Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.05.2020 року у справі №644/3036/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2020 року

м. Київ

справа №644/3036/17

адміністративне провадження №К/9901/44110/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05 липня 2017 року (суддя Ізмайлова І.К.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року (колегія у складі суддів Григорова А.М., Подобайло З.Г. , Тацій Л.В.)

у справі № 644/3036/17

за позовом ОСОБА_1

до Харківської міської ради, Виконавчого комітету Харківської міської ради,

третя особа - Адміністрація Холодногірського району Харківської міської ради

про визнання частково протиправними та скасування рішень.

І. РУХ СПРАВИ

1. 17.05.2017 ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з позовом до Харківської міської ради, Виконавчого комітету Харківської міської ради, третя особа на стороні відповідача - Адміністрація Холодногірського району Харківської міської ради.

2. Позивач просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 15.02.2017 №91 "Про звільнення території м. Харкова від самовільно розміщених об`єктів" в частині звільнення та демонтажу тимчасових споруд, зазначених в пункті 2 Додатку до рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 15.02.2017 №91 - "Перелік самовільно розміщених об`єктів від яких звільняється територія м. Харкова".

3. Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05.07.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017, в задоволенні позову відмовлено.

4. 08.11.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 . Просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.11.2017 відкрито касаційне провадження. Справа по суті не розглядалась.

6. 07.12.2017 від Харківської міської ради, Виконавчого комітету Харківської міської ради надійшли заперечення на касаційну скаргу.

7. У зв`язку ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу передано на розгляд Верховному Суду.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 18.07.2014 ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купив металоконструкцію - кіоск металевий розбірний 2м х 3м.

10. Кіоск знаходиться за адресою

АДРЕСА_1 . Попередній власник ОСОБА_3 здійснював торгівлю у торговельному місці (кіоск по АДРЕСА_2 ) на підставі ордеру, виданого Управлінням споживчого ринку Головного управління економіки та комунального майна № 04-26к-687 та ордеру на право здійснення торгівлі, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради Управління споживчого ринку на підставі рішення.

12. Кіоск розташований на земельній ділянці комунальної власності площею 0,0022 га, кадастровий номер № 6310137200:04:021:0003, цільове призначення - для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, що перебувала в оренді в КП «ЮНА» на підставі рішення міської ради від 28.09.2005 № 169/05.

13. Проте рішенням Харківської міської ради від 22.11.2006 №166/06 у зв`язку з добровільною відмовою КП «ЮНА» від користування земельною ділянкою, скасовано рішення міської ради від 28.09.2005 № 169/05 та припинено право оренди.

14. З листа Управління містобудування та архітектури Харківської міської ради від 24.01.2017 вбачається, що дозвільні документи (паспорт прив`язки) на розміщення згаданого кіоску не надавався. Рішення про присвоєння, зміну та впорядкування адреси не приймалось. Вихідні дані, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для проектування кіоску, будівельні паспорти забудови земельної ділянки не надавались.

15. 08.02.2017 Департаментом територіального контролю Харківської міської ради було винесено припис №39 про усунення порушень шляхом демонтажу об`єкту - кіоск (тимчасова споруда) по

АДРЕСА_3 . Отримавши припис, ОСОБА_1 подав до Департаменту відповідь, в якій висловив незгоду з приписом.

17. Виконавчий комітет Харківської міської ради прийняв рішення від 15.02.2017 № 91 про звільнення території міста Харкова від самовільно розміщених малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення шляхом демонтажу зазначених об`єктів згідно з додатком. Згідно з п.2 Додатку до рішення від 15.02.2017 № 91 до переліку самовільно розміщених об`єктів, від яких слід звільнити територію, належить тимчасова споруда (кіоск) по

АДРЕСА_6 ІІІ . АРГУМЕНТИ СТОРІН

18. Позивач вимоги обґрунтовував тим, що кіоск є об`єктом нерухомості, належить йому на праві власності, адреса, зазначена у рішенні, є неправильною. Попередній власник отримував ордер на торгове місце, тому об`єкт не є самочинним. Кіоск є об`єктом нерухомого майна, оскільки має фундамент. Вважає, що кіоск не є малою архітектурною формою чи тимчасовою спорудою та не може бути демонтований чи знесений без рішення суду. Відтак, припис про демонтаж порушує його право власності.

19. Відповідач проти позову заперечував. Департаментом територіального контролю встановлено, що кіоск не облікований за місцем його розташування, з метою реєстрації об`єктів споживчого ринку ніхто не звертався. Право користування земельною ділянкою під кіоском відсутнє. З огляду на це, вважає, що діяв правомірно.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

20. Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що кіоск не є капітальною спорудою, не є об`єктом нерухомості, а належить до об`єктів рухомого майна. Позивач не має права користування земельною ділянкою під кіоском, а право оренди попереднього землекористувача припинено. Дозволу на розміщення кіоску позивач також не отримував. Місцезнаходження кіоску не має прив`язки до земельної ділянки, що вбачається також з договору купівлі-продажу.

21. Позивачем не доведено наявність у нього права (свобод, інтересів) які порушує оскаржуване рішення. Крім того, ОСОБА_1 не надав доказів права власності на нежитлове приміщення, розташоване у

АДРЕСА_5 . ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

22. У касаційній скарзі позивач посилається на те, що суди дійшли неправильного висновку про відмову в позові. Органи місцевого самоврядування не наділені повноваженнями самостійно приймати рішення про демонтаж об`єктів будівництва, а повинні звертатись до суду з відповідним позовом про знесення об`єкта нерухомого майна. Суди неправильно кваліфікували кіоск як об`єкт, що не є капітальною спорудою. Факт належності позивачеві кіоску не заперечував сам позивач, тому доводити право власності не має потреби. Вважає, що земельна ділянка, на якій розташований кіоск, має кадастровий номер, договір оренди не вважав припиненим. Відповідач не запрошував позивача на розгляд питання щодо його майна.

23. Відповідач та третя особа у запереченнях на касаційну скаргу посилались на те, що позивач не надав документів, що посвідчують його право власності чи користування земельною ділянкою на якій розташовано кіоск. Право на здійснення торгівлі позивач не отримував, а право попереднього власника втратило чинність, як і припинено право оренди попереднього землекористувача. Розбірна металоконструкція (кіоск) є об`єктом, що може бути переміщеним без його знецінення та зміни призначення.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

25. Правовим питанням спору є встановлення чи є кіоск позивача тимчасовою спорудою чи об`єктом нерухомого майна. Від цього залежить й компетенція органу місцевого самоврядування приймати рішення про демонтаж в примусовому порядку встановленого самочинного об`єкта.

26. Частина 3 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачає, що розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів".

27. За визначенням частини 2 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

28. Відповідно до статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкту, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

29. На підставі аналізу наведених вище положень законодавства вбачається, що порядок та реалізація суб`єктом владних повноважень щодо демонтажу тимчасової споруди залежить від виду об`єкту, що підлягає демонтажу.

30. Орган місцевого самоврядування має повноваження приймати рішення про демонтаж об`єктів, якщо такі належать до тимчасових споруд у розумінні Правил благоустрою.

31. Якщо об`єкт не є тимчасовою спорудою, його може бути примусово знесено в порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» за судовим рішенням, ухваленим за позовом органу державного архітектурно-будівельного контролю.

32. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.01.2020 у справі №465/249/15-а.

33. Згідно з частиною 3 статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

34. Відповідно до статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

36. За змістом частин 1, 2 статті 182 цього ж Кодексу право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

37. Об`єктами ж будівництва, у розумінні абзацу 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

38. Як встановлено судами, позивач на підставі договору купівлі-продажу придбав металоконструкцію - кіоск металевий розбірний 2м х 3м. Позивач стверджує, що його кіоск знаходиться за адресою АДРЕСА_2 Проте у договорі не зазначено за якою адресою знаходиться кіоск, тобто прив`язки до адреси немає. Державна реєстрація права власності на кіоск не здійснювалась.

39. Суди дійшли висновку, що спірний кіоск не є капітальною спорудою, як об`єкт нерухомого майна. Доводи скаржника про те, що кіоск має фундамент, тому не відноситься до тимчасової споруди, суди відхилили. З наданих фотокопій кіоску видно, що такий розміщений на підвищенні, яке позивач називає фундаментом. Сам кіоск не є нерозривно пов`язаним з цим підвищенням. Крім того, об`єкт немає прив`язки до землі, немає поштової адреси, тобто є об`єктом з полегшеної металоконструкції, що може переміщатись. Зазначене підтверджується і тим, кіоск було демонтовано та знаходиться на зберіганні КП " Харківводоканал".

40. Відповідно до ч. 2 ст. 340 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

41. З огляду на вищенаведене, у Суду немає підстав для висновку щодо належності кіоску до об`єкта нерухомого майна.

42. За таких обставин, орган місцевого самоврядування наділений повноваженнями приймати рішення про демонтаж об`єктів, що належать до тимчасових споруд у розумінні Правил благоустрою.

43. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні судових рішень судом першої та апеляційної інстанції.

44. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

45. Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись ст. 350, 355, 356 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Кравчук В.М.

Суддя Єзеров А.А.

Суддя Стародуб О.П.