Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.05.2019 року у справі №826/12810/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

28 травня 2019 року

справа №826/12810/16

адміністративне провадження №К/9901/42297/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 березня 2017 року у складі судді Келеберди В. І.

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року у складі суддів Ісаєнко Ю. А., Губської Л. В., Федотова І. В.

у справі № 826/12810/16

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу,

УСТАНОВИЛ:

У серпні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просив суд визнати протиправними дії податкового органу щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14 вересня 2015 року по 26 серпня 2016 року, визнати протиправним та скасувати наказ від 09 серпня 2016 року №543 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки".

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 березня 2017 року позов задоволений частково, визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 09 серпня 2016 року №543 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки". В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

Приймаючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що призначення податковим органом перевірки позивача, яке відбулось після державної реєстрації припинення його підприємницької діяльності та зняття з обліку в органах ДФС, суперечить положенням підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Київський апеляційний адміністративний суд 10 травня 2017 року скасував постанову першої інстанції, ухвалив нову постанову, якою позов задовольнив в повному обсязі, визнав протиправним та скасував наказ податкового органу від 09 серпня 2016 року №543 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" та визнав протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки підприємницької діяльності фізичної особи-суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14 вересня 2015 року по 26 серпня 2016 року.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд апеляційної інстанції висновувався на аналізі положень пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII, вказав про розповсюдження на позивача дії мораторію, встановленого цим пунктом, та спростував висновки суду першої інстанції щодо незастосування вказаних норм права, зауважив на тому, що встановлені обмеження не розповсюджуються на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій, а в межах спірних відносин предметом перевірки згідно спірного наказу є питання дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за певний період.

Суд апеляційної інстанції дослідив питання проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі спірного наказу, за наслідками якої складено акт, який в подальшому покладено в основу прийняття податкового повідомлення-рішення та визнав обґрунтованими позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки.

У червні 2017 року податковий орган подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення цих судів та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Враховуючи той факт, що постановою суду апеляційної інстанції повністю скасована постанова суду першої інстанції, перегляду в касаційному порядку підлягає рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частин 1 , 2 , 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 09 серпня 2016 року керівником податкового органу прийнято рішення, оформлене наказом від 09 серпня 2016 року №543, про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14 вересня 2015 року по 26 серпня 2016 року тривалістю 5 робочих днів з 19 серпня 2016 року (далі - спірний наказ).

Позивачу направлено письмове повідомлення від 09 серпня 2016 року №111/26-50-13-06-14 про підстави, предмет перевірки, період, за який проводиться перевірка, також зазначено про можливість надання всіх необхідних документів, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності, документів, що підтверджують дані податкових декларацій за період з 14 вересня 2015 року по серпень 2016 року.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, письмове повідомлення про проведення перевірки він отримав 12 серпня 2016 року.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Статтею 79 Податкового кодексу України передбачені особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених Статтею 79 Податкового кодексу України. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у Статтею 79 Податкового кодексу України документів та даних, наданих платником податків у визначених Статтею 79 Податкового кодексу України випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (пункт
79.1). Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному Статтею 79 Податкового кодексу України, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (пункт 79.2).

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII, в якому у пункті 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

- з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

- з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що перевірка, в тому числі позапланова невиїзна, суб'єкта господарювання, обсяг доходів якого за попередній календарний рік становить менше 20 мільйонів, здійснюється лише з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

При цьому, зазначені обмеження не розповсюджуються на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, предметом перевірки, призначеної спірним наказом, визначені "питання дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за певний період", а загальна сума доходу позивача за звітний період (2015 рік) складає 990000,00 грн, тобто менше 20 мільйонів, наявності дозволу Кабінету Міністрів України на проведення перевірки позивача, його особистої заяви чи судового рішення щодо проведення такої перевірки, чи доказів, які підтверджували б її проведення згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України податковим органом не надано, що в сукупності обумовлює висновок про розповсюдження на позивача мораторію, встановленого ~law20~ та доводить порушення відповідачем способу реалізації владних управлінських функцій при виданні спірного наказу.

Відтак, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що наказ податкового органу від 09 серпня 2016 року №543 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправними дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14 вересня 2015 року по 26 серпня 2016 року, Суд погоджується з судом апеляційної інстанції, що наявні підстави для їх задоволення, з огляду на те, що на підставі протиправного рішення про призначення перевірки, остання була проведена податковим органом в період дії мораторію на проведення перевірок та спричинила правові наслідки для позивача, оскільки за її результатами прийнято податкове повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, відповідачем не зазначено.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні постанови, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року у справі № 826/12810/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

І. Я. Олендер