Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.12.2018 року у справі №819/1116/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2019 року

Київ

справа №819/1116/17

провадження №К/9901/3131/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Білоуса О. В.,

розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 819/1116/17

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови про стягнення виконавчого збору, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Мартиць О. І., та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Улицького В. З., суддів: Гулида Р. М., Кузьмича С. М.

І. Суть спору

1. У липні 2017 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" (далі - ПАТ "Тернопільгаз") звернулась до суду з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просило:

1.1. скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору від 22 червня 2017 року ВП № 53831614;

1.2. зобов'язати відповідача подати органу казначейства подання про повернення з Державного бюджету 1220076,32 грн. перерахованих в рахунок погашення виконавчого збору, на депозитний рахунок відповідача;

1.3. зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити вимоги стягувача шляхом перерахування ПАТ "Укртрансгаз" фактично стягнутих 1220076,32 гривень.

2. Позов мотивований протиправністю оскаржуваної постанови як такої, що прийнята за умов ужиття позивачем усіх належних заходів задля виконання судового рішення.

2.1. Стверджує, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження ВП № 53831614 про примусове виконання наказу № 921/311/16-г/5, виданого 21 листопада 2016 року Господарським судом Тернопільської області про стягнення з позивача на користь ПАТ "Укртрансгаз" 80960211,04 грн. заборгованості за надані послуги з обслуговування обсягів природного газу та 206700,00 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору, яке закінчено у зв'язку із затвердженням судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення. Водночас, до відкриття виконавчого провадження ВП № 53831614 було проведено часткове погашення заборгованості у розмірі 9960211,04 гривень.

2.2. Позивач наголошує, що в даному випадку примусового виконання рішення не відбулось, а відтак 22 червня 2017 року державним виконавцем безпідставно прийнято постанову про стягнення виконавчого збору ВП №53831614 у розмірі 5900593,68 грн. в порушення частини другої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з чим ПАТ "Тернопільгаз" звернулось до суду з вимогою про її скасування.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 25 жовтня 2016 року у справі № 921/311/16-г/5 стягнуто з ПАТ "Тернопільгаз" на користь ПАТ "Укртрансгаз" 80960211,04 грн. заборгованості за надані послуги з обслуговування обсягів природного газу та 206700,00 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору. На підставі наведеного рішення 21 листопада 2016 року Господарським судом Тернопільської області видано відповідний наказ.

4. 13 лютого 2017 року проведено часткове погашення заборгованості у розмірі 9960211,04 грн. відповідно до спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків та теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу № 66/УТГ за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету від 10 лютого 2017 року, що підтверджується платіжним дорученням від 13 лютого 2017 року № 4.

5. Відповідно до акту звірки розрахунків між ПАТ "Укртрансгаз" та ПАТ "Тернопільгаз" станом на 31 березня 2017 року сальдо на користь ПАТ "Укртрансгаз" складає 76048490,37 гривень.

6. Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 25 квітня 2017 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 53831614 по примусовому виконанню наказу № 921/311/16-г/5, виданого 21 листопада 2016 року Господарським судом Тернопільської області.

7. Згідно з пунктом 3 наведеної постанови прийнято стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 8116691,10 гривень.

8. Також головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 14 червня 2017 року прийнято постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП № 53831614 у розмірі 405,02 гривень.

9. Відповідно до платіжних доручень від 23 червня 2017 року № 3017 та № 3018 держаним виконавцем примусово з рахунків боржника стягнуто кошти у розмірі 1220076,32 грн. в рахунок погашення виконавчого збору та у розмірі 405,20 грн. в рахунок погашення витрат на проведення виконавчих дій.

10. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 16 червня 2017 року у справі № 921/311/16-г/5 затверджено мирову угоду № 170600117, укладену 02 червня 2017 року між ПАТ "Укртрансгаз" та ПАТ "Тернопільгаз" в процесі виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 25 жовтня 2016 року.

11. В подальшому головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову від 22 червня 2017 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 53831614.

12. Разом з цим 22 червня 2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 53831614 у розмірі 5900593,68 гривень.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

13. Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року, позов задоволено.

13.1. Визнано протиправною та скасовано постанову від 22 червня 2017 року ВП № 53831614 відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення з ПАТ "Тернопільгаз" виконавчого збору у розмірі 5900593,68 гривень.

14. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки примусового виконання рішення фактично не відбулось, сума з боржника стягнута не була, між стягувачем та боржником погоджено умови щодо погашення заборгованості за умов, встановлених мировою угодою, а тому відсутні правові підстави для стягнення з боржника виконавчого збору.

15. Зазначена позиція була підтримана і Львівським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.

IV. Касаційне оскарження

16. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким відмовити в позові.

17. Свою касаційну скаргу мотивує неврахуванням судами попередніх інстанцій, що примусове виконання судового рішення розпочинається з моменту прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження. Під час вчинення виконавчих дій виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження було зазначено про стягнення виконавчого збору, що свідчить про обізнаність боржника з обов'язком щодо необхідності його сплати.

18. Водночас, у запереченні на касаційну скаргу позивач вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

19. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

20. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

21. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

22. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

23. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Відповідно до статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

25. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин (далі - Закон № 1404-VІІІ).

26. Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

27. У частині першій статті 5 Закону № 1404-VІІІ зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

28. Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VІІІ на виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

29. За приписами частини п'ятої статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

30. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 39 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження (визнання) судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.

31. Відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

29. Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

30. Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

31. За приписами пунктів 1-6 частини п'ятої статті 27 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

32. Також, частиною дев'ятою статті 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

33. Згідно з частинами першою, другою статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

VI. Позиція Верховного Суду

34. Тобто, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

35. З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження № 53831614 про примусове виконання наказу № 921/311/16-г/5, виданого 21 листопада 2016 року Господарським судом Тернопільської області, про стягнення з ПАТ "Тернопільгаз" на користь ПАТ "Укртрансгаз" 80960211,04 грн. заборгованості за надані послуги з обслуговування обсягів природного газу та 206700,00 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору, яке закінчено у зв'язку із затвердженням судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення. Разом з цим, позивачем до відкриття виконавчого провадження №53831614 було проведено часткове погашення заборгованості.

36. Аналіз наведених правових норм та обставин справи дає підстави для висновку, що державним виконавцем не було здійснено дій з примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за наказом № 921/311/16-г/5, виданого 21 листопада 2016 року Господарським судом Тернопільської області.

37. Враховуючи викладене, у державного виконавця були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений в оскаржуваній постанові від 22 червня 2017 року про стягнення виконавчого збору, тому така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону № 1404-VІІІ.

38. Так, з аналізу вищенаведених норм Закону № 1404-VІІІ вбачається, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

39. Слід зазначити, що законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми, при цьому розмір виконавчого збору вираховується саме з фактично стягнутої суми.

40. За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

41. Відповідно до пункту 21 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

41.1. При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

42. Отже, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документу стягувача виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми.

43. Таким чином доводи відповідача про те, що виконавчий збір стягується незалежно того чи було здійснено стягнення коштів за виконавчим документом є помилковими, оскільки у разі стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VІІІ без реального стягнення суми боргу з боржника, будуть створюватись умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

44. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

45. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

46. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

47. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

2. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

О. В. Білоус