Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2020 року

м. Київ

справа №815/7499/16, адміністративне провадження №К/9901/45080/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Банк Фінанси та Кредит» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2017р. (суддя - Бжассо Н.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017р. (судді - Ступакова І.Г., Бітов А.І., Лук`янчук О.В. ) у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Банк Фінанси та Кредит», третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила (з урахуванням уточнення позовних вимог):

визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Банк Фінанси та Кредит» (далі - Уповноважена особа Фонду) щодо не включення її в перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в АТ «Банк Фінанси та Кредит» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд);

зобов`язати уповноважену особу Фонду включити її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в АТ «Банк Фінанси та Кредит» за рахунок Фонду;

зобов`язати Фонд здійснити виплату гарантованої суми відшкодування коштів за договором строкового банківського вкладу (депозиту) в розмірі 118 822, 23 грн. з яких: 115 000 грн банківський вклад (депозит) за договором №8705/3-12 від 24.09.2012р.; 3 496, 40 грн несплачені відсотки; 325.83 грн 3% річних за несвоєчасне повернення вкладу (депозиту).

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що вона є вкладником в розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідач протиправно не включив її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки таке невключення суперечить вимогам закону та порушує її право, як вкладника, на отримання гарантованої суми вкладу.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03.03.2017р. клопотання позивача задоволено. Залишено без розгляду п.3 позовних вимог за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 155 КАС України, оскільки від позивача надійшло клопотання про залишення п. 3 позовних вимог без розгляду, у зв`язку з відкликанням.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2017р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017р., позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду щодо не включення позивача в перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» за рахунок Фонду.

Зобов`язано уповноважену особу Фонду включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» за рахунок Фонду.

З ухваленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодилась Уповноважена особа Фонду, подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та закрити провадження у справі.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що база даних про вкладників, яка формується безпосередньо банками, є підставою для формування списку вкладників, які отримують кошти в межах гарантованої суми за рахунок цільової позики Фонду. Оскільки АТ «Банк «Фінанси та Кредит» не було внесено до бази даних вкладників банку інформацію про позивача, як про вкладника, кошти з рахунку позивачем були отримані в повному обсязі 25.03.2013р., будь-яких інших вкладів на момент запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» позивач не мала, і відповідно вона не може бути включена до списку.

Крім того, відповідач посилається на те, що оскільки за даними бухгалтерського обліку АТ «Банк «Фінанси та Кредит» жодних вкладів позивач не мала, дії Уповноваженої особи Фонду щодо формування реєстру вкладників були здійснені в межах Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Ухвалою Верховного Суді від 30.09.2019р. справу №815/7499/16 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 20.12.2019р. справу №815/7499/16 повернуто відповідній колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

В ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.09.2012 року між позивачем та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено договір №8705/3-12 про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» на 3 міс. в національній валюті. За умовами вказаного договору клієнт вносить, а банк приймає грошові кошти в національній валюті на вкладний рахунок № НОМЕР_1 в сумі 115 000 грн. на строк з 24.09.2012 р. по 24.12.2012 р. (п.1.1 договору) та за час користування коштами вкладу протягом строку, визначеного п.1.1 цього договору, банк нараховує і виплачує клієнту проценти за ставкою 19,50% річних (п.1.2 договору).

На підтвердження внесення позивачем та прийняття від неї банком обумовленої вказаним договором суми і надходження цих коштів на депозитний рахунок позивача згідно договору, остання надала квитанцію №1 від 24.09.2012 року.

На вимогу позивача в грудні 2013 року, після неодноразового продовження дії договору відповідно до п.4.1 договору, повернути їй вклад згідно вказаного договору, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відмовило в поверненні зазначених коштів, посилаючись на те, що згідно заяви про видачу готівки №1 від 25.03.2013р. сума вкладу в розмірі 115 000 грн. вже повернута.

Постановою Національного банку України від 17.09.2015р. №612 віднесено ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 р. №612 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб цього ж дня прийнято рішення №171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасовому адміністратору банку». Згідно цього рішення виконавчої дирекції Фонду у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» запроваджено тимчасову адміністрацію, призначено уповноважену особу Фонду Чернявську О.С. та делеговано останній всі повноваження тимчасового адміністратора банку, строком на три місяці з 18.09.2015 р. по 17.12.2015 р. включно. (а.с. 92)

17.12.2015 року відповідно до постанови Правління Національного банку України №898 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит». (а.с. 90)

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №230 від 18.12.2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з 18.12.2015 року по 17.12.2017 року включно. (а.с. 91)

Апеляційним судом Одеської області в рішенні від 13.06.2016 року по справі №495/10362/13-ц, що набрало законної сили 13.06.2016 року встановлено, що відповідно до висновку експерта №16/393-П від 20.01.2015 року, підпис у графі «Підпис отримувача» у заяві на видачу готівки в розмірі 115 000 грн. №1 від 25.03.2013 року, вірогідніше за все виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з частковим наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_1 .

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 13.06.2016р. по справі №495/10362/13-ц стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь позивача 118 822, 23 грн. з яких: 115 000 грн. банківський вклад (депозит) за договором №8705/3-12 від 24 вересня 2012 року; 3 496, 4 грн. несплачені відсотки; 325, 83 грн. 3% річних за несвоєчасне повернення вкладу (депозиту).

31.08.2016р. Позивач звернулася до відповідача із клопотанням про прийняття до виконання виконавчих листів.

15.11.2016р. Уповноваженою особою надано відповідь №3-131100 на звернення позивача, згідно якої станом на день початку процедури виведення банку з ринку (18.09.2015 року), інформація про кошти, щодо яких позивач порушує питання, не містилася у базі даних вкладників, як це вимагається Правилами формування та ведення баз даних про вкладників, затверджених рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 09.07.2012 року №3 (у редакції рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 25.09.2014 року №99). Зазначену базу даних Фонд гарантування вкладів фізичних осіб бере до уваги при виплаті суми відшкодування, що гарантується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Крім того, відповідач зазначив, що рішення апеляційного суду Одеської області від 13.06.2016 року не визнає позивача вкладником банку, який має право на виплату гарантованого відшкодування та не містить підстави для включення позивача до списків вкладників, які мають право на отримання гарантованого відшкодування.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення її до переліку вкладників, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач є вкладником на підставі статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і на нього поширюються гарантії неплатоспроможного банку.

Судами встановлено, що підставою для не включення позивача у перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами є відсутність у базі даних вкладників станом на 18.09.2015 року інформації про вклад позивача., оскільки станом на 18.09.2015 року у банка були наявні дані щодо зняття позивачем коштів з рахунку на підставі заяви №1 від 25.03.2013 року на суму 115 000 грн.

Суди виходили з того, що рішенням Апеляційного суду Одеської області від 13.04.2016 року встановлено, що ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» вклад в розмірі 115 000 грн. ОСОБА_1 не повертав, у зв`язку з чим стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь позивача 118 822, 23 грн. з яких: 115 000 грн. банківський вклад (депозит) за договором №8705/3-12 від 24 вересня 2012 року; 3 496, 4 грн. несплачені відсотки; 325, 83 грн. 3% річних за несвоєчасне повернення вкладу (депозиту).

Судами встановлено, що посилання відповідача на те, що зобов`язання ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за договором №8705/3-12 про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» строком на 3 місяці в національній валюті перед позивачем були виконані в повному обсязі є безпідставним.

Суди дійшли висновку, що відповідачем протиправно не включено позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в АТ «Банк «Фінанси та Кредит».

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи, а мотиви та доводи наведені в касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частин 1, 2, 4 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов`язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов`язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах; 11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду.

Згідно частин 1, 2, 3 статті 27 цього Закону Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду. Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті "Урядовий кур`єр" або "Голос України".

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частиною 4 статті 38 цього Закону передбачено, що Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що між позивачем та банком укладено договір банківського вкладу, позивач в силу положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відповідає вимогам до вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, відповідач протиправно не подав до Фонду інформацію щодо позивача про наявність таких підстав, а тому суди обгрунтовано прийняли рішення про задоволення позову.

Посилання відповідача в обгрунтування касаційної скарги на те, що кошти було отримано позивачем відповідно до заяви на видачу готівки в розмірі 115 000 грн. №1 від 25.03.2013р. з підписом про отримання ОСОБА_1. є безпідставним, оскільки рішенням Апеляційного суду Одеської області від 13.06.2016р. встановлено, що підпис в графі «підпис отримувача» у заяві на видачу готівки виконаний не ОСОБА_1, що підтверджується висновком експерта №16/393-П від 20.01.2015р.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» вклад в розмірі 115 000 грн. позивачу не повертав, що підтверджується рішенням Апеляційного суду Одеської області від 13.06.2016р.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 36 Закону №4452-VI під час тимчасової адміністрації не здійснюється примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку).

Сама по собі наявність судового рішення про стягнення на користь позивача коштів за вкладом не позбавляє останнього прав та гарантій вкладника та кредитора за Законом №4452-VI допоки належні йому кошти залишаються не виплаченими.

За змістом пункту 1 частини 6 статті 36 Закону №4452-VI обмеження на задоволення під час тимчасової адміністрації вимог вкладників та інших кредиторів банку не поширюється на зобов`язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників.

При цьому передбачено, що зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Крім того, в цілому Закон №4452-VI не містить обмежень щодо можливості виплати гарантованої суми вкладникам, на користь яких за рішенням суду стягнуто заборгованість за договором вкладу.

Так, відповідно до абзацу 4 частини першої статті 26 цього Закону №4452-VI гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною четвертою цієї статті передбачено випадки, за яких Фонд не відшкодовує кошти, однак серед цього переліку подібні обмеження відсутні. Наведений у цій статті перелік є вичерпним.

Висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду від 13.11.2019р. у справі №826/17286/16 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від таких висновків під час розгляду даної справи.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки при ухваленні рішень суди порушень норм матеріального та процесуального права не допустили, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Оскільки виконання судових рішень зупинялось, відповідно до ст. 375 КАС України суд вирішує питання про поновлення їх виконання.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Банк Фінанси та Кредит» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2017р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017р. - залишити без змін.

Поновити виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2017р. та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017р. у справі №826/7913/17.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук