Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.10.2018 року у справі №815/3513/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2019 року

Київ

справа №815/3513/15

адміністративне провадження №К/9901/5207/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мороз Л.Л.,

суддів: Гімона М.М., Бучик А.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу №815/3513/15

за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства "Імексбанк" Северина Юрія Петровича, про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" Северина Юрія Петровича на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2015 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Золотнікова О.С., суддів: Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

в с т а н о в и в :

У червні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» (далі також Уповноважена особа) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив:

- визнати протиправними дії Уповноваженої особи ФГВФО щодо повідомлення про нікчемність договору від 20 січня 2015 року № 990413518 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року;

- зобов'язати Уповноважену особу ФГВФО надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в АТ «ІМЕКСБАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі названого вище договору;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до загального реєстру вкладників АТ «ІМЕКСБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Вимоги обґрунтував тим, що дії відповідачів щодо повідомлення про нікчемність договору від 20 січня 2015 року № 990413518 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року, не включення його до переліку та загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду є протиправними, оскільки вони суперечать вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI) та порушують право позивача на отримання гарантованої суми вкладу. Позивач вказував, що АТ «ІМЕКСБАНК» віднесений до категорії неплатоспроможних на підставі постанови Правління НБУ від 26 січня 2015 року, тоді як договір з позивачем (вкладником) укладено 20 січня 2015 року, тобто до віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Договір № 990413518 спрямований на реальне настання правових наслідків, що підтверджується взаємними розрахунками між позивачем та ОСОБА_4

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в АТ «ІМЕКСБАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі договору від 20 січня 2015 року № 990413518 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року.

Зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_2 до загального реєстру вкладників АТ «ІМЕКСБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суди встановили, що 20 січня 2015 року між ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ОСОБА_4 (особа, що оформила вклад на користь вкладника), яка діє в інтересах ОСОБА_2 укладено договір за № 990413518 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року, згідно якого банк приймає від позивача на вкладений (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 10000 доларів США у тимчасове строкове користування до 23 квітня 2015 року та зобов'язується сплачувати проценти за його використання.

15 січня 2015 року Правління Національного банку України постановою № 16/БТ віднесло АТ «ІМЕКСБАНК» до категорії проблемних.

26 січня 2015 року Правлінням Національного банку України була прийнята постанова №50 «Про віднесення АТ «ІМЕКСБАНК» до категорії неплатоспроможних».

На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду 26 січня 2015 року прийнято рішення №16 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «ІМЕКСБАНК», згідно з яким з 27 січня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію у АТ «ІМЕКСБАНК» та призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ «ІМЕКСБАНК» - Северина Ю. П. Тимчасову адміністрацію в АТ «ІМЕКСБАНК» запроваджено строком на три місяці з 27 січня 2015 року по 26 квітня 2015 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду №84 від 23 квітня 2015 року строк проведення тимчасової адміністрації в АТ «ІМЕКСБАНК» та повноваження Уповноваженої особи продовжено до 26 травня 2015 року включно.

21 травня 2015 року Правління Національного банку України прийняло постанову № 330 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК».

На підставі вказаної постанови виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 27 травня 2015 року №105 «Про початок процедури ліквідації АТ «ІМЕКСБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації АТ «ІМЕКСБАНК» та призначено Уповноваженою особою Северина Ю. П. строком на 1 рік з 27 травня 2015 року по 26 травня 2016 року включно.

На офіційному сайті Фонду опубліковане оголошення, що у зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду рішення від 27 травня 2015 року № 105 «Про початок процедури ліквідації АТ «ІМЕКСБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», Фонд з 4 червня 2015 року розпочинає виплати коштів вкладникам даного банку. Для отримання коштів вкладники АТ «ІМЕКСБАНК» з 4 червня 2015 року до 15 липня 2015 року включно можуть звертатися до установ банку-агента Фонду ПАТ «Альфа-банк».

Встановлено, що 21.05.2015 Публічним акціонерним товариством «ІМЕКСБАНК» на ім'я ОСОБА_2 був надісланий лист №6662 за підписом Уповноваженої особи Фонду у якому зазначено, що відповідно до п.2 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав визначених частиною третьою цієї статті. За приписами ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У зв'язку з чим, Наказом Уповноваженої особи №34-в від 05.02.2015 була створена комісія та призначено проведення перевірки укладених з Банком протягом року до дня запровадження тимчасової адміністрації договорів банківського вкладу (депозиту) та договорів банківського рахунку (поточних/карткових рахунків), а також обставин зарахування грошових коштів на вказані рахунки. Метою проведення вказаної перевірки слугувало встановлення фактів штучного створення правових підстав для отримання клієнтами Банку виплат сум гарантованого відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також виявлення правочинів, що можуть містити ознаки нікчемності та підпадати під критерії нікчемності, наведені в п.3 ст.38 Закону, та свідчити про вчинення цими клієнтами спроб щодо здійснення замаху на заволодіння державними коштами - коштами Фонду.

Як зазначено у листі, в результаті проведеної перевірки було встановлено, що в період до моменту запровадження тимчасової адміністрації за участю ОСОБА_2 в установі АТ «ІМЕКСВБАНК» було проведено ряд операцій (які за своєю правовою суттю є правочинами), що за попередніми висновками можуть містити ознаки нікчемності та підпадати під критерії нікчемності, передбачені підпунктом 7 статті 38 Закону, а нетиповий характер їх вчинення - свідчити про здійснення спроби клієнтами за штучно створених підстав отримати задоволення своїх вимог з коштів Фонду.

У зв'язку з наведеним, ОСОБА_2 було повідомлено, що до з'ясування всіх обставин та підтвердження характеру «звичайності» проведення операцій, виплати сум гарантованого відшкодування за всіма операціями, здійснених ОСОБА_2 та/або на його користь, результатом яких стало збільшення сум гарантованого відшкодування та виникнення права на отримання відповідних виплат за кошти Фонду, буде тимчасово призупинено у відповідності та на підставі приписів пп.3 п.2 ст.37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Не погодившись з вказаним повідомленням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Правління Національного банку України № 16/БТ від 15 січня 2015 року «Про віднесення АТ «ІМЕКСБАНК» до категорії проблемних» з 15 січня 2015 року всім філіям і відділенням АТ «ІМЕКСБАНК» було заборонено приймати депозитні вклади та/або здійснювати поповнення існуючих депозитних рахунків. Разом з цим, вказані приписи та встановленні Національним банком України обмеження при приєднанні позивача до публічного договору з вкладом у розмірі 10000 доларів США та перерахуванні коштів з рахунку ОСОБА_4 на рахунок позивача, філією банку дотримані не були.

Ця обставина, за висновками суду першої інстанції, свідчить про штучність та фіктивність спірних правочинів і створення правових підстав для отримання клієнтами банку сум гарантованого відшкодування за проведеними операціями та їх нікчемність. Про штучність та фіктивність спірного правочину, свідчить також те, що видача/виплата або перерахування «реальних» грошових коштів в дійсності не проводилась, натомість на підставі поданих банку платіжних документів відбувалось виключно коригування структури банківського балансу через зміну обліку грошових зобов'язань, що в свою чергу призвело до штучного створення правових підстав для виникнення у Фонду обов'язку здійснити виплату суми гарантованого відшкодування по таким операціям.

Суд першої інстанції, з посиланням на ст. 215, 216, 228, 236 Цивільного кодексу України зазначив, що правочин, спрямований на безпідставне та незаконне заволодіння майном держави вважається таким, що порушує публічний порядок і є нікчемним.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що Уповноваженою особою не доведено наявності правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників АТ «ІМЕКСБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. В обґрунтування такого висновку судом апеляційної інстанції зазначено, що Уповноваженою особою не наведено та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що внаслідок укладання 20 січня 2015 року договору банк взяв на себе зобов'язання, що потягло за собою виникнення неплатоспроможності або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим. Також, Уповноваженою особою не було надано доказів, які б свідчили, що вказаний правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Уповноважена особа не погодилася із рішенням суду апеляційної інстанції і подала касаційну скаргу з вимогами про його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі скаржник вказує, що комісією банку, за наслідками проведеної перевірки, було виявлено ряд правочинів, обставини вчинення яких свідчать про штучність та фіктивність створення правових підстав для отримання клієнтами банку сум гарантованого відшкодування з коштів Фонду. Однією з таких операцій були правочини здійснені ОСОБА_4 та позивачем. Скаржник зазначає, що при вчиненні вказаного правочину були грубо порушенні норми постанови Правління Національного банку України «Про порядок надходження коштів в іноземній валюті на поточні рахунки фізичних осіб в межах України» від 16 вересня 2013 року № 365.

Також скаржник вказує, що спірний правочин укладений під час дії заборони укладати депозитні договори з фізичними особами з підстав віднесення банку до проблемних постановою Національного банку України від 15 січня 2015 року № 16/БТ.

Наведене, на думку скаржника, свідчить про штучність та фіктивність спірного правочину і створення правових підстав для отримання клієнтами банку сум гарантованого відшкодування за проведеними операціями та їх нікчемність.

У поданих запереченнях позивач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та постанову апеляційного суду вважає законною та обґрунтованою.

ФГВФО, у поданих поясненнях, просить касаційну скаргу Уповноваженої особи задовольнити.

Верховний Суд переглянув судове рішення у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про часткове задоволення скарги з огляду на таке.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону № 4452-VI вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Аналіз зазначених норм чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства свідчить, що для отримання відшкодування фізичною особою за рахунок Фонду має бути дотримана обов'язкова умова: особа має бути вкладником та повинна мати вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Пунктами 3- 5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 9 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення) передбачено, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до п. 4- 6 ч. 4 ст. 26 Закону № 4452-VI, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.

У п. 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.

Процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами передбачає такі послідовні етапи: складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Зміст наведених правових норм свідчить про те, що уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями з формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду з урахуванням положень ч. 2 ст. 26 Закону № 4452-VI, тобто в межах гарантованої суми відшкодування.

Вкладником, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI, є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Отже, Закон № 4452-VI пов'язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн.; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників; 6) опублікування Фондом оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр», «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет, що здійснюється не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Разом з тим, з огляду на особливу правову природу діяльності відповідача, Уповноважена особа зобов'язана була віднести позивача як вкладника банку до одного із визначених законом переліків вкладників, у разі якщо вважала, що відповідний правочин є нікчемним, із обов'язковим зазначенням конкретного пункту частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, якою визначено вичерпний перелік підстав нікчемності правочинів.

Жодних доказів того, що при укладенні договору банківського вкладу позивач отримав певні переваги порівняно з іншими клієнтами банку відповідачами надано не було.

На цій підставі колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що договір банківського вкладу, укладений між позивачем та банком, має ознаки нікчемності, як такий, що надавав позивачу певні переваги порівняно з іншими клієнтами банку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, виконавчою дирекцією Фонду від 26 січня 2015 року прийнято рішення № 16 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «ІМЕКСБАНК», згідно з яким в АТ «ІМЕКСБАНК» з 27 січня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію. Водночас, правочин щодо приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) укладено між позивачем та АТ «ІМЕКСБАНК» 20 січня 2015 року, тобто до дати запровадження тимчасової адміністрації в банку та віднесення його до категорії неплатоспроможних.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону № 4452-VI, вклад розміщено на рахунку в банку до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI. При цьому відповідачем не обґрунтовано наявність правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону № 4452-VI.

Отже, позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання Уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в банку за рахунок Фонду.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що при вчиненні спірного правочину були порушенні норми постанови Правління Національного банку України «Про порядок надходження коштів в іноземній валюті на поточні рахунки фізичних осіб в межах України» від 16 вересня 2013 року № 365, оскільки вказаним порядком регулюється надходження коштів в іноземній валюті на поточні рахунки в іноземній валюті фізичних осіб, в той час, як за договором від 20 січня 2015 року № 990413518 позивачу було відкрито не поточний рахунок в іноземній валюті, а депозитний рахунок, на який і було здійснено перерахування коштів.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що постановою Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492 затверджено Інструкцію про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, згідно п.1.8 якої поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

Таким чином, законодавством, що регулюють спірні правовідносини розмежовуються поняття вкладного та поточного рахунку, а тому посилання відповідача на Порядок надходження коштів в іноземній валюті на поточні рахунки фізичних осіб в межах України - є помилковими.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції у цій справі дійшов вірного висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання Уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладом в АТ «ІМЕКСБАНК» за рахунок Фонду.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 року (справа № 826/1476/15) сформулювала правовий висновок, що перелік передбачених ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення ст. 228 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI.

Згідно з положеннями ст. 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Водночас, якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то ст. 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 Цивільного кодексу України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

При цьому, згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 4 липня 2018 року (справа № 826/1476/15), при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення відповідно до закону (ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала уповноважена особа Фонду як особа, що здійснює повноваження органу управління банку.

Разом з цим, у постанові від 4 липня 2018 року (справа № 819/353/16) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що встановлена правова природа згаданого наказу унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його недійсним, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу Уповноваженої особи у частині визнання правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між банком та позивачем, нікчемним, не можуть бути розглянуті в судовому порядку (у тому числі в господарських судах). За таких обставин, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання Фонду включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у банку за рахунок Фонду, слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 27 Закону № 4452-VІ уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, яз визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

Відтак, враховуючи те, що затвердженню виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників передує надання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, позовні вимоги до Фонду є передчасними, оскільки відсутній спір між позивачем та Фондом.

Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Згідно ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно ст. 238, 240 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За наведених обставин, постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2015 року підлягає частковому скасуванню, зокрема в частині вирішення позовних вимог про: визнання протиправними дій Уповноваженої особи щодо повідомлення про нікчемність договору від 20 січня 2015 року про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року, а провадження у справі в цій частині - закриттю; у частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Фонду включити позивача до Загального реєстру вкладників АТ «ІМЕКСБАНК», які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду - скасуванню, з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. У решті постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 345, 350, 351, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" Северина Юрія Петровича задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2015 року в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправними дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «ІМЕКСБАНК» Северина Ю.П. щодо повідомлення про нікчемність договору від 20 січня 2015 року № 990413518 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року - скасувати, а провадження у справі у цій частині позовних вимог закрити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2015 року у частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_2 до загального реєстру вкладників АТ «ІМЕКСБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - скасувати та відмовити у задоволенні цих позовних вимог.

В решті постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2015 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду