. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

26. Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

27. Частинами першою-третьою статті 68 Закону встановлено, що у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

28. Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

29. Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 Закону.

VI. Позиція Верховного Суду

30. Перевіривши доводи касаційних скарг, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.

31. Приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

32. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв? язку з прийняттям відповідачем наказу від 19 квітня 2018 року №370 о/с "По особовому складу" в частині звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_1, поліцейського роти №3 батальйону УПП в Чернігівській області ДПП відповідно до пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням реорганізаційних заходів).

33. Переглядаючи судове рішення суду апеляційної інстанції, вирішуючи питання щодо правильності застосування цим судом норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.

34. Суди попередніх інстанцій встановили, що спір в цій справі полягає у дотриманні відповідачем встановленої чинним законодавством України процедури вивільнення позивача у зв'язку із скороченням штатів або проведенням реорганізаційних заходів.

35. Відповідно до приписів частин першої-третьої статті 68 Закону у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

36. Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

37. Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 Закону.

38. Отже, виходячи з вказаної правової норми, у випадку скорочення посад, внаслідок здійснення реорганізації на підставі відповідного наказу, поліцейський повинен бути персонально письмово попереджений про його можливе наступне звільнення за 2 місяці до такого звільнення. Водночас він може бути призначений за його згодою на іншу посаду і у випадку не призначення на іншу посаду поліцейського, посада якого скорочена, після закінчення двомісячного строку з дня відповідного попередження, він підлягає звільненню зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 Закону.

39. Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що 19 лютого 2018 року особовому складу Управління, в якому проходив службу позивач, було повідомлено про стан реалізації наказу Національної поліції України від 06 лютого 2018 року № 109 "Про організаційно-штатні зміни в Департаменті патрульної поліції Національної поліції України" шляхом персонального письмового попередження про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення, що підтверджується протоколом оперативної наради управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції від 19 лютого 2018 року № 3802/41/22/01-2018.

40. При цьому суд першої інстанції встановив, що 19 лютого 2018 року під час цієї наради ОСОБА_1 власноруч заповнив бланк попередження та проставив підпис, що свідчить про належне особисте письмове його попередження про реорганізацію та скорочення всіх посад в управлінні та про можливе наступне вивільнення (а. с. 87), а також зміст пункту 2.1. протоколу оперативної наради від 19 лютого 2018 року (а. с. 84).

41. Також суд першої інстанції встановив той факт, що 27 лютого 2018 року позивач був присутній на нараді та, ознайомившись із запропонованими посадами, відмовився від написання рапорту на будь-яку із цих посад, про що відповідачем складено відповідний акт.

42. Вказані обставини позивачем не заперечувались, натомість при зверненні до суду він вказав, що про якесь скорочення штатів були розмови на одній із нарад.

43. Крім цього, суд першої інстанції встановив, що протоколом оперативної наради управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції від 19 лютого 2018 року № 3802/41/22/01-2018 підтверджується той факт, що 19 лютого 2018 року весь особовий склад управління, окрім 3 працівників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, був присутній на нараді, на якій повідомлено про наказ Національної поліції України № 109 від 06 лютого 2018 року та надано бланки попереджень для заповнення власноручно кожним працівником під підпис. При цьому особисту присутність особового складу на нараді перевіряли як безпосередній командир роти, так і працівники кадрового забезпечення, які особисто звітували перед начальником управління ОСОБА_6 про присутність всього особового складу на нараді.

44. Втім, суд апеляційної інстанції помилково дійшов висновку про непідтвердження особистої присутності позивача на нараді 19 лютого 2018 року, а також безпідставно зауважив, що лише проставлення дати на попередженні про можливе наступне звільнення може засвідчити час його підписання позивачем.

45. Верховний Суд наголошує про помилковість такого висновку суду апеляційної інстанції та зазначає, що цей висновок не ґрунтується на нормах законодавства, яке регулює спірні правовідносини, оскільки законом встановлено лише вимогу для роботодавця здійснити таке повідомлення за два місяці до можливого звільнення, таке повідомлення повинно бути особистим та письмовим. Інші вимоги та детальна процедура вказаного в законі відсутні.

46. Суд першої інстанції, враховуючи правила статей 72, 73, 74, 75, 76, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив обставини, що належним чином підтверджують присутність позивача на оперативній нараді 19 лютого 2018 року із фіксацією дати та персонального попередження під підпис кожного працівника, а також обставини відмови позивача від написання рапорту для продовження служби на будь-якій із запропонованих йому посад.

47. Враховуючи це Верховний суд констатує правильність висновку суду першої інстанції про дотримання відповідачем у спірних правовідносинах процедури звільнення позивача у спірних правовідносинах та про відсутність підстав для задоволення цього позову.

48. За цих обставин протилежний висновок суду апеляційної інстанції є помилковим.

49. Отже, суд апеляційної інстанції помилково скасував законне рішення суду першої інстанції, який правильно застосував норми матеріального права та дійшов правильного висновку по суті спору в цій справі.

50. Крім цього, у контексті оцінки доводів заперечень позивача на касаційну скаргу відповідача Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

51. Статтею 352 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

52. Зважаючи на приписи статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року задовольнити.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року в цій справі скасувати.

3. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М. В. Білак

Ж. М. Мельник-Томенко