Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2023 року

м. Київ

справа №560/2158/20

адміністративне провадження № К/9901/15044/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 560/2158/20

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року (прийняту у складі головуючого судді Блонського В.К.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2021 року (ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді - Сушка О.О., суддів: Залімського І.Г., Мацького Є.М.)

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), у якому просив суд:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги та скасувати п. 30 протоколу № 2 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних виплат від 27 січня 2020 року;

- зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби у розмірі, передбаченому п. б статті 16-2 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

2. В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилався на те, що він після переогляду, починаючи з 10 квітня 2019 року є інвалідом ІІ групи внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язку військової служби, а тому відповідно до п. 4 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон України № 2011-XII) має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги. Втім відповідач протиправно відмовив йому у призначенні одноразової грошової допомоги з підстави встановлення групи інвалідності понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2021 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладене в протоколі від 27 січня 2020 року № 2, в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтями 16, 16-3 закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XІІ, як інваліду ІІ- ї групи, що настала внаслідок травми, отриманої ним під час виконання обов`язків військової служби.

Зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену статтями 16, 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XІІ, як інваліду ІІ- ї групи, що настала внаслідок травми, отриманої ним під час виконання обов`язків військової служби, з урахуванням раніше виплаченої суми.

4. Рішення судів мотивовані тим, що закон пов`язує підстави для відмови у здійсненні виплати одноразової грошової допомоги, в даному випадку, виключно з моментом первинного встановлення інвалідності. Тому, оскільки група інвалідності позивача на II змінилась в межах дворічного строку після первинного встановлення інвалідності III групи, ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 26 квітня 2021 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства оборони України.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2021 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувані судові рішення суду є незаконними, оскільки II група інвалідності ОСОБА_1 встановлена понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності, що є безумовною підставою для відмови у призначенні йому одноразової грошової допомоги у більшому розмірі.

Також скаржником зазначено, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права і при вирішенні справи не враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 806/714/18, від 04 березня 2020 року у справі № 240/5765/18, від 12 березня 2020 року у справі № 280/148/19, від 15 липня 2020 року у справі № 240/10153/19 та від 02 грудня 2020 року у справі № 1.380.2019.006957.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 квітня 2021 року визначено склад колегії суддів: Стрелець Т.Г. (головуючий суддя), Бучик А.Ю., Тацій Л.В.

6. Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за цією скаргою.

7. Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2021 року задоволено клопотання Міністерства оборони та зупинено виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

8. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 22 серпня 2023 року, у зв`язку із перебуванням судді Бучик А.Ю. у відпустці, яка входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справ, здійснено за допомогою автоматизованої системи документообігу її заміну на суддю Стеценка С.Г.

9. Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.

Верховний Суд ухвалою від 23 серпня 2023 року призначив касаційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження з 24 серпня 2023 року.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , перебуваючи на військовій службі, приймав участь у проведенні антитерористичної операції в Луганській та Донецьких областях. 03 вересня 2014 року позивач отримав мінно-вибухову травму.

Згідно довідки МСЕК від 09 вересня 2015 року № 0004554 ОСОБА_1 внаслідок зазначеної травми встановлено 5% втрати працездатності.

21 травня 2018 року позивачу вперше була встановлена ІІІ група інвалідності, внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 1080365.

ОСОБА_1 в травні 2018 року звернувся з заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 через ІНФОРМАЦІЯ_1 для виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із повторним оглядом та отриманням ІІІ групи інвалідності.

Пунктом 53 Протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних виплат від 26 жовтня 2018 року № 104 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність настала у понад 2-річний термін після вставлення йому 5 % втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби.

Зі вказаною відмовою позивач не погодився та звернувся до суду.

В межах розгляду справи № 560/4223/18 Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 18 вересня 2019 року зобов`язав Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби у розмірах передбачених п. б статті 16-2 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Вказана одноразова грошова допомога, у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності виплачена позивачу.

10 квітня 2019 року ОСОБА_1 після переогляду встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язку військової служби безтерміново.

Через ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач подав до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву із доданими документами для виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із повторним оглядом та отриманням ІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язку військової служби.

Пунктом 30 Протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних виплат від 27 січня 2020 року № 2 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність настала у понад 2-річний термін після вставлення 5 % втрати працездатності.

Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

12. Ключовим питанням у цій справі є - законність застосування до спірних правовідносин пункту 4 частини другої статті 16-3 Закону № 2011-XIІ.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (надалі - Закон № 2232-XII), виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

13. Згідно з частиною першої статті 16 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

14. Пунктом 4 частини другої статті 16 Закону № 2011-XIІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

15. Пунктом 3 Порядку №975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

16. Враховуючи зміст наведених норм вбачається, що виплата одноразової грошової допомоги з підстав встановлення інвалідності та/або встановлення часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності не є самостійними та окремими підставами для виплати одноразової грошової допомоги, оскільки визначальним для встановлення права на виплату одноразової грошової допомоги є не ступінь тяжкості ушкодження здоров??я, а рішення органу МСЕК про наявність такого ушкодження (яке викликало втрату працездатності або встановлення групи інвалідності).

17. Відповідно до пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII (в редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин), якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

18. Згідно з пунктом 8 Порядку № 975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.

19. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15 липня 2020 року у справі №240/10153/19 відступив від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року (справа №295/3091/17), від 21.06.2018 (справа №760/11440/17), який зводиться до того, що абз. 2 пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ не містить часових обмежень для випадків, коли після первинного встановлення часткової втрати працездатності особі вперше встановлюється інвалідність. Первинне встановлення інвалідності є окремими випадком, який дає право на виплату окремого виду допомоги - допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності.

У постанові від 15 липня 2020 року у справі №240/10153/19 Верховний Суд дійшов такого висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII:

1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;

2) передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01 січня 2014 року;

3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01 січня 2014 року чи після)".

20. Отже пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII передбачено вирішення питання виплати одноразової грошової допомоги шляхом її виплати з урахуванням раніше виплаченої суми тим особам, яким раніше уже було встановлено факт ушкодження здоров?я і які раніше уже таку допомогу отримували.

Також цією нормою передбачено обмеження такої виплати строком у два роки з часу попереднього встановлення факту ушкодження здоров?я.

Проте, ті особи, стан здоров?я яких погіршиться після спливу двох років з часу первинного встановлення факту ушкодження здоров?я, втрачають право на виплату одноразової грошової допомоги, з врахуванням раніше виплаченої суми.

З огляду на зазначене, дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту рішення компетентного органу (МСЕК), яким вперше встановлено ступінь ушкодження здоров`я особи (незалежно від його виду: інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності), внаслідок травми або захворювання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 1.380.2019.006957.

21. Під час перебування справи за позом ОСОБА_1 на розгляді суду касаційної інстанції, Конституційний Суд України, в рамках розгляду справи №3-192/2020(465/20) у рішенні від 06 квітня 2022 року №1-р(ІІ)/2022 дійшов висновку, що пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII є таким, що суперечить статтям 1, 3, частинам першій, другій статті 8, частині п`ятій статті 17, частині першій статті 46 Конституції України. Як наслідок пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

В пункті 2 рішення Конституційного Суду України зазначено, що пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII втрачає чинність з дня ухвалення цього рішення.

22. Колегія суддів КАС ВС звертає увагу, що після ухвалення Конституційним Судом України цього рішення на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав КАС ВС (далі - Судова палата) було передано справу 340/5086/20, правовідносини у якій є подібними до правовідносин у справі за позовом ОСОБА_1 .

Передача справи № 340/5086/20 на розгляд Судової палати обґрунтована постійною зміною підходу, який застосовував Верховний Суд при розгляді подібних спорів; прийняттям Конституційним Судом України рішення від 06 квітня 2022 року №1-р(ІІ)/2022; доцільністю відступу від останньої правової позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах, що викладена у постанові від 15 липня 2020 року (справа №240/10153/19).

Ухвалою Верховного Суду у складі Судової палати від 01 червня 2022 року справу № 340/5086/20 повернуто колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду, оскільки підстави для відступу від правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 15 липня 2020 року (справа №240/10153/19) відсутні. Зроблено висновок, що:

правовідносини у справі № 240/10153/19 виникли до 06 квітня 2022 року (ухвалення рішення КСУ) і вирішувались судами на підставі чинної на той час редакції пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відповідно правова позиція сформована касаційним судом у постанові від 15 липня 2020 року у справі №240/10153/19 за редакцією Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до скасування Конституційним Судом України окремих положень зазначеного закону.

Таким чином, зміна правового регулювання у зазначених вище правовідносинах об`єктивно зумовлює інше вирішення цієї категорії справ. Тобто, ця справа та справа №240/10153/19 у таких умовах не є співставними.

23. Крім того, за наслідками розгляду справи № 280/5907/19, яка виникла з аналогічних правовідносин Верховний Суд в постанові від 04 серпня 2022 року зробив висновок, що рішення Конституційного Суду України не змінює правового регулювання спірних правовідносин, оскільки на час їх виникнення та на час розгляду справи в суді положення пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII були чинними та підлягали застосуванню.

24. Також колегія суддів КАС ВС зазначає, що на розгляді Судової палати перебувала справа № 240/7411/21 під час розгляду якої вирішувалось питання про необхідність відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі №240/10153/19 та від 02 грудня 2020 року у справі №1.380.2019.006957, прийнятих у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, а також в інших постановах Верховного Суду щодо застосування положень пункту 4 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ у подібних правовідносинах, у яких викладено аналогічні висновки.

Так, за наслідками розгляду справи 240/7411/21 в постанові від 21 березня 2023 року Судова палата вирішила, що відсутні підстави для для відступу від позицій, сформованих Верховним Судом за наслідками розгляду справ №240/10153/19 та №1.380.2019.006957.

Відповідно до частини другої статті 356 КАС України Судова палата дійшла висновку, що:

(1) частина четверта статті 7 КАС України не може бути застосована до правових актів, які визнані неконституційними за рішенням Конституційного Суду України;

(2) правовий висновок Верховного Суду, наведений у постановах від 15 липня 2020 року у справі №240/10153/19 та від 02 грудня 2022 року у справі №1.380.2019.006957, стосується редакції пункту четвертого статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що діяла до ухвалення рішення Конституційного суду України від 06 квітня 2022 року № 1-р(ІІ)/2022, і застосовується до правовідносин, що виникли до 06 квітня 2022 року.

До правовідносин, що виникли після 06 квітня 2022 року, стаття 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» застосовується без урахування пункту четвертого цієї статті, що його визнано неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)/2022.

25. Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що оскільки правовідносини у справі за позовом ОСОБА_1 виникли до прийняття Конституційним Судом України рішення від 06 квітня 2022 № 1-р(ІІ)/2022, на ці правовідносини розповсюджується редакція пункта 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII, яка містить норму щодо обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.

26. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09 вересня 2015 року під час первинного огляду органами МСЕК позивачу встановлено 5% втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби (довідка серія АГ № 0004554 від 09 вересня 2015 року).

У подальшому з 21 травня 2018 року ОСОБА_1 встановлена III групи інвалідності (довідка МСЕК серії АВ № 1080365), а з 10 квітня 2019 року встановлено II групу інвалідності, внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби (довідка МСЕК серії АВ № 0043587).

Таким чином, оскільки з дня встановлення ступеня втрати працездатності позивачу (09 вересня 2015 року) до дня встановлення ІІ групи інвалідності (10 квітня 2019 року) минуло понад два роки, колегія суддів КАС ВС вважає обґрунтованими твердження касатора, що станом на час встановлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності він не мав права на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі

Отже, висновки судів, що позивач має право на отримання вказаної допомоги у більшому розмірі, оскільки група інвалідності змінилась в межах дворічного строку є помилковими.

27. За приписами частини 1 статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на наведене, касаційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувані судові рішення - скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Керуючись статтями 341 345 349 355-356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити.

Скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2021 року у справі № 560/2158/20.

Ухвалити по справі № 560/2158/20 нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Стрелець Т.Г.

Судді Стеценко С.Г.

Тацій Л.В.