Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.03.2018 року у справі №826/15112/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

28 травня 2019 року

справа №826/15112/16

адміністративне провадження №К/9901/31661/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2016 року у складі судді Шулежка В. П.,

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року у складі Губскої О. А., Парінова А. Б., Беспалова О. О.,

у справі №826/15112/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження"

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

УСТАНОВИЛ:

28 вересня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 20 вересня 2016 року №0003504209, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за податковими зобов'язаннями у сумі 2875559 грн, №0003514209, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3195 066 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 798766 грн 50 коп. та №0003524209, яким застосований штраф у сумі 510 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

16 грудня 2016 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року, задоволений позов Товариства повністю, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 20 вересня 2016 року №0003504209, №0003514209 та №0003524209.

Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій встановили, що господарські операції позивача з його контрагентами спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, витрати та податковий кредит сформовані платником податків правомірно, внаслідок чого відсутні підстави для збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій шляхом прийняття податкових повідомлень - рішень.

26 квітня 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи, шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

22 травня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення її недоліків наведених в ухвалі цього суду від 27 квітня 2017 року, справа із суду першої інстанції витребувана не була.

Товариством заперечення на касаційну скаргу податкового органу до Суду не надавались.

01 березня 2018 року матеріали касаційного провадження К/9901/31661/18 передані до Верховного Суду.

03 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду прийнято до свого провадження матеріали касаційної скарги № К/9901/31661/18 та витребувано справу з Окружного адміністративного суду міста Києва справу №826/15112/16.

15 березня 2018 року справа №826/15112/16 надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин 1 , 2 , 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди попередніх інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 35141676, перебуває на податковому обліку з 18 червня 2007 року, є платником податку на додану вартість з 03 липня 2007 року.

Податковим органом з 30 травня 2016 року по 31 серпня 2016 року на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, згідно ухвали судді Оболонського районного суду м. Києва від 19 лютого 2016 року по справі №756/2490/16-к про призначення документальної позапланової перевірки та відповідно до наказу керівника Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 30 травня 2016 року №362 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності обчислення та своєчасності сплати до Державного бюджету України податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Вілс ЛТД", ТОВ "Тарсан ЛТД ", ТОВ "БК "Седес ", ТОВ "Продінвест ЛТД", ТОВ "Прод Опт Продукт", ТОВ "Конструктив Компані ", ТОВ "Кепіталс Груп ", ТОВ "Бігнікс", ТОВ "Блюбері Продакшн ", ТОВ "Лерос ", ТОВ "Штовар Україна ", ТОВ "Автозапчастина Ойл", ТОВ "Апреліус" за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт перевірки від 07 вересня 2016 року №1355/28-10-42-06/35141676 (далі - акт перевірки).

Висновки про податкові правопорушення Товариство обґрунтовує тим, що контрагенти-постачальники позивача ТОВ "Блюбері Продакшн" та ТОВ "Апреліус" здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб по ланцюгу постачання, так як нереальність первинного формування активу та первинної доставки доводять нереальність послідуючого придбання саме цього товару, що доводить нереальність господарських операцій, для цілей оподаткування.

20 вересня 2016 року керівником податкового органу згідно підпунктів 54.3.2, 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення.

Податковим повідомленням-рішенням №0003504209 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" на 2875559,00 грн за основним платежем за порушення Товариством вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток підприємства за 2015 рік на суму 2875 559 грн.

Податковим повідомленням-рішенням №0003514209 позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на 3195066,00 грн за основним платежем за порушення Товариством підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за період з січня 2013 року по грудня 2015 року на загальну суму 3 195 066 грн, в т. ч. за квітень 2015 року в сумі 1 615 567 грн, за травень 2015 року в сумі 1 019 267 грн, за липень 2015 року в сумі 560 232 грн, та застосовані штрафні (фінансові) на 798766,50 грн на підставі підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням-рішенням №0003524209 за порушення Товариством пункту
85.2 статті 85 Податкового кодексу України, яке полягає у тому, що посадовим (службовим) особам контролюючого органу не надано у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, на підставі пункту
85.2 статті 85 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510 грн.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій висновувалися на аналізі підпунктів 14.1.27,14.1.36,14.1.81 пункту 14.1 статті 14, підпункту
139.1.9. пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.2, 198.3 Податкового кодексу України, який зумовив висновок про те, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість у відповідності до вимог підпункту
139.1.9. пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.2, 198.3 Податкового кодексу України є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відтак, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Натомість, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судами попередніх інстанцій встановлені обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких позивачем сформовані дані податкового обліку.

Між Товариством як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Блюбері Продакшн" як продавцем укладено договір купівлі-продажу продукції від 03 березня 2015 року №3, з Товариством з обмеженою відповідальністю "Апреліус" укладено договір купівлі продажу від 29 квітня 2015 року № 2904, виконання яких підтверджується копіями видаткових накладних, згідно із якими контрагентами позивача поставлено товар (смола епос., електроди, слюдопласт колекторний, плівка полімідна, прес матеріал, склотекстоліт, стрічка скляна, стрічка склобандажна, труба армована скловолокном та ін. ), сертифікатів та паспортів якості придбаних позивачем товарів, платіжних доручень на підтвердження обставин здійснення оплати за товар, акта інвентаризації товарів на складі Товариства, у якому відображені обсяги та номенклатура товарів позивача, які містилися на складі у червні 2015 року, в тому числі наявність товарів придбаних у цих контрагентів - постачальників, видаткові накладні щодо відвантаження товару.

Також встановлена наявність необхідних ресурсів для здійснення господарської діяльності та виконання умов договорів позивачем, а саме надано копію договору оренди нежилого приміщення від 01 січня 2014 року № 14/1-юр, акта прийому-передачі зазначеного об'єкта нерухомості, якими підтверджується наявність у позивача складських приміщень загальною площею 1311,05 м2, копії документів на підтвердження того, що позивач є власником автонавантажувача TCM та навантажувача ДВ 1788.45, в також вантажних автомобілів: МАЗ 5551, МАЗ 631208, Volkswagen Crafter, MAN 18.460FLT, напівпричепу Chereau, копії дозвільних документів для зайняття господарською діяльністю, відповідно до яких позивач має право на здійснення ліцензованої діяльності - внутрішніх та міжнародних перевезень небезпечних вантажів, багажу автомобільним транспортом та операцій з прекурсорами.

Позивачем надано, а судами попередніх інстанцій оцінені докази та встановлено подальший рух активів у процесі здійснення господарської діяльності, а також наявність ділової мети у цих операціях, зокрема подальшої реалізації товарів, придбаних у зазначених контрагентів власним замовникам за цінами, вищими за ціну придбання.

Оцінюючи посилання податкового органу на ненадання позивачем до перевірки всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, судом апеляційної інстанції встановлено, що під час проведення перевірки позивач повідомив контролюючий орган про наявність обставин неможливості надання первинних документів у зв'язку з їх вилученням правоохоронними органами, при цьому з акта перевірки вбачається, що в порядку, передбаченому пунктом 85.9 статті 85 Податкового кодексу України, Слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління ДФС у м. Києві забезпечено відповідачу доступ до перевірки первинних документів (оригіналів) Товариства по взаємовідносинах з ТОВ "Блюбері Продакшн" та ТОВ "Апреліус", а тому посилання податкового органу про ненадання позивачем до перевірки таких документів є безпідставним.

Доводи податкового органу про відсутність у деяких видаткових накладних реквізитів - назви посади сама по собі не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Суд погоджується з оцінкою доказів здійсненою судами попередніх інстанцій у їх сукупності за правилами частини 3 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства в редакції, яка діяла на час вирішення справи судами попередніх інстанцій (до 15 грудня 2017 року).

Посилання відповідача на порушення його контрагентами вимог податкового законодавства є неприйнятними з огляду на те, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальником товарів правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Суд апеляційної інстанції відхилив посилання контролюючого органу на протоколи допиту, а також існування відкритого кримінального провадження у відношенні посадових осіб контрагентів позивача, з мотивів того, що самі по собі протоколи допиту чи наявність кримінального провадження не є достатніми та допустимими доказами відсутності реального здійснення господарської операції. Такі докази не спростовують факту зміни майнового стану позивача, як добросовісного платника податків внаслідок здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами-постачальниками.

Суд зазначає, що ці висновки суду апеляційної інстанції відповідачем не спростовані.

Неприйнятними є також посилання податкового органу на припущення неможливості виконання контрагентами позивача господарських операцій, з огляду на те, що такий вид доказів, як припущення в адміністративному судочинстві відсутній та погоджує висновок суду апеляційної інстанції про те, що відповідно до чинного законодавства право платника податків на формування у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як реальність придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку, підтвердження необхідними первинними документами (у тому числі податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Посилаючись на положення конституційного принципу персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

За висновком судів попередніх інстанцій відповідач не довів жодними належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, доводи, покладені відповідачем в основу висновків акта перевірки та оскаржуваних рішень, по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, з огляду на що висновки акта перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеними контрагентами та підставою для прийняття спірних рішень.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаної позивачем продукції.

Судами попередніх інстанцій встановлено операції доставки продукції позивачу, включаючи дослідження усіх провізних документів, її оприбуткування та подальшого використання її використання у власній господарській діяльності в оподаткованих операціях.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Реальність здійснення позивачем господарських операцій встановлена судами попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем, як витрат так і податкового кредиту по факту придбання товару (продукції) та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Щодо застосування до позивача штрафних санкцій за ненадання документів

Оцінюючи спірні правовідносини у цій частині суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що позивач не мав можливості надати до перевірки документи на вимогу податкового органу, що підтверджується актом складеним у відповідності до пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України, про що повідомив податковий орган під час проведення перевірки.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510 грн. на підставі пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентами позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року у справі №826/15112/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

І. Я. Олендер