Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 серпня 2018 року

Київ

справа №808/39/17

Касаційне провадження №К/9901/4451/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.03.2017 (головуючий суддя Лазаренко М.С.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2017 (головуючий суддя Сафронова С.В., судді: Мельник В.В., Чепурнов Д.В.) у справі №808/39/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НАТАВІ» до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НАТАВІ» звернулося до суду з адміністративним позовом до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому, з урахуванням позовних вимог, просило зобов'язати Запорізьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Запорізькій області визнати податкові накладні такими, що зареєстровані в день фактичного відправлення то органів державної податкової служби засобами електронного зв'язку.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 06.03.2017 позов задовольнив. Зобов'язано Запорізьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Запорізькій області вважати зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «НАТАВІ»: податкову накладну №10 від 26.10.2016 вважати зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано платником податків - 06 листопада 2016 року; податкову накладну №11 від 26.10.2016 вважати зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано платником податків - 06 листопада 2016 року; податкову накладну №1 від 02.11.2016 вважати зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано платником податків - 12 листопада 2016 року; податкову накладну №2 від 08.11.2016 вважати зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано платником податків - 15 листопада 2016 року; податкову накладну №4 від 09.11.2016 вважати зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано платником податків - 15 листопада 2016 року; податкову накладну №5 від 09.11.2016 вважати зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано платником податків - 15 листопада 2016 року; податкову накладну №6 від 03.11.2016 вважати зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано платником податків - 17 листопада 2016 року; податкову накладну №7 від 03.11.2016 вважати зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано платником податків - 17 листопада 2016 року; податкову накладну №09 від 18.11.2016 вважати зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано платником податків - 03 грудня 2016 року; податкову накладну №1 від 27.12.2016 вважати зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано платником податків - 09 січня 2017 року; податкову накладну №2 від 27.12.2016 вважати зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано платником податків - 09 січня 2017 року.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22.08.2017 залишив без змін постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.03.2017.

Запорізька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, у якій просила постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.03.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2017 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. При цьому, скаржником порушено питання про поновлення строку касаційного оскарження.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 192.1 статті 192, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, статей 7, 9, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, зазначає, що коригування в системі Єдиного реєстру податкових накладних здійснити механічно неможливо, а вжити заходи щодо вирішення технічних проблем функціонування системи на рівні Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області неможливо.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю та Запорізькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області укладено договір про визнання електронних документів від 24.05.2016 №240520161.

Предметом вказаного договору є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Відповідно до пункту 3 розділу 6 Договору він діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей Договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.

Товариством з обмеженою відповідальністю «НАТАВІ» направлені засобами електронного документообігу для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні: №10 від 26.10.2016, №11 від 26.10.2016 та №1 від 02.11.2016, №2 від 08.11.2016, №4 від 09.11.2016, №5 від 09.11.2016, №6 від 03.11.2016, №7 від 03.11.2016, №9 від 18.11.2016, №1 від 27.12.2016 та №2 від 27.12.2016.

Вказані податкові накладні податковим органом не прийняті до реєстрації із зазначенням причин неприйняття як: «Виявленні помилки: Документ не може бути прийнятий - продавцю необхідно звернутися до ДПІ», про що свідчать квитанції, які наявні в матеріалах справи.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що під час розгляду справи причин відмови у прийнятті податкових накладних не встановлено.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Відповідно до пункту 9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є:

1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної;

2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.);

5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

За результатами розгляду справи судами не встановлено підстав відмови у прийнятті податкових накладних, передбачених законодавством, а відповідачем не доведено допущення товариством помилок під час заповнення податкової накладної; відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Таким чином, відповідачем безпідставно не реєструються податкові накладні, що подані позивачем із дотриманням вимог законодавства.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.03.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2017 у справі №808/39/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду