Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2019 року

Київ

справа №822/3346/17

адміністративне провадження №К/9901/49258/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргуГоловного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій областіна постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018(колегія у складі суддів: Драчук Т.О., Загороднюк А.Г., Полотнянко Ю.П.)у справі №822/3346/17за позовомТОВ «Шепетівка Енергоінвест»доГоловного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій областіпроскасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шепетівка Енергоінвест» (далі - ТОВ «Шепетівка Енергоінвест»), звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - ГУ ДФС) у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.09.2017 №0032891308 форми «Д» на суму 757778,67 грн.

Позов обґрунтовано тим, що акт перевірки відповідача, який став підставою для винесення спірного рішення складений із суттєвими неточностями як в частині суми несплаченого, на думку перевіряючих, податку із заробітних плат працівників, так і кількість днів прострочення по сплаті таких податків, що свідчить про відсутність підстав для застосування штрафних санкції за статтями 126, 127 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.12.2017 (суддя - Михайлов О.О.) позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Хмельницькій області №0032891308 форми «Д» від 11.09.2017. Рішення суду мотивовано тим, що в межах штрафних санкцій по статті 127 ПК України існує одне триваюче порушення щодо несвоєчасної сплати та відсутня повторність, а також, що детальний розрахунок заборгованості до оспорюваного податкового повідомлення-рішення міститься на десяти сторінках, що не дає можливість суду самостійно визначити неправомірно визначену суму.

Натомість постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 рішення суду першої інстанції скасовано. Позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.09.2017 №0032891308 форми «Д» на суму 447178,27 грн. В задоволені решти позовних вимог відмовлено. Суд апеляційної інстанції зауважив, що оскільки позивач не оскаржує податкове повідомлення-рішення в частині застування до нього штрафних санкцій за статтею 126 ПК України воно в цій частині є законним, а щодо штрафних санкції, визначених статтею 127 ПК України, то з урахуванням позиції Верховного Суду України, штрафні санкції в частині своєчасного не перерахування до бюджету податків з доходів фізичних осіб, утриманих під час виплати заробітної плати мають бути застосовані лише в розмірі 25%.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині задоволених позовних вимог і відмовити в задоволені позову повністю. По суті скарги вказується на вірність визначення до позивача штрафних санкції згідно із приписами статті 127 ПК України, в частині можливості застосування вищих розмірів штрафних санкцій, а саме 50% та 70 %, враховуючи кількість разів прострочення позивача сплати відповідного податку, утриманого ним під час виплати заробітної плати працівникам.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу відповідача не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставі направлень від 23.06.2017 №1324, №1325, №1326, №1327, №1328 виданих ГУ ДФС у Хмельницькій області, у період з 26.06.2017 по 02.08.2017, посадовими особами ГУ ДФС проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.03.2017, про що складений акт №1579/22-01-14-01/037587657 від 09.08.2017.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом зроблено висновок про те, що позивачем у перевіряємому періоді несвоєчасно перераховано податок на доходи фізичних осіб із найманих працівників до бюджету у серпні - грудні 2015 року, січні 2016 року, серпні - грудні 2016 року та січні - березні 2017 року.

На підставі акта перевірки відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 11.09.2017 №0032891308 форми «Д», яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 757778,67 грн., в тому числі за штрафними санкціями - 754942,13 коп. та пеня в сумі 2836,54 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням відповідача, позивач, не отримавши позитивного результату від його оскарження в адміністративному порядку, звернувся із позовом до суду, де суд апеляційної інстанції частково погодився із ним.

Разом з тим, Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу відповідача в межах її доводів, вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно акту перевірки від 09.08.2017 №1579/22-01-14-01/037587657 позивачем за період з 01.01.2014 по 31.03.2017 не своєчасно перераховано податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 1203786,93 грн., що стало підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення, яке сформована із складових: в розрізі штрафних санкцій згідно статті 126 ПК України сума складає 19000,85 грн., в розрізі штрафних санкцій згідно статті 127 ПК України сума складає 720675,56 грн., в розрізі пені згідно статі 129 ПК України сума складає 2 836,54 грн.

Отже має місце застосування до позивача по суті трьох видів санкцій, які за своєю юридичною природою є наслідком вчинення ним, як то вважає відповідача, двох фінансових правопорушень, а саме несплати податку в цілому (стаття 127 ПК України) та сплата податку із запізненням чи не в строк (статті 127 ПК України).

Оцінюючи такі обставини Верховний Суд, визначаючи правову позицію при подальшому врегулюванню таких правовідносин, погоджуючись із позицією Верховного Суду України, яка була висловлена у постанові від 12.04.2016 (справа №813/6774/13-а) вважає на необхідне зазначити наступне.

Згідно з підпунктом 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Водночас пунктом 127.1 статті 127 ПК передбачено, що 127.1. Ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положення статті 126 ПК України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК.

Статтею 127 ПК України встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не відповідно до часу затримки такої несплати (як передбачено статтею 126 ПК), а залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції у даній справі, прийшовши до висновку про прострочення сплати позивачем відповідних сум податкових зобов'язань, в тому числі утриманих, але своєчасно не перерахованих до бюджету податків з доходів фізичних осіб, його найманих працівників, мав би надати оцінку правомірності вибору відповідачем підстав по прийняттю спірного у даній справі рішення (ст. 126 чи ст. 127 ПК України), що відповідало б завданню адміністративного судочинства.

Крім того, з огляду на те, що матеріали справи містять розрахунки по застосованим до позивача штрафним санкціям на підставах статтей 126 та 127 ПК України суд апеляційної інстанції, висловився про не оскарження спірного податкового повідомлення-рішення винесеного в тому числі, на підставі статті 126 ПК України та не наданню цьому факту значення судом першої інстанції також зобов'язаний був надати правового значення відповідним обставинам, оскільки предметом оскарження було спірне податкове повідомлення-рішення в цілому.

В даному разі, Верховний Суд зазначає, що важливим елементом під час вирішення такого питання є встановлення факту оскарження платником податку суми визначених податкових зобов'язань, а саме: кількість днів прострочення по їх сплаті, що позивач доводить у своєму позові, однак відповідні доводи не були предметом оцінки судами як першої та і апеляційної інстанцій.

Важливо зазначити, що згідно із приписами наведеного пункту 127.1 статті 127 ПК України відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються, коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пунктом 169.4 статті 169 цього Кодексу, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу.

Підсумовуючи наведене, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції, скасувавши рішення суду першої інстанції не у повній мірі надав оцінку спірним правовідносинам.

В свою чергу, Верховний Суд не може залишити рішення суду першої інстанції в силі, з огляду на те, що вказаним мотивам, що наведені в цій постанові вона не відповідача, у зв'язку із чим також має бути скасована.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити обставини справи, належним чином їх оцінити, перевірити якими доказами вони підтверджуються, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.12.2017 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 скасувати, направивши справу на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду