Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.12.2019 року у справі №640/9160/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2020 року

Київ

справа №640/9160/19

адміністративне провадження №К/9901/33060/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Чиркіна С.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Єзерова А.А.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2019 (суддя: Шулежко В.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2019 (головуючий суддя: Пилипенко О.Є., судді: Бєлова Л.В., Беспалова О.О.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Роза» до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання винити дії,

В С Т А Н О В И В :

27.05.2019 Приватне акціонерне товариство «Трикотажна фабрика «Роза» (далі - ПрАТ «Трикотажна фабрика «Роза» або позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент містобудування та архітектури або відповідач), у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту містобудування та архітектури про відмову у видачі ПрАТ «Трикотажна фабрика «Роза» містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на вул. Протасів Яр, 3 у Солом`янському районі міста Києва, затверджене наказом від 25.01.2019 № 82, та скасувати наказ Департаменту містобудування та архітектури від 25.01.2019 № 82;

- зобов`язати Департамент містобудування та архітектури надати ПрАТ «Трикотажна фабрика «Роза» містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва - реконструкції нежитлової будівлі літера «А» (надбудови в межах існуючого фундаменту), що розташована за адресою: м. Київ, вул. Протасів Яр, 3, у Солом`янському районі міста Києва.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 18.07.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2019, позов задовольнив.

Визнав протиправними та скасував рішення Департаменту містобудування та архітектури про відмову у наданні ПрАТ «Трикотажна фабрика «Роза» містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва, розташованого на вул . Протасів Яр, 3 у Солом`янському районі міста Києва, затверджене наказом від 25.01.2019 № 82, і наказ Департаменту містобудування та архітектури від 25.01.2019 № 82.

Зобов`язав Департамент містобудування та архітектури надати ПрАТ «Трикотажна фабрика «Роза» містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва - реконструкції нежитлової будівлі літера «А» (надбудови в межах існуючого фундаменту), що розташована за адресою: м. Київ, вул. Протасів Яр, 3 у Солом`янському районі міста Києва.

За позицією судів попередніх інстанцій, у зв`язку з відсутністю доказів невідповідності намірів ПрАТ «Трикотажна фабрика «Роза» щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні та інших, передбачених містобудівним законодавством підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, позивач правомірно очікував на те, що його право на розпорядження належним йому на праві власності майном відповідно до законодавства не буде порушено чи обмежено у майбутньому. У зв`язку з чим суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, визнав протиправною відмову у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на вул. Протасів Яр, 3, у Солом`янському районі міста Києва.

Також з посиланням на недоведеність відповідачем правомірності вчинення дій щодо відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, суди дійшли висновку, що позовні вимоги про необхідність зобов`язання відповідача надати позивачу містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва - реконструкції нежитлової будівлі літера «А» (надбудови в межах існуючого фундаменту), що розташована за адресою: м . Київ , вул. Протасів яр, 3, у Солом`янському районі міста Києва є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, як належний спосіб захисту порушеного права.

Не погодившись із такими судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, 26.11.2019 Департамент містобудування та архітектури направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2019, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неповністю та неправильно з`ясували обставини, що мають значення для справи, вкрай вільно та вибірково застосували норми законодавства внаслідок чого прийняли необгрунтоване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач наполягає на вмотивованій відмові з посиланням на невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, оскільки відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, земельна ділянка за функціональним призначенням відноситься до території житлової садибної забудови, частково до території вулиць та доріг.

Ухвалою Верховного Суду від 09.12.2019 відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

23.12.2019 позивач надав на адресу Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, де зазначив, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими.

За позицією позивача, останнім були надані документи щодо намірів забудови (фактичної реконструкції в межах існуючого фундаменту), які підтверджують історичне цільове призначенню самої нежитлової адміністративної будівлі за весь час її існування та відповідність намірів забудови містобудівним вимогам.

За результатами повторного автоматизованого розподілу, проведеного у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 09.04.2020 №923/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку", визначений новий склад колегії суддів: головуючий суддя Чиркін С.М., судді: Бевзенко В.М., Єзеров А.А.

Ухвалою Верховного Суду від 25.05.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та встановив таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є власником нежитлової будівлі загальною площею 1062,8 га по вулиці Протасів Яр, 3 у місті Києві з 1993 року на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу орендного підприємства трикотажної фірми «Роза» від 14.05.1993 та акту прийому-передачі державної частки цілісного майнового комплексу орендного підприємства Київської трикотажної фірми «Роза» від 04.06.1993, правонаступником якого являється ПрАТ «Трикотажна фабрика «Роза», що підтверджується Статутом.

В січні 2019 року позивач, через центр надання адміністративних послуг, звернувся до відповідача із заявою від 18.01.2019 №50350-003574241-013-16, в якій просив надати містобудівні умови та обмеження для реконструкції нежитлової будівлі літера «А» (надбудови в межах існуючого фундаменту), що розташована за адресою: м . Київ, вул. Протасів Яр, 3/вул. Грінченка 2 /1 у Солом`янському районі міста Києва, яка належить позивачу на праві власності.

За результатами розгляду заяви від 18.01.2019 із доданими документами, відповідачем прийнято рішення про відмову у наданні містобудівних умов і обмежень для проектування об`єкта будівництва на вул. Протасів Яр, 3 у Солом`янському районі м. Києва у зв`язку із невідповідністю намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. В якості підстав для відмови зазначена невідповідність Генеральному плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804. За позицією відповідача земельна ділянка за функціональним призначенням відноситься до території житлової садибної забудови, частково до території вулиць і доріг.

Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень затверджено наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.01.2019 №82.

Не погоджуючись із рішенням про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень, яким порушено його права та інтереси, позивач звернувся з даним позовом до адміністративного суду.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що позивач раніше звертався із заявою про отримання містобудівних умов для проведення реконструкції, належної йому на праві власності, нежитлової будівлі за літерою «А» з надбудовою на вул. Протасів Яр, 3 у Солом`янському районі міста Києва , проте отримував неодноразово відмови у наданні містобудівних умов.

У зв`язку із раніше отриманими зауваженнями відповідача щодо невідповідності функціонального призначення земельної ділянки, які унеможливлюють позивачу провести реконструкцію з надбудовою в межах уже існуючого фундаменту без зміни функції, позивач звернувся до розробника Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року Дочірнього підприємства «Інститут Генерального плану міста Києва» для отримання роз`яснення щодо функціонального призначення території по вул. Протасів Яр , б .3.

Листом від 18.07.2018 №153 Дочірнє підприємство «Інститут Генерального плану міста Києва» повідомило, що оскільки Генеральний план міста відповідно до діючих нормативів виконувався на топооснові М 1:10000, де лінія, товщиною 1 мм, по факту становить 10 м, та відсутність на той час у проектувальників чергового земельного кадастру призвело до похибки, через яку будівля трикотажної фабрики «Роза» по вулиці Протасів Яр, 3 потрапила до території житлової садибної забудови.

Також Дочірнє підприємство «Інститут Генерального плану міста Києва» зазначило, що під час розробки ДПТ в межах вулиць Миколи Грінченка, Протасів Яр, Андрія Головка, Семенівська, Божків Яр, межа Байкового кладовища у Солом`янському районі міста Києва, наявність земельного кадастру дозволила уточнити територію, що займає ПАТ «Трикотажна фабрика «Роза» та підтвердило, що згідно плану існуючого використання території ДПТ та проектних креслень вищезазначений корпус знаходиться на промисловій території.

Водночас, з метою усунення розбіжностей позивач звернувся до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з листом від 06.12.2018 №674 стосовно надання роз`яснення щодо земельної ділянки, на якій розміщена нежитлова будівля по вул. Протасів Яр, 3 у Солом`янському районі міста Києва .

У відповідь на вказане звернення позивача, відповідач листом від 09.01.2019 №055-204 повідомив, що розробник діючої містобудівної документації (Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 р. № 370/1804) є Інститут «Київгенплан» ВАТ «Київпроект» та повідомлено, що згідно з діючим Генеральним планом, територія на якій розміщена зазначена позивачем будівля, а саме нежитлова будівля на вулиці Протасів Яр, 3 у Солом`янському районі м. Києва відноситься до промислової території, яка знаходиться в межах санітарно-захисної зони від залізниці, а також входить до поліфункціональних районів з формуванням функціонально-планувальної структури виробничих територій.

З урахуванням інформації, зазначеної у Пояснювальній записці Звіту, в розділі «Загальна характеристика району робіт» судами встановлено, що вищезазначені земельні ділянки розташовані в промисловій зоні Солом`янського району. Також встановлено, що на час обстеження земельних ділянок в натурі на земельній ділянці на вулиці Миколи Грінченка міста Києва , розташовані об`єкти нерухомого майна, які належать позивачу.

Водночас зазначені вище листи та звернення, які передували заяві 18.01.2019 були долучені позивачем до заяви №50350-003574241-013-16.

Суди вважали, що твердження відповідача щодо віднесення будівлі позивача до території житлової садибної забудови спростовано роз`ясненням Дочірнього підприємства «Інститут Генерального плану міста Києва», викладеним у листі від 18.07.2018 року №153. При цьому, зазначили, що сама похибка чи можливо окремі розбіжності містобудівних умов та обмежень не можуть бути підставою для відмови у їх видачі.

За таких встановлених обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що за цільовим призначенням земельна ділянка, на якій розташована належна позивачу на праві власності нежитлова будівля по вул. Протасів Яр, 3 у Солом`янському районі міста Києва , віднесена до промислової території.

Отже, наміри позивача щодо забудови вищевказаної земельної ділянки відповідають положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, а саме Генеральному плану міста Києва.

Судами акцентована увага на тому, що відповідачем дані факти не спростовані.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № №3038-VI) визначає правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №3038-VI містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій. Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією

За приписами пункту 7 частини першої статті 2 Закону № 3038-VI планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів.

Згідно із статтею 26 Закону № 3038-VI суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

За приписами частини першої статті 29 Закону №3038-VI основними складовими вихідних даних є, у тому числі, (…) містобудівні умови та обмеження.

Згідно із частиною третьої, статті 29 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

4) витяг із Державного земельного кадастру.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що разом із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень позивач подав наступні документи:

- заяву про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва від 18.01.2019, про що зазначено в описі документів, що надано до ЦНАП суб`єктом господарювання, громадянином для виконання адміністративної послуги;

- документ, що засвідчує особу суб`єкта звернення та довіреність, якщо заявник діє в інтересах іншої особи (копія довіреності від 16.01.2019 № 1);

- копію документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна (реконструкції), розташований на земельній ділянці по вулиці Протасів Яр, 3 у Солом`янському районі міста Києва (копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.06.2018, договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу орендного підприємства трикотажної фірми «Роза» від 14.05.1993 та акту прийому-передачі державної частки цілісного майнового комплексу орендного підприємства Київської трикотажної фірми «Роза» від 04.06.1993);

- викопіювання з топографо-геодезичного плану М:2000 (завірені копії);

- лист з Державного земельного кадастру (копія листа Головного управління Держгенкадастру у м. Києві від 16.11.2018 № 97-26-0.21.-3355/35-18);

- містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об`єкта реконструкції;

- лист Департаменту містобудування та архітектури №055-204 від 09.01.2019 року;

- лист Інституту Генплану м. Києва №153 від 18.07.2018 з додатками (викопіювання з Генплану на 3-х аркушах);

- М 1:500 (топографічна зйомка земельної ділянки);

- черговий кадастровий план станом на 01.10.2018;

- технічний паспорт БТІ на нежитлову будівлю.

Відповідач не спростовує надання позивачем відповідачу разом із заявою про видачу містобудівних умов документів, визначених частиною третьої статті 29 Закону №3038-VI.

За приписами частини 6 статті 29 Закону №3038-VI надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.

Частиною 4 статті 29 Закону №3038-VI передбачено, що підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є, у тому числі, (…) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Отже, за такого правового регулювання містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (в даному випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації. При цьому, підставою відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Водночас у разі відсутності невідповідності намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні у спеціально уповноваженого органу містобудування та архітектури виникає обов`язок видати заявнику містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки.

Відмовляючи у наданні містобудівних умов та обмежень, відповідач вказав про невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, зазначивши, що земельна ділянка за функціональним призначенням знаходиться в межах території житлової садибної забудови та частково в межах території вулиць і доріг.

Так, за змістом частини першої статті 16 Закону №3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі, як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону №3038-VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Частинами першою, другою статті 18 Закону №3038-VI передбачено, що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

На підставі наявного у матеріалах справи висновку Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища щодо умов використання земельної ділянки, наявних містобудівних обмежень та обтяжень, які мають враховуватись при затвердженні проекту відведення земельної ділянки від 20.01.2004 №19-450 стосовно об`єкта нерухомості, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Грінченка 2/1 у Солом`янському районі міста Києва судами встановлено, що містобудівна характеристика ділянки у відповідності до Генерального плану розвитку міста, затвердженого рішенням Київради від 28.02.2002 №370/1804, територія за функціональним призначенням належить до промислової території.

Водночас згідно із поданим позивачем Технічним звітом станом на 2016 рік по встановленню в натурі (на місцевості) зовнішніх меж земельних ділянок Публічного акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Роза» (правонаступник Приватне акціонерне товариство «ТФ «Роза»), юридична адреса: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 2/1 щодо місця розташування земельних ділянок ПрАТ «ТФ «Роза» по вул. Миколи Грінченка, 2/1 з відповідними обліковими кодами земельних ділянок № 72:214:002, №72:214:026, згідно якого вищевказана земельна ділянка віднесена до земельних ділянок згідно технічних звітів по інвентаризації.

Проте відповідач не вказує, зокрема, які можливо з наданих позивачем документів, згідно із переліком, не відповідають встановленим вимогам чи які містять недостовірні відомості.

Водночас судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що цільове призначення земельної ділянки, на якій розташована належна позивачу на праві власності нежитлова будівля по вул. Протасів Яр, 3 у Солом`янському районі міста Києва , віднесено до промислової території, проте аж ніяк не до території житлової садибної забудови.

Також судами першої та апеляційної інстанцій цілком слушно наголошено, що позивач планує здійснити не забудову території шляхом розміщення нового об`єкта будівництва, а саме реконструкцію уже існуючої нежитлової будівлі з надбудовою, в межах існуючого фундаменту, що підтверджується наявними у справі матеріалами, зокрема, включеними до містобудівного розрахунку, який надавався відповідачу разом із заявою про надання містобудівних умов та обмежень.

Таким чином, відповідно до містобудівної документації на місцевому рівні земельна ділянка району забудови, на території якого розташована будівля позивача, відносяться до промислової території. Отже, наміри позивача щодо забудови вищевказаної земельної ділянки відповідають положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, а саме Генеральному плану міста Києва.

Щодо доводів скаржника про втручання суду в дискреційні повноваження відповідача варто зазначити наступне.

Задовольняючи вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача надати містобудівні умови та обмеження проектування житлового будинку і забудови земельної ділянки за вищевказаною адресою, суди обґрунтовано зазначили, що обрання такого способу захисту та відновлення прав позивача не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки частина п`ята статті 29 Закону №3038-VI передбачає лише єдину підставу для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень - невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні. Оскільки факт такої невідповідності судами не встановлений, то підстави для відмови у наданні Управлінням позивачу містобудівних умов та обмежень забудови вказаної земельної ділянки - відсутні.

Реалізація суб`єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини 2 статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.

При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Так, відповідно до приписів Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду. Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Проте у спірних правовідносинах Управління не мало права відмовити у видачі містобудівних умов та обмежень у зв`язку з відсутністю визначеної чинним законодавством єдиної підстави для такої відмови, що свідчить про відсутність у відповідача можливості вибору конкретного рішення з певного кола варіантів на власний розсуд та наявність обов`язку надати містобудівні умови та обмеження.

Водночас реалізацією відповідачем своїх дискреційних повноважень при наданні містобудівних умов та обмежень буде вважатися визначення Управлінням змісту таких умов та обмежень.

Зазначений висновок кореспондується із правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 522/6069/14-а.

Відповідно до частини першої статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

У зв`язку з відмовою відповідача видати містобудівні умови та обмеження позивачу, порушено право останнього на забудову земельної ділянки в межах її цільового призначення.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Пайн Велі Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» постановлено, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною права власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для дотримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати так.

Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що при прийнятті рішення про відмову у наданні містобудівних умов відповідачем було порушено права позивача, у зв`язку з чим належним способом захисту (що не є втручанням у дискреційні повноваження) є саме зобов`язання Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати Приватному акціонерному товариству «Трикотажна фабрика «Роза» містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва - реконструкції нежитлової будівлі літера «А» (надбудови в межах існуючого фундаменту), що розташована за адресою: м. Київ, вул. Протасів Яр, 3 у Солом`янському районі міста Києва.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами першої та апеляційної інстанцій. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені в апеляційній скарзі з урахуванням яких судами вже надана оцінка встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2019 у справі №640/9160/19 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2019 у справі №640/9160/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

В.М. Бевзенко

А.А. Єзеров