Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.02.2019 року у справі №804/19720/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2019 року

м. Київ

справа №804/19720/14

адміністративне провадження №К/9901/2618/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Стародуба О.П., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року (суддя Турлакова Н.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року (головуючий суддя Баранник Н.П., судді: Малиш Н.І., Щербак А.А.) у справі №804/19720/14 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Південкомбанк» Остапенко Ірини Вікторівни, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Альфа Банк» в особі відділення «Перше Дніпропетровське», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Техносплав», Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство з іноземними інвестиціями «Укртрубоізол», про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач-1), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Південкомбанк» Остапенко Ірини Вікторівни (далі по тексту - відповідач-2), в якому просив:

визнати бездіяльність відповідачів, яка виразилась в не включенні позивача до відповідного реєстру фізичних осіб, які мають право на виплату з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб гарантованої суми в розмірі 200000грн.;

зобов'язати відповідачів включити позивача до відповідного реєстру фізичних осіб, які мають право на виплату з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб гарантованої суми в розмірі 200000грн. та виплатити гарантовану суму в розмірі 200000грн. шляхом видачі ОСОБА_1 особисто через касу ПАТ «Альфа-Банк» в особі Відділення «Перше Дніпропетровське».

Позов обґрунтовано тим, що між позивачем та ТОВ НВП з ІІ «Укртрубоізол» та ТОВ «Фірма «Техносплав» були укладені Договори від 13 червня 2014 року про відступлення права вимоги, у зв'язку з чим він набув права отримання коштів з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за зобов'язаннями ПАТ «КБ «Південкомбанк». Позивачем направлялись відповідні вимоги про виплату належних йому коштів до кожного з відповідачів, але через бездіяльність вказаних осіб він був позбавлений права на отримання коштів з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. За договорами про відступлення права вимоги позивачу були передані всі права, в тому числі й право власності, та обов'язки, що стосуються коштів на рахунках в ПАТ «КБ «Південкомбанк», що в силу частини 4 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» надає право позивачу отримати гарантовану йому суму відшкодування в розмірі 200000грн. з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що 21 червня 2010 року між ПАТ «КБ «Південкомбанк», та ТОВ НВП з II «Укртрубоізол» укладено Договір банківського рахунку пакет «Стандартний» в грн. (Корпоративний) № 174Р-14Ю, відповідно до пункту якого, банк відкрив ТОВ НВП з II «Укртрубоізол» рахунок №26000016510001.

Відповідно до пункту 8.5 вказаного Договору, відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим Договором однією із сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього із іншою Стороною.

27 червня 2013 року між ПАТ «КБ «Південкомбанк» та ТОВ «Фірма «Техносплав» укладено Договір банківського рахунку №601Р-14Ю, відповідно до пункту 1.1 якого, банк відкрив ТОВ «Фірма «Техносплав» поточний рахунок: НОМЕР_1 в грн.; НОМЕР_1 в дол. США; НОМЕР_1 в євро; НОМЕР_1 в російських рублях.

Пунктом 8.1 зазначеного Договору визначено, що зміни та доповнення до цього Договору, за винятком умов, що передбачені підпунктом 3.1.7 можуть бути внесені за взаємною згодою сторін з обов'язковим оформленням договору про внесення змін та доповнень, що є невід'ємною частиною цього Договору.

13 червня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ НВП з II «Укртрубоізол» було укладено Договір відступлення прав вимоги до ПАТ «КБ «Південкомбанк» в особі Центрального відділення Дніпропетровського РУ ПАТ «КБ «Південкомбанк». Відповідно до умов договору ТОВ НВП з II «Укртрубоізол» відступило своє право вимоги до позивача за Договором банківського рахунку Пакет «Стандартний» в грн. (Корпоративний) №174Р-14Ю від 21 червня 2010 року та платіжним дорученням №421 від 05 червня 2014 року, за яким перераховано 1200000,00 грн.

ТОВ НВП з ІІ «Укртрубоізол» було видане Директору департаменту моніторингу діяльності банків Фонду гарантування вкладів фізичних осіб призначеному на тимчасову адміністрацію ПАТ КБ «Південкомбанк» повідомлення про відступлення права вимоги №1306/2 від 13 червня 2014 року, яким у т.ч. було повідомлено, що суму боргу в розмірі 1200000 грн. видати негайно після отримання цього повідомлення нарочно готівкою особисто новому кредитору.

13 червня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Фірма «Техносплав» було укладено Договір відступлення прав вимоги до ПАТ КБ «Південкомбанк» в особі Центрального відділення Дніпропетровського РУ ПАТ «КБ «Південкомбанк». Відповідно до умов договору ТОВ «Фірма «Техносплав» відступило своє право вимоги до позивача за Договором № 601Р-14Ю банківського рахунку від 27 червня 2013 року та платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металів №1 від 21 травня 2014 року, за яким перераховано 300061,64 дол. США, у відповідності до валютного законодавства України.

ТОВ «Фірма «Техносплав» було видане керівнику ПАТ «КБ «Південкомбанк» в особі Центрального відділення Дніпропетровського РУ ПАТ «КБ «Південкомбанк» повідомлення про відступлення права вимоги №074-2 від 13 червня 2014 року, яким у т.ч. було повідомлено, що суму боргу в розмірі 300061,64 дол. США видати негайно після отримання цього повідомлення наручно готівкою особисто новому кредитору.

Постановою Правління Національного банку України №598 від 24 вересня 2014 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Південкомбанк»» було відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «КБ «Південкомбанк» з 26 вересня 2014 року (пункт 1 Постанови).

09 жовтня 2014 року ТОВ «Фірма «Техносплав» (керівник ОСОБА_1.) (а.с.92 т.1) подало Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів на ліквідацію в ПАТ «КБ «Південкомбанк» вимогу №123 від 06 жовтня 2014 року, в якій просило визнати Товариство з обмеженою відповідальністю «Техносплав» кредитором ПАТ «КБ «Південкомбанк» у сумі залишку коштів: 16,39 грн. та 301246,60 дол.США на загальну суму 3901332,17 грн.

09 жовтня 2014 року ТОВ НВП з ІІ «Укртрубоізол» подало Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів на ліквідацію в ПАТ «КБ «Південкомбанк» вимогу №1/0610 від 06 жовтня 2014 року, в якій просило визнати ТОВ НВП з ІІ «Укртрубоізол» кредитором ПАТ «КБ «Південкомбанк» у сумі залишку коштів: 1213216,70 грн. та 4 цента США на загальну суму 1213217,21 грн.

28 жовтня 2014 року позивач звернувся до банку агента - Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» в особі Відділення «Перше Дніпропетровське» із заявою про отримання коштів від 24 жовтня 2014 року №111923 в порядку статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на виплату гарантованої суми в розмірі 200000,00 грн. за зобов'язаннями ПАТ «КБ «Південкомбанк».

ПАТ «Альфа-Банк» листом №103645-23.1-б/б від 14 листопада 2014 року повідомило ОСОБА_1, що для вирішення питання щодо виплати суми вкладу необхідно звернутися до ПАТ «КБ «Південкомбанк» або до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. ПАТ «Альфа-Банк» здійснюються виплати сум вкладів відповідно до наданих реєстрів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

17 листопада 2014 року позивач направив вимогу Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів на ліквідацію в ПАТ «КБ «Південкомбанк», в якій просив включити його до відповідного реєстру фізичних осіб, які мають право на виплату з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та зобов'язати ПАТ «Альфа-Банк» виплатити кошти за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в розмірі 200000 грн.

24 листопада 2014 року позивач направив вимогу до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якій просив включити його до відповідного реєстру фізичних осіб, які мають право на виплату за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та зобов'язати ПАТ «Альфа-Банк» виплатити кошти з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в розмірі 200000 грн.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в ПАТ «КБ «Південкомбанк» Остапенко І.В. листом №14/5398 від 19 грудня 2014 року повідомив ОСОБА_1, що 01 жовтня 2014 року в газеті «Голос України» (№188 (5938) стор.9) було опубліковано відомості про відкликання банківської ліцензії ПАТ «КБ «Південкомбанк», ліквідацію банку та призначення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в ПАТ «КБ «Південкомбанк». З огляду на вищевказане та те, що вимога позивача надійшла до ПАТ «КБ «Південкомбанк» після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду , вимога вважається погашеною.

ТОВ НВП з ІІ «Укртрубоізол» та ТОВ «Фірма «Техносплав» було повторно направлені Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів на ліквідацію в ПАТ «КБ «Південкомбанк» та Керівнику ПАТ «КБ «Південкомбанк» повідомлення про відступлення права вимоги №4/0402 від 04 лютого 2015 року та №018 від 04 лютого 2015 року, яким у т.ч. було повідомлено, що суму боргу в розмірі 1200000 грн. та 300061,64 дол. США відповідно слід видати негайно після отримання цього повідомлення нарочно готівкою особисто новому кредитору. Будь-яких вимог щодо вище вказаної суми первісний кредитор до Банку не має, оскільки відступив вказану суму на користь ОСОБА_1

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що у розумінні положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вкладником вважається лише та особа, яка на момент запровадження тимчасової адміністрації, вже має статус вкладника, а всі інші особи, які мають документально підтверджені вимоги до банку, є кредиторами останнього. Крім того, як ТОВ НВП з ІІ «Укртрубоізол», так і ТОВ «Фірма «Техносплав» відступили свої права вимоги до банку всупереч положенням укладених з ПАТ «КБ «Південкомбанк» договорів, в односторонньому порядку, без погодження таких дій з банком та без оформлення договорів про внесення відповідних змін і доповнень. При цьому отримані 09 жовтня 2014 року від ТОВ НВП з ІІ «Укртрубоізол», ТОВ «Фірма «Техносплав» вимоги про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів на суму 1213217,21 грн. та 3901332,17 грн. відповідно були задоволені та вказані підприємства включені до реєстру акцептованих вимог як кредитори.

Не погодившись з рішеннями судів, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що договори про відступлення права вимоги є чинними, в судовому порядку вони недійсними не визнавались. Наголошено на тому, що суди безпідставно послались у мотивувальній частині своїх рішень на лист Уповноваженої особи щодо пропуску позивачем тридцятиденного строку звернення, оскільки вказаний строк стосується лише кредиторських вимог, які залишаються після сплати гарантованої суми вкладу у розмірі 200 000 грн. Зауважено, що положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не містять застережень стосовно того, що лише фізична особа, яка була вкладником на день запровадження тимчасової адміністрації, має право на отримання гарантованого відшкодування, а інші вкладники такого права не мають. Посилання судів на те, що третіми особами було порушено умови, укладеного між банком та ними, спростовуються матеріалами справи, оскільки в пунктах договору, на які послались суди, мова йде про доповнення умов укладеної угоди між клієнтом та банком. В даному випадку, правовідносини, що склались між позивачем та третіми особами, врегульовані положеннями статей 512, 515, 516 ЦК України, при цьому всі умови щодо своєчасного повідомлення банку про відступлення права вимоги було дотримано, що підтверджується повідомленнями від 13 червня 2014 року та від 04 лютого 2015 року.

Інші учасники судового процесу правом подання відзиву на касаційні скарги не скористались.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Відповідно до пункту сьомого частини четвертої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд не відшкодовує кошти, розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку

Частинами третьою, п'ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

За частиною третьою цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» установлено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору; вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до частини третьої статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Так, у статті 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора в зобов'язанні, відповідно до пункту 1 частини першої якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора в зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що й правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 513, стаття 514 ЦК України).

За змістом частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за загальним правилом заміна кредитора в зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів.

За своєю правовою природою договір про відступлення права вимоги є лише підставою для заміни кредитора у зобов'язанні іншою особою. Проте, укладення такого договору не замінює основного правочину, з якого виникли відносини сторін, у цьому випадку - договору банківського вкладу між ПАТ «КБ «Південкомбанк» та вкладниками ТОВ НВП з ІІ «Укртрубоізол» та ТОВ «Фірма «Техносплав». Відтак, на підставі договору про відступлення права вимоги позивач не набуває статусу вкладника.

Статусу вкладника фізична особа набуває лише у випадку укладення договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку, а також, якщо такі договори укладено на її користь. Набуття статусу вкладника у зв'язку з відступленням права вимоги за вкладом, заміни кредитора у зобов'язанні, що випливає із договору вкладу (рахунку, депозиту), чи придбання частини вкладу за договором купівлі-продажу, нормативними актами, що регулюють спірні правовідносини, не передбачено.

Більш того, приписи Закону №4452-VI пов'язують виникнення права у особи на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з наявністю у особи статусу вкладника та наявності такого вкладу станом на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Таким чином, договори, укладені після прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних (в даному випадку, після 12 травня 2014 року), не підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підтверджено матеріалами справи та не заперечується позивачем, договори відступлення права вимоги за договором банківського вкладу були укладені між ОСОБА_1 та ТОВ НВП з ІІ «Укртрубоізол», ТОВ «Фірма «Техносплав», було укладено 13 червня 2014 року, тобто після дати запровадження тимчасової адміністрації в банку.

При цьому, договір банківського рахунку № 174Р-14Ю від 21 червня 2010 року, укладений між ТОВ НВП з ІІ «Укртрубоізол» та ПАТ «КБ «Південкомбанк», у пункті 8.5 містив застереження відносно того, що відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим Договором однією із сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього із іншою Стороною.

Пунктом 8.1 договору банківського рахунку №601Р-14Ю від 27 червня 2013 року, укладеного між ТОВ «Фірма «Техносплав» та ПАТ «КБ «Південкомбанк» також визначено, що зміни та доповнення до цього Договору, за винятком умов, що передбачені підпунктом 3.1.7 можуть бути внесені за взаємною згодою сторін з обов'язковим оформленням договору про внесення змін та доповнень, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Абзацом першим частини 3 статті 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Доказів того, що ПАТ «КБ «Піденкомбанк» було повідомлено про наміри третіх осіб відступити право вимоги на користь іншої особи, надано не було.

Більш того, як встановили суди, вимоги ТОВ "Фірма "Техносплав" та ТОВ НВП з II "Укртрубоізол" включені ПАТ "КБ "Південкомбанк" до реєстру акцептованих вимог як кредиторів відповідно до пункту 3 частини 2 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 не набув статусу вкладника банку, який має право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО, оскільки обставини, з якими Закон № 4452-VI пов'язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками, не існували, зокрема саме на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних (12 травня 2014 року) у позивача не було банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 345, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

О.П. Стародуб

Л.Л. Мороз ,

Судді Верховного Суду