Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.03.2019 року у справі №826/18743/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2019 року

Київ

справа №826/18743/14

адміністративне провадження №К/9901/5255/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕЛІТ» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Келеберди В.І. від 21 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Собківа Я.М., суддів Ключковича В.Ю., Петрика І.Й. від 12 травня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕЛІТ» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТЕЛІТ» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Міністерства доходів і зборів України (далі - відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 09 вересня 2014 року №0002184201 в частині нарахування пені в розмірі 335,47 грн. за порушення термінів розрахунків за договором між Товариством та Belgacom International Carrier Services від 01 листопада 2010 року №АМ10АІУ2705 та в розмірі 6499,28 грн. за порушення термінів розрахунків за угодою між позивачем та TeliaSonera International Carrier AB від 08 березня 2005 року.

В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що зарахування на розподільчий валютний рахунок коштів в іноземній валюті, що надійшли на адресу резидента у межах зовнішньоекономічного контракту, слід розглядати як операцію, яка є складовою частиною здійснення переказу коштів в іноземній валюті від контрагента їх отримувачу - клієнту банку, тому датою зарахування виручки у розумінні Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР (далі - Закон №185/94-ВР) є дата надходження коштів нерезидентів на розподільчий рахунок як складової частини валютного рахунку, а не на поточний рахунок Товариства. Відтак вважає, що здійснення відповідачем при нарахуванні пені розрахунку кількості днів прострочення надходження коштів від дня зарахування їх на поточний рахунок позивача не є правомірним.

Постановою постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи такі рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що датою надходження виручки в іноземній валюті є дата надходження коштів саме на поточний рахунок резидента, який здійснив експортну операцію, а тому погодились з твердженнями відповідача про порушення встановлених статтею 1 Закону №185/94-ВР строків зарахування виручки в іноземній валюті на поточний рахунок Товариства за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними із Belgacom International Carrier Services та TeliaSonera International Carrier AB, й дійшли висновку, що контролюючим органом правомірно покладено на позивача відповідальність у вигляді нарахування пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство подало касаційну скаргу, в якій просило їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

У доводах касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме статті 1 Закону №185/94-ВР, пункту 5.3 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492, та Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року №136. Вважає помилковим висновок судів щодо законності нарахування відповідачем пені за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними із Belgacom International Carrier Services та TeliaSonera International Carrier AB, оскільки датою зарахування валютної виручки слід вважати зарахування її на відповідний розподільчий рахунок суб'єкта господарювання, адже подальші операції уповноваженого банку з грошовими коштами, які надійшли резиденту на виконання зовнішньоекономічних угод, не можуть вважатись первинним надходженням коштів, так як останні вже знаходились на рахунку позивача на території України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 червня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 10 жовтня 2012 року по 02 липня 2014 року, за результатами якої складено акт від 27 серпня 2014 року №950/28-10-42-22859846.

Перевіркою встановлено, що між «Belgacom International Carrier Services SA» (ВІСS) (м. Брюссель, Бельгія) та Товариством укладено договір про надання послуг взаємопідключення від 01 листопада 2010 року №АМ 10FSE2705. Валютою договору та платежів є євро.

За умовами вказаного договору, якщо обидві сторони надають послуги взаємопідключення, то вони домовляються компенсувати оплати, пов'язані з обміном послугами взаємопідключення. У такому разі сторона - дебітор сплачує стороні - кредитору різницю сум рахунків.

На виконання договору складено акти приймання - передачі послуг взаємопідключення на загальну суму 18201,24 євро: від 31 грудня 2013 року №1800070511, згідно якого вартість наданих послуг складає 5891,6 євро, граничний термін надходження валютної виручки - 31 березня 2014 року; від 31 січня 2014 року №1800072315, згідно якого вартість наданих послуг складає 5521,1 євро, граничний термін надходження валютної виручки - 01 травня 2014 року; від 28 лютого 2014 року №1800075330, згідно якого вартість наданих послуг складає 4701,55 євро, граничний термін надходження валютної виручки - 29 травня 2014 року; від 31 березня 2014 року №1800075330, згідно якого вартість наданих послуг складає 2086,94 євро, граничний термін надходження валютної виручки - 29 червня 2014 року.

У відповідності до умов договору між Товариством та ВІСS складено акти заліку взаємних однорідних вимог на загальну суму 8958,28 євро, а саме: від 31 грудня 2013 року на суму 3330,36 євро; від 31 січня 2014 року на суму 3025,19 євро; від 28 лютого 2014 року на суму 2602,73 євро.

В результаті проведення заліку взаємних вимог виникла дебіторська заборгованість нерезидента перед Товариством станом на 31 грудня 2013 року на суму 2561,24 євро, на 31 січня 2014 року на суму 2495,96 євро, на 28 лютого 2014 року на суму 2098,82 євро, яка була погашена платіжним дорученням від 30 травня 2014 року на суму 9242,96 євро з порушенням термінів розрахунків, кількість днів прострочення складає 60 днів, 29 днів та 1 день відповідно.

Також встановлено, що між Telia Sonera International Carrier AB (Швеція) та ЗАТ «Цифровий стільниковий зв'язок України» укладено договір про завершення міжнародного голосового трафіку високої якості від 08 березня 2005 року, предметом якого є взаємне забезпечення маршрутизацією телекомунікаційного трафіку до різних точок призначення у всьому світі. Валютою договору та платежів є Євро.

Відповідно додаткової угоди №1 від 01 серпня 2006 року позивач стає правонаступником та бере на себе усі права та обов'язки ЗАТ «ЦСЗУ», визначені в договорі від 08 березня 2005 року. Підставою для цього є реорганізація ЗАТ «ЦСЗУ» шляхом приєднання до ТОВ «Астеліт». Додатковою угодою №11 від 01 серпня 2011 року валюта договору змінена, всі тарифи зазначаються та вказуються в доларах США.

На виконання договору складено акт виконаних робіт від 31 березня 2014 року, згідно якого Товариством надано послуги передачі та завершення міжнародного трафіку в країни призначення протягом березня 2014 року. Вартість наданих послуг складає 669803,67 долари США (граничний термін надходження валютної виручки - 29 червня 2014 року).

Відповідно до акту виконаних робіт від 31 березня 2014 року, нерезидентом Telia Sonera International Carrier AB надано послугу передачі та завершення міжнародного трафіку в країни призначення протягом березня 2014 року. Вартість наданих послуг складає 486570,61 доларів США.

Згідно умов договору сторонами проведено залік взаємних заборгованостей та складено акт заліку взаємних однорідних вимог, в результаті чого виникла дебіторська заборгованість нерезидента перед Товариством на суму 183233,06 доларів США, яку погашено 02 липня 2014 року платіжним дорученням на суму 199699,82 доларів США з порушенням термінів розрахунків, кількість днів прострочення - 3 дня.

За наведеного у акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем положень статі 1 Закону №185/94-ВР, а саме - недотримання Товариством встановленого для зарахування валютної виручки за експортними операціями строку.

09 вересня 2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002184201, яким за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності позивачу нараховано пеню в загальній сумі 416975,86 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач обраховував пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України, виходячи з дати зарахування валютної виручки на поточний рахунок Товариства за порушення термінів розрахунків за угодами з «Belgacom International Carrier Services SA» від 01 листопада 2010 року №АМ10FSE2705 у сумі 10515,05 грн. та з Telia Sonera International Carrier AB від 08 березня 2005 року у сумі 19 497,85 грн.

Позивач не погоджується з висновками відповідача в частині нарахування пені в розмірі 335,47 грн. за порушення термінів розрахунків за договором із «Belgacom International Carrier Services SA» та пені в розмірі 6499,28 грн. за порушення термінів розрахунків за угодою з Telia Sonera International Carrier AB, вважаючи, що відповідачем безпідставно нараховується пеня за один день порушення термінів розрахунків за вказаними контрактами, оскільки кошти були зараховані на розподільчі рахунки позивача 29 травня 2014 року (за контрактом з Belgacom International Carrier Services) та 01 липня 2014 року (за контрактом з TeliaSonera International Carrier AB).

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.

Товариство відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 19 квітня 1991 року №959-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №959-XII) є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, одним з видів якої є експорт та імпорт товарів/послуг.

Обмеження за строками розрахунків при експорті товарів/послуг встановлені статтею 1 Закону №185/94-ВР, згідно з якою (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Наведена норма чітко встановлює обов'язок зарахування валютної виручки на валютні рахунки резидентів в уповноважених банках, не розмежовуючи їх при цьому на розподільчі чи поточні.

Фінансова відповідальність за порушення таких строків встановлена статтею 4 Закону №185/94-ВР, згідно з якою порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Частиною четвертою статті 1 вказаного Закону передбачено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

У період надходження позивачу коштів за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними Товариством із Belgacom International Carrier Services та TeliaSonera International Carrier AB, діяла постанова Правління Національного банку України від 12 травня 2014 року №270, якою встановлено вимогу щодо обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону на користь юридичних осіб, які не є уповноваженими банками, фізичних осіб - підприємців, іноземних представництв (крім офіційних представництв), на рахунки, відкриті в уповноважених банках для ведення спільної діяльності без створення юридичної особи, а також надходжень в іноземній валюті на рахунки резидентів, відкриті за межами України на підставі індивідуальних ліцензій Національного банку України.

Вимога щодо обов'язкового продажу поширюється на надходження в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року №34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2002 року N 378, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 жовтня 2002 року за №841/7129) (зі змінами), і в російських рублях.

Уповноважений банк зобов'язаний попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті, на які згідно з абзацом першим цього пункту поширюється вимога щодо обов'язкового продажу, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 «Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання».

За змістом підпункту «а» пункту 5.3 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492, кошти, перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами), зараховуються на поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб - резидентів через розподільні рахунки.

Наведене у сукупності дає підстави для висновку, що датою зарахування валютної виручки вважається зарахування її на розподільчий рахунок. Подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, в тому числі і з використанням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України і не може вважатись первинним надходженням коштів внаслідок виконання зовнішньоекономічних контрактів.

При цьому, незважаючи на те, що в умовах обов'язкового продажу іноземної валюти відповідно до законодавства клієнт не має можливості використовувати кошти з розподільчого рахунку, ці кошти належать клієнту, а операції по надходженню іноземної валюти на розподільчий рахунок відповідно до вимог П (С) БО 21 підлягають обліку на субрахунку 316 «Спеціальні рахунки в іноземній валюті», передбаченого Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291, який призначений для обліку коштів в іноземній валюті, що підлягають розподілу або додатковому попередньому контролю, у тому числі сум коштів в іноземній валюті, що підлягають обов'язковому продажу відповідно до законодавства.

Аналогічна правова позиція вже висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 21 лютого 2018 року по справі №804/2465/17 та від 14 серпня 2018 року по справі №808/502/17.

Наведене в контексті змісту встановлених фактичних обставин у цій справі свідчить про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій згаданих норм матеріального права й дає підстави для задоволення касаційної скарги Товариства.

Відповідно до частин першої, третьої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували (тлумачили) норми матеріального права щодо розглядуваних правовідносин, постановлені у справі рішення підлягають скасуванню, з прийняттям нового - про задоволення позову.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕЛІТ» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕЛІТ» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 09 вересня 2014 року №0002184201 в частині нарахування пені у розмірі 6834,75 грн. (шість тисяч вісімсот тридцять чотири гривні сімдесят п'ять копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду